22 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/12983/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 /надалі - ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької міської ради Полтавської області /надалі - відповідач/ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення, яке прийнято VIII сесією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання 28 вересня 2021 року яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до поданої ним заяви - 19.08.2021.
В обгрунтування позову позивачем зазначено щодо неправомірності оскаржуваного рішення, оскільки позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), проте, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта затвердженій містобудівній документації, відповідно до якої територія позначена на графічному матеріалі, частково відноситься до зони ПР-3 - зона перспективного озеленення загального користування (міські парки, сквери, бульвари, набережні) та частково до житлової зони Ж-1 - зона розміщення котеджної (садибної) забудови, де не передбачені земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва. Водночас відповідно до листа Управління містобудування та архітектури м. Кременчука №28.01-19/0401, зазначено, що обрана позивачем земельна ділянка в тому числі, але не виключно може використовуватися як: територія для будівництва одно та двоквартирних індивідуальних житлових будинків (з присадибними ділянками); територія для будування 2-3-х поверхових зблокованих будинків, з приквартирними ділянками (відповідно до містобудівної документації), територія для садів, городів; територія для теплиць, оранжерей, парників та інших споруд, що пов'язані з вирощуванням квітів, фруктів та овочів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/12983/21, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.11.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначено, що оскаржуване позивачем рішенням прийнято відповідно до вимог статті 118 ЗК України. Крім того, зазначено згідно з наданими позивачем до заяви матеріалами, а також при перевірці місця розташування земельної ділянки за допомогою Публічної кадастрової карти України, встановлено, що позивач планує отримати у власність земельну ділянку, яка має накладення на вже сформовані земельні ділянки з кадастровим номером: 5310436100:06:002:0077, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №637391 від 22.11.2010 по АДРЕСА_1 та з кадастровим номером: 5310436100:06:002:0468, яка належить ОСОБА_3 на підставі рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.09.2019 «Про передачу земельних ділянок у власність громадян в м. Кременчуці» по АДРЕСА_2 .
30.11.2021 до суду надійшла відповідь на відзив в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2021 позивач звернувся до Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявою в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: для будівництва одно квартирного індивідуального житлового будинку ( з присадибними ділянками) або 2- 3х поверхові зблоковані будинки з приквартирними ділянками (відповідно до містобудівної документації) 0,10 га яка розташована на території Кременчуцької міської ради (орієнтир бажаного місця розташування вказано згідно координат графічного матеріалу). Крім того, позивач просив надати земельну ділянку із земель, які перебувають у розпорядженні Кременчуцької міської ради, згідно з наявною публічною інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
До зави позивачем додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію посвідчення НОМЕР_1 групи, графічний матеріал бажаного місця розташування, копія зонування території м. Кременчука надана згідно запиту.
28.09.2021 Кременчуцькою міською радою Полтавської області прийнято рішення «Про надання та відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянами» відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 рішення відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в районі АДРЕСА_3 , у зв'язку з невиконанням вимог статті 118 Земельного кодексу України - невідповідністю місця розташування об'єкта затвердженій містобудівній документації, відповідно до якої, територія позначена на графічному матеріалі, частково відноситься до житлової зони Ж-1 - зона розміщення котеджної (садибної) забудови та частково до перспективної ландшафтно-рекреаційної зони ПР-3 - зона перспективного озеленення загального користування (міські парки, сквери, бульвари, набережні), де не передбачено розташування присадибних ділянок, а також у зв'язку з тим, що позначена територія входить в межі фактичного користування іншої особи.
Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України.
Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Перевіряючи правомірність дій відповідача, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною 1 статті 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Згідно з ст.40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Пунктом «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно п.«г» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
За змістом статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 Земельного кодексу України.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.
Згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
В той же час, визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог ч.2 ст.19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Суд зазначає, що звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу).
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем не заперечується право позивача щодо безоплатної передачі земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Як встановлено судом, відповідач в оскаржуваному рішенні посилається на невиконання вимог статті 118 Земельного кодексу України - невідповідністю місця розташування об'єкта затвердженій містобудівній документації, відповідно до якої, територія позначена на графічному матеріалі, частково відноситься до житлової зони Ж-1 - зона розміщення котеджної (садибної) забудови та частково до перспективної ландшафтно-рекреаційної зони ПР-3 - зона перспективного озеленення загального користування (міські парки, сквери, бульвари, набережні), де не передбачено розташування присадибних ділянок, а також у зв'язку з тим, що позначена територія входить в межі фактичного користування іншої особи.
Суд зазначає, що відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.16 вказаного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.
Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»:
- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
- план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон;
- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30.09.2014 «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Кременчука» затверджено план зонування території (зонінгу) міста Кременчука» затверджено план зонування території (зонінг) міста Кременчука. Відповідно до плану зонування території (зонінг) м. Кременчука, територія в районі вулиць Затонної в м. Кременчуці розміщена в межах зони Ж-1 - зона розміщення котеджної забудови та зони ПР-3 - зона перспективного озеленення загального користування (міські парки, сквери, бульвари, набережні), де не передбачено будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зазначене підтверджується викопіюванням з плану зонування (зонінгу) м. Кременчука М 1:500 території в району вулиці Затонної.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до листа Управління містобудування та архітектури м. Кременчука №28.01-19/0401 від 02.08.2021 зазначено, що зазначена у графічному матеріалі земельна ділянка може використовуватися як: територія для будівництва одно та двоквартирних індивідуальних житлових будинків (з присадибними ділянками); територія для будування 2-3-х поверхових зблокованих будинків, з приквартирними ділянками (відповідно до містобудівної документації), територія для садів, городів; територія для теплиць, оранжерей, парників та інших споруд, що пов'язані з вирощуванням квітів, фруктів та овочів. Зазначено, що дана інформація не є погодженням та містить загальні дані. Більш детальна інформація може бути зазначена під час формування нової земельної ділянки або при встановленні (відновлення її) меж.
За доводами відповідача, позивач планує отримати у власність земельну ділянку, яка має накладення на вже сформовані земельні ділянки з кадастровим номером: 5310436100:06:002:0077, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №637391 від 22.11.2010 по АДРЕСА_1 та з кадастровим номером: 5310436100:06:002:0468, яка належить ОСОБА_3 на підставі рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.09.2019 «Про передачу земельних ділянок у власність громадян в м. Кременчуці» по АДРЕСА_2 .
Водночас суд звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, що визначена позивачем земельна ділянка має накладення на вже сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами: 5310436100:06:002:0077, 5310436100:06:002:0468.
Крім того, з наданих відповідачем до суду доказів також не вбачається за можливе встановити накладення зазначених земельних ділянок.
Відповідач в оскаржуваному рішенні не надав доказів існування підстав для відмови позивачу у надані дозволу на розробку проекту із землеустрою, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення прийнятого VIII сесією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання 28 вересня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до поданої ним заяви - 19.08.2021, суд зазначає наступне.
Завдання адміністративного судочинства полягає у гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов'язок контролю легальності дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач не навів належних обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою та не надав достатньо доказів, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача, ефективним та належним є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.
Суд зауважує, що зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі, суд перебирає на себе повноваження суб'єкта владних повноважень.
У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, буде ефективним та належним засобом захисту порушених прав позивача.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що у порушення ст.19 Конституції України, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 04057287) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення VIII сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання від 28 вересня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Зобов'язати Кременчуцьку міську раду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням висновків суду.
У задоволення іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова