23 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/9880/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
28.08.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі також - відповідач), у якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 12 березня 2020 року по 16 червня 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за період з 12 березня 2020 року по 16 червня 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 з червня 2018 року по 06.16.2020 року перебував на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національній поліції в Полтавській області. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 16.06.2020 року №250 о/с позивач був переведений до Головного управління Національної поліції в Харківській області з 16 червня 2020 року. Листом від 24.07.2020 року №1094/115/29/01/2020 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Полтавській області поінформовано позивача, що доплати на період дії карантину здійснювалися відповідно до Постанови КМУ від 29.04.2020 №375 та доручення Національної поліції України від 25.06.2020 №7789/0129-2020, а також на підставі поданих керівником структурного підрозділу списків. Як зазначає, позивач за березень, квітень, травень та червень 2020 року вказана додаткова доплата за службу в особливих умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 року до складу виплаченого позивачу грошового забезпечення не входила та відповідачем не виплачувалась. Позивач вважає, що у зв'язку з порушенням його права на заробітну плату, яке гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України та Закону України "Про оплату праці" Головне управління Національної поліції в Полтавській області повинне встановити та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за службу в особливих умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року за березень, квітень, травень та червень 2020 року пропорційно відпрацьованому ним часу в особливих умовах.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №440/9880/21 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10:00 05 жовтня 2021 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26.
23.09.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що завдання щодо формування списків на встановлення доплати підлеглим поліцейським, які у зв'язку з виконанням службових обов'язків у період дії карантину, які мали безпосередній контакт з населенням, покладено на керівників структурних підрозділів апарату ГУНП, начальників відділів, відділень поліції УГНП, стройових та інших підрозділів, підпорядкованих ГУНП. Остаточне рішення щодо визначення персонального переліку поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням, та встановлення додаткової доплати останнім в граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, приймає начальник ГУНП.
04.10.2021 року позивачем подано відповідь на відзив з викладенням правової позиції, аналогічної заявленій у позовній заяві.
10.11.2021 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача по суті даної справи /а.с. 134-136/.
Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
07 грудня 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання без його участі.
Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи положення пункту 10 частини 1 статті 4, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Новосанжарським РВ УМВС України в Полтавській області 12.02.2004 року.
ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України у тому числі в ГУ НП в Полтавській області в період з 12.03.2020 по 16.06.2020, зокрема на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління та був переведений до Головного управління НП України в Харківській області з 16.06.2020 року, що не заперечується сторонами.
Наказом ГУНП в Полтавській області від 16.06.2020 року №250 о/с позивача переведено згідно зі ст. 65 Закону України «Про національну поліцію» до Головного управління Національної поліції України в Харківській області з 16.06.2020 року /а.с. 11/.
15.06.2020 позивач звернувся із рапортом на ім'я начальника ГУ НП в Полтавській області із проханням видати йому додаткову доплату до грошового забезпечення за виконання своїх службових обов'язків безпосередньо пов'язаних з контактом із населенням на період дії карантину з 12 березня 2020 року по 15 червня 2020 року відповідно по п.п. 1, 2 Постанови КМУ від 29.04.2020 №375 /а.с. 12/.
27.07.2020 позивач звернувся із повторним рапортом на ім'я начальника ГУ НП в Полтавській області, в якому зазначав, що з 06.06.2018 по 15.06.2020 перебував на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУ НП в Полтавській області. Зазначав, що станом на час повторного звернення під час карантину за період з 12.03.2020 по 15.06.2020 його служби в СУ ГУНП в Полтавській області йому не було нараховано та не виплачена відповідна додаткова доплата до грошового забезпечення, хоча інші співробітники слідчого управління вказану доплату отримали /а.с. 13, 14/.
Листом ГУНП в Полтавській області від 08.09.2020 року №К-282-2020 була надана відповідь щодо результатів розгляду звернень позивача від 23.07.2020 та 27.07.2020. Зокрема, було зазначено, що відповідно до розстановки нарядів ГУПН в Полтавській області у період дії постанови КМУ «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», а саме з 12.03.2020 позивач перебував у складі слідчо-оперативної групи 25.03.2020, 29.04.2020 та 10.05.2020, що підтверджується копіями аркушів з книги розстановки нарядів за вказані дати. Для проведення слідчих (розшукових) дій позивач відряджався 13.05.2020 до м. Київ наказом ГУНП від 13.05.2020 №694. Для надання практичної допомоги у розслідуванні кримінальних проваджень позивача наказом ГУНП від 18.05.2020 №722 направлено до слідчого відділення ВП №1 Полтавського ВП ГУНП /а.с.15, 16/.
27.07.2020 листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Полтавській області за №1094/115/29/01/2020 позивачу на його звернення від 23.07.2020 повідомлено, що проведення доплати на період дії карантину здійснювалося відповідно до Постанови КМУ від 29.04.2020 р. №375 та доручення НПУ від 25.06.2020 №7789/01/29-2020, а також на підставі поданих керівником структурного підрозділу списків. Оскільки згідно списків, поданих СУ ГУНП в Полтавській області за березень-червень 2020, інформація стосовно позивача відсутня, нарахування доплати не проводилося /а.с.17/.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 12.03.2020 по 15.06.2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року N 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон N 580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону N 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року N 342 "Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - Постанова N 342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з пунктом 2 Постанови N 342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року N 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" (далі - Постанова N 375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами п.п. 2-5 Постанови N 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року N 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови N 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року N 431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Відповідач у відзиві стверджує, що позивачу за спірний період доплата не нараховувалася та не виплачувалася з огляду на не подання його безпосереднім керівником відносно позивача інформації щодо необхідності включення позивача у відповідні списки поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням.
Таким чином, за спірний період з 12.03.2020 по 15.06.2020 додаткова доплата за службу в особливих умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 375 від 29.04.2020 року до складу виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення не входила та не виплачувалась, на відміну від інших працівників слідчого управління, яким вказана доплата нараховувалася та виплачувалася, що підтверджується копія відповідних списків /а.с. 32-84/.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 займав посаду за період з 12.03.2020 по 15.06.2020 року старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Полтавській області.
Відповідно до листа ГУНП в Полтавській області від 08.09.2020 №К-282-2020 та копій відповідних аркушів з книги розстановки нарядів за окремі дати, у період з дії постанови КМУ «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», а саме з 12.03.2020 позивач перебував у складі слідчо-оперативної групи 25.03.2020, 29.04.2020 та 10.05.2020 /а.с. 15, 16, 24-29/.
Крім того, для проведення слідчих (розшукових) дій позивач відряджався 13.05.2020 до м. Київ наказом ГУНП від 13.05.2020 №694. Для надання практичної допомоги у розслідуванні кримінальних проваджень позивача наказом ГУНП від 18.05.2020 №722 направлено до слідчого відділення ВП №1 Полтавського ВП ГУНП /а.с.15, 16, 30, 31/.
Під час служби в Національній поліції, у період з 12.03.2020 року по 15.06.2020 року (спірний період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 за який позивачу не нараховану доплату) ОСОБА_1 виконував свої службові обов'язки, під час яких мав безпосередній контакт з населенням як в місті Полтава так і в місті Київ (спілкування з населенням, надання практичної допомоги у розслідуванні кримінальних проваджень, надання довідкових послуг при зверненні громадян із питань роботи поліції, зокрема розгляд скарг і заяв громадян, здійснював виїзд на місця вчинення злочинів у сферах господарської та службової діяльності).
Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено особливої специфіки роботи позивача, яка виконувалась останнім за березень-червень 2020 року (місяці, за які не було нараховано та виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах), та її відмінності від роботи, яка виконувалась іншими працівниками слідчого управління у спірний період, яким на відміну від позивача було здійснено нарахування та виплату вказаної додаткової доплати.
При цьому, судом встановлено, що позивач виконував аналогічні посадові обов'язки, відбував у відрядження та перебував в аналогічних добових нарядах за місяці, в яких йому не було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах, у порівняні із іншими працівниками слідчого управління, яким було виплачено відповідну додаткову доплату.
Відтак, відповідачем жодним чином не доведено різниці в специфіці роботи позивача за місяці, в яких йому не було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні із іншими працівниками слідчого управління, яким було виплачено відповідну додаткову доплату.
В той же час, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості не включення позивача до відповідних списків працівників, яким за такий період нараховувалася вказана доплата, незважаючи на те, що саме на відповідних керівників структурних підрозділів відповідача покладено такий обов'язок.
Відповідач не довів, що посада, яку займав позивач у спірний період, не відповідає встановленим зазначеною вище постановою КМУ критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов'язків позивач не мав безпосереднього контакту з населенням. У відповідача за спірний період не було створено жодного документу, який визначав порядок здійснення фіксації безпосереднього контакту з населенням поліцейського, який забезпечує життєдіяльність населення внаслідок виконання своїх обов'язків. Однак, в той же час, виходячи із списків працівників, яким встановлена вказана додаткова доплата, значній кількості поліцейських за вказаний період було нараховано та здійснено виплату вказаної додаткової доплати.
Суд визнає необґрунтованим аргумент відповідача в підтвердження правомірності не нарахування та невиплату вказаної доплати позивачу, ту обставину, що його безпосереднім керівником не було позивача включено до відповідних списків працівників на підставі яких вже згодом відповідач формував запит на необхідну суму доплати та в подальшому виплачував таку доплату виходячи із персонального переліку працівників включених до такого списку та відсоткового розміру такої доплати кожному працівнику, з огляду на те, що такі обставини залежать від відповідача, у тому числі керівників його структурних підрозділів, а не безпосередньо позивача.
Суд наголошує, що відповідачем не було надано чіткого визначення порядку та умов кого із працівників та при яких умовах їх безпосередніми керівниками було включено до списків осіб, яким передбачена доплата, а яких, зокрема позивача не було включено, з урахуванням того, що всі є працівниками ГУ НП в Полтавській області, зокрема працівниками слідчого управління, разом із позивачем відбували у відрядження згідного одного і того ж наказу, заступали в добові наряди, однак вказаних в цих наказах особам було включено до відповідних списків працівників на відповідну доплату, а позивача не було. В той же час, позивач в межах своїх повноважень виконував свої посадові обов'язки, відбував у відрядження, перебував у складі слідчо-оперативних груп, звертався із відповідними рапортами на ім'я начальника ГУ ПН в Полтавській області, однак жодним чином не міг вплинути на керівника, який формує вказані списки, виходячи із умов, якими не володіє сам відповідач.
Згідно відповіді слідчого управління ГУ НП в Полтавській області від 20.10.2021 №7649/115/24/02/-2021, останнім повідомлено, що в списки працівників СУ ГУНП в Полтавській області, подані для проведення нарахувань ОСОБА_1 не був включений на підставі того, що на момент їх формування у його безпосереднього керівника була відсутня підтверджена інформація з приводу контактів з населенням вказаного працівника.
В той же час, суд звертає увагу відповідача, що вказаний обов'язок лежить саме на відповідних начальниках структурних підрозділів ГУПН в Полтавській області, а не на позивачу, виходячи із вимоги Начальника ГУ НП в Полтавській області від 26.06.2020 №2277/115/01/29-2020, яка адресована начальникам підрозділів апарату, окремих підрозділів, територіальних відділів (відділень) поліції ГУ ПН в Полтавській області, в якій на виконання доручення НПУ від 25.06.2020 «Про організацію заходів, спрямованих на забезпечення встановлення додаткової доплати поліцейським», визначеної постановою КМУ від 29.04.2020 №375, начальник ГУ НП в Полтавській області вимагав: 1) визначити персональний перелік поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням за період з 12.03.2020 по 30.06.2020;
2) забезпечити формування даних (погоджених із відповідними заступниками керівників органів та установ поліції за напрямом службової діяльності) згідно встановленої форми, що додається.
Узагальнену інформацію по підрозділу необхідно формувати за кожен місяць окремо та надавати до УФЗБО ГУНП до 18.00 30.06.2020 в паперовому та електронному вигляді /а.с. 102/.
В доповідній записці заступника начальника ГУПН в Полтавській області - начальника слідчого управління, адресованій Начальнику ГУ НП в Полтавській області, за результатами розгляду рапортів позивача, крім іншого зазначено: « ОСОБА_1 , який перебував на посаді старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Полтавській області, додаткова доплата не встановлювалася та не виплачувалася по причині відсутності відомостей про зазначеного поліцейського у вказаних списках. В списки працівників СУ ГУНП в Полтавській області, подані для проведення нарахування та подальшої виплати вказаної вище доплати, ОСОБА_1 не був включений на підставі того, що на момент їх формування у його безпосереднього керівника була відсутня підтверджена інформація з приводу контактів з населенням вказаного працівника» /а.с. 126/.
У відповіді самому ж позивачу на його рапорт повідомлено листом від 07.10.2020 №24К-2024р тим самим заступником начальника ГУПН в Полтавській області - начальником слідчого управління в якому вже зазначено, що: «Керівництвом ГУНП в Полтавській області розглянуто поданий позивачем рапорт від 23.07.2020 за №150 про виплату додаткової доплати до грошового забезпечення за виконання службових обов'язків, безпосередньо пов'язаних із контактом з населенням на період дії карантину з 12.03.2020 по 15.06.2020 відповідно до п.п. 1, 2 Постанови КМУ від 29.04.2020 №375. Вказане питання доповідалося начальнику ГУ ПН в Полтавській області 17.10.2020, в ході чого встановлено, що на даний час відсутні підстави для задоволення рапорту» /а.с.127/.
З огляду на що суд констатує про бездіяльність відповідача щодо не виконання його ж службовими особами, зокрема керівниками структурних підрозділів, яким адресована вимога керівника ГУ НП в Полтавській області від 26.06.2020 №2277/115/01/29-2020 передбачених в ній обов'язків, в якій чітко визначено про вимогу визначення персонального переліку поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням за період з 12.03.2020 по 30.06.2020 та вимогу забезпечити формування даних щодо виконання підлеглими поліцейськими службових обов'язків на період дії карантину та здійснення поліцейськими службових обов'язків в особливих умовах у період дії карантину, а також бездіяльність відповідача в частині виконання таких же вимог, які зазначені в Дорученні Національної поліції України від 25.06.2020 року за №7789/01/29-2020, а також не виконання пункту 4 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03.06.2020 №431 за змістом якого - персональний перелік осіб, яким установлюється доплата визначається керівником відповідного органу.
Також, відповідач не вчинив належних дій щодо здійснення нарахування та виплати вказаної доплати до грошового забезпечення позивача після отримання від нього декількох рапортів.
Суд звертає увагу відповідача, що констатація тієї обставини у зазначеній вище доповідній записці, що: «додаткова доплата не встановлювалася та не виплачувалася по причині відсутності відомостей про зазначеного поліцейського у вказаних списках. В списки працівників СУ ГУНП в Полтавській області, подані для проведення нарахування та подальшої виплати вказаної вище доплати, ОСОБА_1 не був включений на підставі того, що на момент їх формування у його безпосереднього керівника була відсутня підтверджена інформація з приводу контактів з населенням вказаного працівника», жодним чином не може свідчити про наявність належних та допустимих доказів в підтвердження того, що «відсутні підстави для задоволення рапорту», як це зазначено у відповіді позивачу на його звернення.
В той час, відповідачем не було вчинено жодних дій направлених на з'ясування вказаних обставин, зокрема в підтвердження або належне спростування інформації щодо забезпечення чи не забезпечення ОСОБА_1 життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, ні під час виконання доручення Національної поліції України від 25.06.2020, ні під час виконання вимоги Начальника ГУНП в Полтавській області від 26.06.2020, ні під час розгляду декількох рапортів позивача, що в свою чергу призвело до безпідставного не включення ОСОБА_1 до списків формування даних для встановлення додаткової доплати на період дії карантину, установленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, працівниками слідчого управління ГУНП в Полтавській області за період з 12.03.2020 по 15.06.2020, що в свою чергу призвело до безпідставної невиплати вказаної доплати позивачу.
Суд погоджується із відповідачем в тому, що в Дорученні Національної поліції України від 25.06.2020 року за №7789/01/29-2020 зазначено, що під час забезпечення формування даних щодо виконання підлеглими поліцейськими службових обов'язків на період дії карантину, крім іншого зазначено про неврахування періоду, протягом якого поліцейський перебував у відпустці, на навчанні, лікарняному (самоізоляції), був відсторонений від виконання службових обов'язків.
Як зазначено в листі ГУНП в Полтавській області від 08.09.2020 №К-282-2020 за результатами розгляду звернень позивача, ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 06.04.2020 по 12.04.2020 включно та з 19.05.2020 по 29.05.2020 включно /а.с. 15/.
В той же час, відповідачем не було взагалі включено позивача до зазначеного переліку працівників за період з 12.03.2020 по 15.06.2020, а не лише у дні його перебування на лікарняному і з цих підстав відповідач не відмовляв позивачу у нарахуванні доплати, а лише проінформував його про дати та календарні дні його перебування на лікуванні за звернення позивача.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України N 375 від 29.04.2020 року визначено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Вищевказана правова норма свідчить про те, що встановлення поліцейському додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину) здійснюється з урахуванням відпрацьованому часу в умовах карантину.
Щодо тверджень відповідача, що підстав для нарахування та виплати доплати до грошової винагороди позивача не має з огляду на те, що його не включено до відповідних списків, а відтак позивачу необхідно спочатку звернутися із питанням щодо включення його до відповідних списків, а лише згодом може бути вирішено питання нарахування та виплати вказаної доплати, то суд зазначає наступне.
Згідно з ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, треба зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, суть наведених рішень зводиться до вимоги надати заявникові такі заходи правового захисту на національному рівні, які би дозволили компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб спосіб захисту був "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та до забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття та зазначеній нормі міжнародного права. Відсутність «бажаного» результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки «бажаний результат» встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах. Ефективний засіб захисту має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Отже, згідно зі статтями 8, 9 Конституції України у разі виникнення колізії між нормами Конституції України чи Кодексу адміністративного судочинства України з положеннями ратифікованого міжнародного договору, то застосовуються останні як норми прямої дії.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За змістом зазначеної статті держава має позитивні обов'язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов'язків є самостійною підставою відповідальності держави.
Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити "належний захист" (див. mutatis mutandis §. 135 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 1999 року у справі "Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства" (Smith and Grady v. the UK), заяви N33985/96 і N33986/96; п. 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), заява N21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв'язку з порушенням.
Суд звертає увагу на те, що у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України").
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 Рішення від 2 березня 2005 року ЄСПЛ від von MALTZAN and Others v. Germany). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.
Відповідно до пункту 1 Постанови Верховної Ради України від 21 травня 2015 року №462-VIII "Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" схвалено Заяву Верховної Ради України про відступ від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення всіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.
Водночас Україна не зробила відступу від Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі щодо законних очікувань стосовно ефективного здійснення свого "права власності", а саме розміру суддівської винагороди, має бути застосована.
Таким чином, статтю 1 указаного Першого протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.
Оцінюючи наявність у позивача правомірних (законних) очікувань на отримання додаткової доплати до грошового забезпечення, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375, суд зазначає, що позивач правомірно та законно розраховував на отримання додаткової доплати до грошового забезпечення в спірний період у розмірі, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375, а відтак задоволення даного позову саме шляхом нарахування та виплати суми недоотриманої додаткової доплати до грошового забезпечення є ефективним та дієвим засобом юридичного захисту, який сприятиме тому, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Виходячи із наданих частиною 4 статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року за період з 12.03.2020 по 15.06.2020 року.
Як наслідок, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 12.03.2020 по 15.06.2020 року, пропорційно відпрацьованому ним часу в особливих умовах, - підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат в частині судового збору відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.
В той же час, вирішуючи клопотання стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00грн на відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.
Всі документи, надані до матеріалів справи, підписані безпосередньо самим позивачем. Будь-яких належних та допустимих доказів на вчинення адвокатом позивача дій, зазначених в Акті від 04.10.2021 /а.с. 117/, матеріали справи не містять. Участі в судових засіданнях вказаний адвокат у цій справі не приймав.
З огляду на викладене, позивачем не доведено фактичне понесення витрат на правничу допомогу адвоката, у зв'язку з чим сума судових витрат на правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд.83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року за період з 12 березня 2020 року по 15 червня 2020 року пропорційно відпрацьованому ним часу в особливих умовах.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року за період з 12 березня 2020 року по 15 червня 2020 року пропорційно відпрацьованому ним часу в особливих умовах.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г.Ясиновський