Іменем України
22 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6609/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду 02 листопада 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому представник позивача з урахуванням уточнення просить суд:
визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3375,17 грн;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області судові витрати на правничу допомогу у сумі 500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 11.01.2021 проходив службу в Головному управлінні Національній поліції в Луганській області. Відповідно до наказу Головного управління Національній поліції в Луганській області від 28.12.2020 №1496 о/с позивача було звільнено з посади старшого інспектора сектору організаційного забезпечення діяльності місць тимчасового тримання осіб Головного управління Національній поліції в Луганській області за ст.77 ч.1 п.2 (через хворобу), з 11.01.2021, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 29 років 10 місяців 00 днів, з виплатою одноразової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 29 років, встановивши відсоток премії за січень 2021 року 29,15%.
Згідно листа відповідача від 25.10.2021 № 1668/111/22-2021, було встановлено, що відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошових доходів позивачу за період його служби з 07.11.2015 по 31.10.2017, що підтверджується довідками про доходи позивача від 25.10.2021 № 1360/111/22-2021, від 25.10.2021 № 1361/111/22-2021, від 25.10.2021 № 1362/111/22-2021, довідкою про виплату індексації позивачу від 25.10.2021 № 1359/111/22-2021, наданих відповідачем.
У виплаті сум індексації позивачу за період служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 відповідачем було відмовлено, мотивуючи тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, якою доповнено абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських», та правові підстав для нарахування та виплати індексації грошових доходів поліцейських Національної поліції України з листопада 2015 року по жовтень 2017 року були відсутні.
Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно, противоправною, оскільки індексація грошових доходів передбачена нормами законодавства.
Ухвалою суду від 03.11.2021 позовну заяву адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 22 листопада 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надав відзив на позов (а.с.62-70).
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, І співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 внесено зміну до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, доповнивши абзац п'ятий після слова “військовослужбовців” словом, «поліцейських».
При цьому відповідач зазначає, що Порядок № 1078 в редакції, яка діяла до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 782 взагалі не передбачав індексацію грошового забезпечення поліцейських, а тому бюджетні асигнування на ці виплати не надходили, а кошторис на сплату грошового забезпечення такі виплати не передбачав.
Таким чином, правові підстави для нарахування та виплати індексації грошових доходів Національної поліції України з листопада 2015 року по жовтень 2017 року відсутні.
Також, на думку відповідача позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , з 07 листопада 2015 року по 11.01.2021 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області та є учасником бойових дій (а.с.19-22,24,71,72,73,74).
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.12.2020 № 1496 о/с “По особовому складу” звільнено майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору організаційного забезпечення діяльності місць тимчасового тримання осіб Головного управління поліції в Луганській області за ст.77 ч.1 п.2, з 11.01.2021 (а.с.23,72).
Відповідно до довідок відповідача від 25.10.2021 №1360/111/22-2021, 1361/111/22-2021, 1362/111/22-2021, 1359/111/22-2021 (а.с.27-30), від 16.11.2021 №1570/111/22-2021, 1569/111/22-2021, 1567/111/22-2021, 1571/111/22-2021 (а.с.76-79), індексація грошового забезпечення з листопада 2015 року по жовтень 2017 року не нараховувалася та не виплачувалася.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України “Про Національну поліцію” від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580).
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Пунктом 4 частини десятої статті 62 Закону № 580 визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Згідно із частинами першою, другою і п'ятою статті 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
У частині п'ятій статті 2 Закону № 1282-ХІІ вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Частинами першою та другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до преамбули та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” постановлено з метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” затвердити Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
З метою реалізації положень Закону № 1282-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно із пунктом 1 Порядок № 1078 встановлено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено чіткий перелік видів грошових доходів громадян, що підлягають індексації.
Так, пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції від 24 листопада 2016 року) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Суд наголошує, що статтею 94 Закону № 580 безпосередньо визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
У зв'язку з чим за спірний період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року стосовно позивача були визначені законом підстави для індексації грошового забезпечення як поліцейського.
Посилання представника відповідача на ті обставини, що зміни до Порядку № 1078 в частині розповсюдження його дії і на поліцейських були внесені шляхом доповнення абзацу п'ятого пункту 2 після слова “військовослужбовців” словом “поліцейських” відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 “Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення” є незмістовним, оскільки Порядок № 1078 є підзаконним нормативним актом порівняно з нормами Закону № 580, якими передбачена індексація грошового забезпечення поліцейських. Порядок № 1078 лише деталізує та розвиває норми законів, якими передбачений обов'язок індексувати грошові доходи населення. У зв'язку з чим вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення за період часу з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
З урахуванням вищевикладеного, відсутні законодавчо визначені обмеження відносно строків звернення до суду осіб, які проходили публічну службу, стосовно питання стягнення індексації грошового забезпечення.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне застосувати частину другу статті 233 КЗпП України по цій справі, тобто позивач не обмежений строком звернення з даним адміністративним позовом.
Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20, від 04 червня 2021 року по справі № 240/5442/20, суд вважає не застосовними до спірних правовідносин, оскільки предметом розгляду вказаних справ було стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а також виплата грошової компенсації за речове майно та стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні, тоді як предметом розгляду справи 360/6494/21 є виключно зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення.
Отже, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є необгрунтованими та не приймаються до уваги.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно висновку Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 зазначено, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
До позовної заяви представником позивача додано договір про надання юридичних послуг від 12 жовтня 2021 року № 19 (а.с.34) та додаток до договору № 1 (а.с.35).
Згідно з п.п.3.1, 3.2 Договору за роботу виконану юристом клієнт здійснює оплату згідно умов викладених в додатку №1 до цього Договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.
З додатку №1 до договору вбачається, що попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація складає 100 грн, складання і направлення адвокатського запиту від 12.10.2021, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів складає 100 грн, підготовка процесуального документу по справі (позовна заява) складає 300 грн.
Відповідно до акту здачі-приймання наданої правничої допомоги від 02.11.2021 №4 адвокат надав позивачу такі послуги: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація (100 грн); складання і направлення адвокатського запиту від 12.10.2021 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів (100 грн); підготовка процесуального документу по справі (позовна заява) (300 грн) (а.с.36).
На підтвердження оплати за договором надано копію квитанції №4 від 02.11.2021 про сплату позивачем 500,00 грн відповідно до акту здачі-приймання наданої правничої допомоги від 02.11.2021 №4 (а.с.37).
Зазначена інформація в квитанції в сукупності з іншими документами щодо надання представником правової допомоги позивачу дає підстави стверджувати, що саме позивач є платником за послуги, надані адвокатом.
Згідно пункту 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
У відзиві на позовну заяву щодо стягнення витрат на правову допомогу, відповідач зазначив таке.
Слід зазначити, що наданий позивачем договір № 19 від 12.10.2021 про надання юридичних послуг взагалі не містить відомостей про послугу, яка надається адвокатом Пупиніним О.М. позивачу та не конкретизовано предмет юридичної послуги. Крім цього, у вказаному договорі взагалі не зазначено фіксований розмір гонорару та погодинної оплати за надання визначеної послуги.
До матеріалів справи взагалі не долучено документів, які свідчать про оплату послуги з надання професійної правничої допомоги, а саме рахунків на оплату послуг, платіжних доручень, виписок по рахунку тощо, тобто документів, які підтверджують виконання послуг з надання професійної правничої допомоги та підтверджують фактичність понесення зазначених витрат та їх розміру. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає вимоги позивача безпідставні та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд не бере до уваги доводи відповідача, оскільки згідно з п.п.3.1, 3.2 Договору за роботу виконану юристом клієнт здійснює оплату згідно умов викладених в додатку №1 до цього Договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. З додатку №1 до договору вбачається, що попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація складає 100 грн, складання і направлення адвокатського запиту від 12.10.2021, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів складає 100 грн, підготовка процесуального документу по справі (позовна заява) складає 300 грн. Відповідно до акту здачі-приймання наданої правничої допомоги від 02.11.2021 №4 адвокат надав позивачу такі послуги: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація (100 грн); складання і направлення адвокатського запиту від 12.10.2021 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів (100 грн); підготовка процесуального документу по справі (позовна заява) (300 грн) (а.с.36).
На підтвердження оплати за договором надано копію квитанції №4 від 02.11.2021 про сплату позивачем 500,00 грн відповідно до акту здачі-приймання наданої правничої допомоги від 02.11.2021 №4 (а.с.37).
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина п'ята статті 134 КАС України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд частково не погоджується із запереченнями відповідача, а отже, розмір суми витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю цією справи.
Відтак, до відшкодування суд присуджує 500,00 грн понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Судом не вирішується питання про розподіл судового збору, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500,00 грн (п'ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян