23 грудня 2021 року м.Кропивницький Справа № 340/8077/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" (вул.Молодіжна, 65, смт.Власівка, Світловодський район, Кіровоградська область, 27552, код ЄДРПОУ 22219911) до ГУ ДПС в Кіровоградській області (вул. Велика Песпективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 43995486) про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13.09.2021 р. № 00039680703 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 650 395,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 325 198,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13.09.2021 р. № 00039700703 за формою «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 267 004,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що господарські операції між ТОВ "Комплект" і контрагентами - постачальниками ТОВ «Транзпостач», ТОВ «Гідросенд» та ПП «Віктор і К», зазначеними в акті перевірки підтверджені належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
22.11.2021 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що за результатами перевірки ТОВ фірма "Комплект" встановлено нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарської операції з придбання товарів від контрагентів, зазначених у акті. Рух задекларованих активів в дійсності не відбувся. Надані первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів. Як наслідок, при декларуванні допущено порушення вимог Податкового кодексу України.
Отже, зазначене вище свідчить, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т.3 а.с.175-178).
Позивач не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Ухвалою від 04.11.2021 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (т.3 а.с.170).
Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" зареєстроване як юридична особа з 13.03.1996 року та у перевіряємий період було платником податку на додану вартість (т.1 а.с.27-35).
В період з 21.07.2021 по 27.07.2021 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість попередніх звітних періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість.
Результати перевірки оформлені актом від 03.08.2021 №2628/11-28-07-03/22219911 (т.1 а.с.67-118).
Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення:
- п.44.1 ст.44, п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2. абзацам першому - другому п.198.3 ст.198 і абзацу третьому п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем: - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за травень 2021 року в розмірі 267 004,00 грн.;
- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації") за травень 2021 року в розмірі 650 395,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.09.2021 р.:
- № 00039680703 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 650 395,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 325 198,00 грн.;
- № 00039700703 за формою «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 267 004,00 грн. (т.1 а.с.120-122).
Надаючи правову оцінку встановленим порушенням позивачем норм податкового законодавства суд зазначає.
Відповідно до виписки з ЄДРПОУ вбачається, що основними видами економічної діяльності позивача є:
- 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний);
- 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
- 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
- 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.;
- 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням;
- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;
- 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (т.1 а.с.36).
Матеріалами справи підтверджено факт здійснення позивачем наступних господарських операцій.
Згідно договору №10051301 від 10.05.2013 року та додаткових угод, ТОВ фірма "Комплект" придбало у ПП "Віктор і К" олію соняшникову рафіновану, фосфатний концентрат, продукцію торгової марки «Королівський смак» в асортименті (т.1 а.с.123-127).
Факт здійснення постачання товару за вищевказаним договором підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями про безготівкові розрахунки, роздруківкою карти рахунку 631 за період лютий - травень 2021 (т.1а.с.132,133,134,138-250, т.2а.с.1-59).
Використання отриманого позивачем від ПП "Віктор і К" товару у власній господарській діяльності підтверджується митними деклараціями про реалізацію на експорт триманого товару, платіжними дорученнями щодо оплати вартості експортованого товару, податковими накладними, документами, які підтверджують факт транспортування експортованого товару (т.2а.с.60-233).
10.05.2013 року між ТОВ «Гідросенд» (Постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 10051302 та додаткові угоди, відповідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товари в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар постачальнику на умовах даного договору. Найменування, ціна. кількість та загальна вартість кожної окремої партії товару узгоджується з покупцем та вказується у відповідних товаросупровідних документах (т.2а.с.234-238).
Факт здійснення постачання товару за вищевказаним договором та використання отриманого товару у власній господарській діяльності, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями про безготівкові розрахунки, роздруківкою карти рахунку 631 за період лютий - березень 2021, митними деклараціями про реалізацію на експорт триманого товару, платіжними дорученнями щодо оплати вартості експортованого товару, податковими накладними, документами, які підтверджують факт транспортування експортованого товару (т.2а.с.239-250,т.3а.с.1-93).
1.06.2018 р. між позивачем та ТОВ «Транзпостач» було укладено договір поставки № 01061818, за яким постачальник - ТОВ «Транзпостач» передає у власність позивача товари в асортименті, а покупець їх приймає та оплачує (т.3а.с.93,94).
Факт здійснення постачання товару за вищевказаним договором та використання отриманого товару у власній господарській діяльності, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями про безготівкові розрахунки, роздруківкою карти рахунку 631 за травень 2021, міжнародними контрактами, митними деклараціями про реалізацію на експорт триманого товару, платіжними дорученнями щодо оплати вартості експортованого товару, податковими накладними, документами, які підтверджують факт транспортування експортованого товару (т.3а.с.95-167).
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ("а" п.198.1 ст.198 ПК України).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).
При цьому, податковий кредит в силу приписів п.198.3 ст.198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст.201 ПК України).
Виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.
При цьому, пунктом 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. встановлено: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Пунктами 3, 4, 5, 6 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. передбачено, "Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Водночас, в силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено в "Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі Положення №318).
Згідно п. 4 Положення №318 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення №318).
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону № 996-ХІV).
Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В той же час, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.
У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.
Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах доказів, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.
З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, суд наголошує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ТОВ «Транзпостач», ТОВ «Гідросенд» та ПП «Віктор і К».
Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентами, а відтак - і правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки встановлено відсутність у постачальника руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій.
Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.
Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом скасування податкових повідомлень - рішень від 13.09.2021 року.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 18638,96 грн. (т.1 а.с.1).
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Доказів на підтвердження понесення інших витрат, в т.ч. на правничу допомогу, сторонами не надано.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 65, код ЄДРПОУ - 22219911) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул.Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 43995486) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13.09.2021 р. № 00039680703 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 650 395,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 325 198,00 грн.;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13.09.2021 р. № 00039700703 за формою «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 267 004,00 грн.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" (код ЄДРПОУ - 22219911) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 18638,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 43995486).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник