22 грудня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5128/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (також - відповідач) про визнання протиправною та скасування припису, -
Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправною та скасувати припис про усунення порушень №КР6909/227/АВ/П від 16.08.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржуваний припис було прийнято протиправно, оскільки відповідачем порушено порядок проведення інспекційного відвідування. Крім того, позивач не використовує працю неоформлених працівників, що також підтверджено відповідачем згідно до Акту від 20.05.2021 №КР5326/227/АВ.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки в ході інспекційного відвідування було встановлено використання позивачем неоформленої найманої праці (а.с.54-57).
Позивач у відповіді на відзив не погодилася з позицією відповідача (а.с.92-96).
Дослідивши письмові докази у справі суд приходить до таких висновків.
Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 03.06.2019, основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.
З поданих відповідачем разом з відзивом матеріалів встановлено наступне.
09.07.2021 до Управління надійшов лист Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 09.07.2021 №4782/5/11-28-07-09-09 щодо суб'єктів господарювання, у яких кількість працевлаштованих найманих працівників менша за кількість зареєстрованих РРО (а.с.58-59).
Згідно вищевказаного листа, у ФОП ОСОБА_1 зареєстровано три касові апарати за фактичними адресами здійснення діяльності, а саме: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .
Враховуючи надану інформацію, 19.07.2021 посадовою особою відповідача було складено службову записку на ім'я керівництва про прийняття рішення щодо проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 (а.с.60).
За результатами розгляду інформації, що містилася у вищевказаній службовій записці, Управлінням було видано наказ від 19.07.2021 № 767 "Про проведення інспекційного відвідування" та направлення від 19.07.2021 №767/02.21 на проведення інспекційного відвідування у ОСОБА_2 в термін з 20.07.2021 по 21.07.2021 (а.с.61-62).
За результатами інспекційного відвідування складено Акт від 21.07.2021 №КР6902/227/АВ (а.с.73-79), в якому зафіксовано наступне.
Під час проведення інспекційного відвідування за фактичною адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_2 виявлено за роботою продавця, яка назвалася ОСОБА_3 . Працівник ОСОБА_3 в усній формі повідомила, що працює 6 місяців у ФОП ОСОБА_1 та працевлаштована у ТОВ "Марінекс ЛТД". За фактичною адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1 виявлено за роботою продавця, яка відмовилась назвати своє ім'я та прізвище та в усній формі повідомила, що працює 6 місяців та працевлаштована у ТОВ "Марінекс ЛТД". ФОП ОСОБА_1 на виконання вимоги надано договір надання персоналу від 15.06.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Марінекс ЛТД" (код ЄДРПОУ 42561494), витяг з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , інших підтверджуючих документів про працевлаштування працівників не надано. За інформацією Пенсійного Фонду України по страхувальнику ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 20.07.2021 о 15 год. 38 хв. наймані працівники відсутні. Згідно даних ПФУ в ТОВ "Марінекс ЛТД" (код ЄДРПОУ 42561494) станом на 21.07.2021 взагалі відсутні наймані працівники.
Враховуючи вказане, перевіряючі дійшли висновку про те, що трудові відносини між ФОП ОСОБА_1 та вищезазначеними працівниками залишаються не оформленими.
21.07.2021 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №КР6902/227/АВ/П, яким зобов'язано позивача усунути порушення ст.ст.21, 24 КЗпП України до 20.08.2021 (80-83).
Законність даного припису є предметом спору у даній справі, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Стаття 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (Закон №877-V) вказує, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.ст.1, 3, ч.ч.1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, ч.ч.13, 14 ст.4, ч.ч.1- 4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.1-4, 6 ст.ст.7, 9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.
Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (надалі - Порядок №823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.
Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 823, відповідно до приписів якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Представником відповідача надано суду копію листа ГУДПС у Кіровоградській області та службову записку, яка містить інформацію про виявлення можливого факту нелегальної праці у позивача.
Отже, інспекційне відвідування призначено та проведено за наявності правових підстав, визначених пп.3 п.5 Порядку №823.
Згідно п.8 Порядку 823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
В свою чергу, об'єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування (п.13 Порядку № 823).
Матеріали справи містять докази вручення позивачу 20.07.2021 о 10:06 направлення на проведення інспекційного відвідування (а.с.62).
Пунктом 16 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Відповідно до п. 17 Порядку № 823, акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Відповідно до п.18 Порядку № 823, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до п. 19 Порядку № 823, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Пунктами 20-23 Порядку № 823 передбачено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об'єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку.
У разі відмови об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.
У разі відмови об'єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.
Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.
Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об'єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що акт інспекційного відвідування, припис та попередження були направлені позивача засобами поштового зв'язку 21.07.2021 (а.с.85).
У зв'язку з ненадходженням до відповідача підписаного примірника акту і припису, 30.07.2021 було складено акт про відмову від підпису №КР/6902/227/АВ/ВП (а.с.86).
Відтак, судом не було встановлено порушення відповідачем порядку призначення та проведення інспекційного відвідування у позивача.
Судом також враховано, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019.
Разом з тим, у відповідності до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином постанова Уряду України від 21.08.2019 №823 втратила чинність 14.09.2021 з моменту набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021.
Отже, приписи Порядку №8 23 застосовуються судом до спірних правовідносин, оскільки він був чинний на момент проведення інспекційного відвідування позивача.
Щодо виявлення в ході інспекційного відвідування неоформлених трудових відносин та наявності підстав для винесення спірного у справі припису, то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, підставою для внесення такого припису став встановлений відповідачем факт порушення позивачем ст.ст.21, 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015, оскільки до роботи фактично були допущені фізичні особи без укладення трудового договору (а.с.80-83).
Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону праці" працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Згідно ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).
З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
При цьому, слід також зазначити, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Виходячи з фактичних обставин справи, а також норм діючого законодавства України, суд доходить до переконливого висновку про те, що відповідачем не представлено належних доказів того, що вказані в акті інспекційного відвідування особа перебувала у трудових відносинах саме з позивачем.
Разом з тим, з наявних у справі документів встановлено, що між ТОВ "Марінекс ЛТД" (Виконавець) та позивачем (Клієнт) було укладено Договір надання персоналу від 15.06.2020 (а.с.66-69), згідно пп.2.2.6 п.2.2 якого Виконавець має право без узгодження із Клієнтом залучати для виконання цього Договору третіх осіб, зокрема роботодавця наданих у розпорядження Клієнта найманих робітників "Марінекс ЛТД" (код ІБК 119611).
Відтак, до виконання умов вказаного Договору, ТОВ "Марінекс ЛТД" було залучено роботодавця наданих працівників - "Merinex LTD" (код ІБК 119611).
Зокрема, з наявної у справі копії витягу з наказу №121-К від 03.05.2021 вбачається, що ОСОБА_4 було прийнято на роботу у ТОВ "Марінекс ЛТД" на посаду продавця продовольчих товарів на умовах повного робочого часу з 03.05.2021 на умовах укладеного колективного договору від 27.04.2018, з окладом згідно штатного розкладу (а.с.45-47).
Згідно витягу із наказу №167-К від 15.06.2021 також встановлено, що ОСОБА_3 було прийнято на роботу у ТОВ "Марінекс ЛТД" на посаду продавця продовольчих товарів на умовах повного робочого часу з 15.06.2021 на умовах укладеного колективного договору від 27.04.2018, з окладом згідно штатного розкладу (а.с.48-50).
Вищевказане підтверджено директором ТОВ "Марінекс ЛТД" у поданих суду поясненнях (а.с.43-44).
Таким чином, виходячи із суті договірних відносин між позивачем та ТОВ "Марінекс ЛТД", суд дійшов висновку, що між позивачем та вказаною юридичною особою - посередником у працевлаштуванні укладений договір аутстаффінгу. При цьому така правова суть взаємовідносин позивача з ТОВ "Марінекс ЛТД" відповідачем не заперечується.
При цьому ТОВ "Марінекс ЛТД" було включено до Переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні та в інших роботодавців, що підтверджено листом Державної служби зайнятості Міністерства соціальної політики України (центральний апарат) від 29.10.2018 №33/01/6079-18 (а.с.51-52).
Відтак, суд вважає, що у позивача був відсутній обов'язок укладати з вказаними вище фізичними особами трудові договори за наявності законних підстав участі цих фізичних осіб у виробничому процесі позивача, оскільки ці особи були надані у розпорядження позивача відповідно до договору про надання персоналу від 15.06.2020, укладеному з ТОВ "Марінекс ЛТД", і саме останнє є їх роботодавцем.
Також, слід звернути увагу на те, що за результатами інспекційного відвідування (Акт від 20.05.2021 №КР5326/227/АВ), в ході якого досліджено договір надання персоналу від 15.06.2020, посадовою особою відповідача порушень вимог з питань оформлення трудових відносин у позивача не встановлено (а.с.7-9).
Відповідно ч.1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено вчинення позивачем порушення вимог статей 21, 24 КЗпП України щодо допуску до роботи осіб без укладення трудових договорів, у зв'язку з чим оскаржуваний припис від 21.07.2021 №КР6902/227/АВ/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю є таким, що винесений всупереч чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують. При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2270,00 грн. за подання позовної заяви (а.с.5).
Отже, сплачена позивачем сума судового збору, у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Кіровоградській області від 21.07.2021 №КР6902/227/АВ/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємства ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2270 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39808965).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько