23 грудня 2021 року м. Київ справа №320/10980/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ПФУ у Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати незаконним рішення відповідача № 104450003512 від 3 вересня 2020 р. щодо відмови у призначені пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку з моменту досягнення пенсійного віку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 2). Зазначив, що 31 серпня 2020 р. звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС". Проте, рішенням відповідача від 3 вересня 2020 р. йому відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вказаної норми Закону. Позивач вважає це рішення і дії відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
25 березня 2021 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що позивачем не надано доказів підтвердження факту його перебування в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що дає підстави для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому надане позивачу рішення про відмову в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку є законним та обґрунтованим.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 22 березня 1996 р.
27 грудня 1991 р. Київською обласною державною адміністрацією видано позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, серії НОМЕР_2 .
31 серпня 2020 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з вимогами ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням відповідача від 03 вересня 2020 р. № 104450003512 “Про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з вимогами ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Указаним рішенням позивача повідомлено, що основним документом, що визначає час виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження являється довідка ф.122, яка видаються на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями, в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії. У разі неможливості довідки за формою №122 внаслідок ліквідації уявлення підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, стверджують період роботи в зоні відчуження:
- первинні документи, що стверджують періоди перебування в зоні відчуження: довідки про період роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати;
- особи, що були призвані на військові збори, можуть підтвердити виконання робіт в зоні довідками військових частин про виконання робіт в зоні, архівними документами Міністерства Оборони.
Позивач 31 серпня 2020 року звернувся за призначенням пенсії за віком як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у 1986 році, для призначення пенсії заявник надав:
- перереєстроване посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році категорії 2 Серії НОМЕР_2 від 27 грудня 1991р .;
- лист Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 21 липня 2020р. № 1375/02-06.1-28 з копіями документів, на підставі яких було видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорiї 2 (копія рішення Ірпінського міськсуду від 08 липня 1994 р., копія листа Київського обласного суду від 25 жовтня 1994 р. № 845/748, копія довідки Кременчуцького річкового порту від 01 липня 1993 р. №371 та витяг із протоколу Комісії із спірних питань від 14 квітня 1998 р. № 229);
- лист архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25 листопада 2019 р. №02-04/2/2534-14 з копіями особового рахунку позивача за 1986 рік та табелів обліку робочого часу за березень, квітень 1986 року, у яких відсутня інформація про роботу в зоні відчуження
Інших документів про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС заявник не надав.
Враховуючи зазначене та відповідно до наданих документів відповідач визнав, що право на призначення пенсії за віком зі зниження пенсійного віку позивача, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, відсутні.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 26 Закону № 1058, починаючі з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
При цьому відповідач зазначив у рішенні, що обчислений ним загальний страховий стаж позивача складає 28 років 03 місяці 19 днів.
Крім того, рішенням повідомлено, що загальний страховий стаж позивача становить 28 років 03 місяці 19 днів у разі відсутності, починаючі з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючі з 01 січня 2028 року - від 15 до 25 років, за умови надання позивача додаткових документів про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, право виходу на пенсію за віком може бути переглянуто.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. № 796-XI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Таким чином, при підтвердженні наявності права на зниження пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону № 796, пенсія за віком може бути призначена жінкам:
- які народилися у період по 30 вересня 1961 р. включно - при досягненні 50 років;
- які народилися у період з 1 жовтня 1961 р. по 31 березня 1962 р. - при досягненні 50 років 6 місяців;
- які народилися у період з 1 квітня 1962 р. по 30 вересня 1962 р. - при досягненні 51 року;
- які народилися у період з 1 жовтня 1962 р. по 31 березня 1963 р. - при досягненні 51 року 6 місяців;
- які народилися у період з 1 квітня 1963 р. по 30 вересня 1963 р. - при досягненні 52 років;
- які народилися у період з 1 жовтня 1963 р. по 31 березня 1964 р. - при досягненні 52 років 6 місяців;
- які народилися у період з 1 квітня 1964 р. по 30 вересня 1964 р.- при досягненні 53 років;
- які народилися у період з 1 жовтня 1964 р. по 31 березня 1965 р. - при досягненні 53 років 6 місяців;
- які народилися у період з 1 квітня 1965 р. по 30 вересня 1965 р. - при досягненні 54 років;
- які народилися у період з 1 жовтня 1965 р. по 31 березня 1966 р. - при досягненні 54 років 6 місяців;
- які народилися після 1 квітня 1966 р. - при досягненні 55 років.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: - які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів - 10 років.
Згідно з вимогами абз. 7 пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Суд зазначає, що зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали/проживала визначений період.
Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до вимог пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
У п. 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Із аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 22 березня 2018 р. у справі № 588/538/16-а, від 23 травня 2018 р. у справі № 398/3509/16-а та від 27 лютого 2018 р. у справі № 344/9789/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, позивач має учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1986 категорії 2 серії НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки Кременчуцького Річкового порту від 01 липня 1993 р. № 571 позивача 28, 29, 30 квітня 1993 р. було направлено до зони відчуження до м. Чорнобиль.
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" м. Чорнобиль, Чорнобильський район Київська область, відноситься до зони відчуження.
Отже, судом встановлено, що позивач 28, 29, 30 квітня 1986 р. безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 році. А тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів - має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Вказані обставини та надані на їх підтвердження документи свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно з паспортом громадянина України позивач народжений 29 вересня 1970 року. Тобто на момент звернення до відповідача, а саме 31 серпня 2020 року позивачу було повних 49 років. Лише з 29 вересня 2020 р. позивачу виповнилося повних 50 років. Таким чином, з 30 вересня 2020 року позивач набув право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.
У спірному рішенні вказано, що відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 26 Закону № 1058, починаючі з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Позивач просив застосувати ст.55 вказаного вище Закону і призначити йому пенсію із зниженням пенсійного віку на 10 років.
Суд зазначає, що на час звернення до органу ПФУ та прийняття спірного рішення необхідний для цього стаж повинен був складати 27 років, тоді як відповідачем визнано наявність у позивача загального страхового стажу 28 років 03 місяці 19 днів.
Отже, умова щодо наявності стажу позивачем була дотримана. Доводи відповідача щодо відсутності у позивача необхідних документів, які б підтверджували його роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період до 1 липня 1986 р. спростовано.
Спірне рішення про відмову прийнято 3 вересня 2020 р. У зв'язку з тим, що оскаржуване рішення відповідача ґрунтувалося на відсутності необхідних документів, суд зазначає, що вказані у спірному рішенні підстави для відмови не грунтуються на нормах наведеного вище законодавства та встановлених обставинах справи і тому не відповідають дійсності, що обумовлює визнання цього рішення протиправним і його скасування.
Тому суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про визнання протиправним рішення відповідача від 3 вересня 2020 р. № 104450003512 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Позивачем не заявлено позовної вимоги про скасування зазначеного рішення. Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, суд визнає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог і одночасно скасувати рішення відповідача від 3 вересня 2020 р. № 104450003512 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Суд вважає, що саме такий спосіб захисту за заявленою позовною вимогою буде найбільш ефективним у цій справі.
Разом з тим, суд бере до уваги наступне. При прийняття вказаного рішення відповідачем не досліджувалося питання щодо досягнення позивачем віку виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС". Як встановлено судом, на час подання заяви та прийняття спірного рішення позивачу було 49 повних років і ще не виповнилося 50 років, тоді як відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 26 Закону № 1058, починаючі з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком особи набувають після досягнення віку 60 років.
Отже, навіть із застосуванням приписів ст.55 вказаного Закону на час прийняття спірного рішення позивач не набув права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Оскільки ці обставини не були предметом дослідження органу ПФУ і їм не була надана оцінка в рішенні за поданою заявою від 31.08.2020, то вони підлягають повторному дослідженню відповідачем. З огляду на для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу на цей час підстави відсутні, оскільки відповідачем у спірному рішенні за наслідками розгляду заяви не досліджувалися питання досягнення позивачем відповідного віку.
При цьому суд враховує, що таке право позивач набув наступного дня після досягнення 50 років, тобто 30 вересня 2020 р. і на час вирішення справи судом вказана обставина не є перешкодою для призначення йому пенсії за поданою заявою.
Тому з урахуванням всіх обставин справи, які було встановлено під час розгляду цієї справи, суд зазначає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілому від Чорнобильської катастрофи із зниженням пенсійного віку підлягають задоволенню частково, із застосуванням способу захисту шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути подану ним заяву від 31.08.2020 про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із зниженням пенсійного віку з урахуванням висновків суду.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, отже порушено права позивача на отримання пенсії та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Наведене свідчить, що дії і рішення відповідача були протиправними. Право позивача на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку порушено. Отже, позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області від 03 березня 2020 р. № 1044450003512 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 р. про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із зниженням пенсійного віку з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області, адреса: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ - 22933548.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду 23 грудня 2021 року.