23 грудня 2021 року № 320/812/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним обмеження належної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром 70% грошового забезпечення, вчиненого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області під час проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2018 раніше призначеної пенсії з урахуванням її розміру визначеного як 76% від загальної суми основних і додаткових видів грошового забезпечення без обмеження максимального розміру.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог вищевказаної ухвали позивачем надано суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що їй призначена пенсія згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 76% грошового забезпечення. Однак, після перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, розмір її пенсії зменшено з 76% на 70% від грошового забезпечення. Позивачка стверджує, що показник максимального розміру пенсії у розмірі 70% застосовується виключно при призначенні нових пенсій. Водночас, при зміні вказаного показника стосовно його пенсії відповідач проводив перерахунок пенсії, що за механізмом, умовами та порядком не є тотожним поняттю "призначення пенсії".
12.04.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що посадові особи пенсійного органу при перерахунку пенсії позивачу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який передбачений чинним законодавством України, оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії встановлений максимальний розмір пенсії становив 70% відповідних сум грошового забезпечення. Окремо наголосив на встановлення шестимісячного строку звернення до суду із зазначеними вимогами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Станом на 01.12.2015, основний розмір її пенсії становив 76% сум грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2018 та в подальшому за наслідками перерахунку, розмір пенсії позивачки визначався виходячи із 70% сум грошового забезпечення.
11.11.2020 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою, в якій просила перерахувати її пенсію виходячи із розміру 76% сум грошового забезпечення.
Листом від 08.12.2020 відповідачем повідомлено, що законодавством визначено максимальний розмір пенсії - 70%.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч. 2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції Закону від 27.03.2014 №1166-VII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачці) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №704, якою з 01.03.2018 змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Постанови Кабінету Міністрів України №45 і №103 не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Внесені Законом №3668 та Законом №1166 зміни до статті 13 Закону №2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668 та Закону №1166.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивачки з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262 на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вказаний висновок повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18.
Отже, відповідач протиправно здійснив зменшення відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні перерахунку з 76% до 70% сум грошового забезпечення. За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Щодо вимоги позивачки зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження граничного (розміру, суд зазначає наступне.
Ключовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є зменшення відповідачем основного розміру пенсії з 76% до 70%.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем ще не прийнято рішення щодо перерахунку призначеної позивачці пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що її права у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Отже, вимога позивачки щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження граничного розміру задоволенню не підлягає як передчасна, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій щодо зменшення розміру пенсії позивача з 76% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачкою під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 76% до 70% сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ: 22933548) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.01.2018, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548).
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.