23 грудня 2021 року № 320/2451/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області №КВ701/1760/АВ/ГД/ФС-260 від 02.04.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 зазначену адміністративну справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 та 28.08.2019 подана позовна заява була залишена без руху, позивачу визначено строк та спосіб для усунення її недоліків.
25.11.2019, в порядку усунення недоліків позовної заяви надійшов повторно позов та додаткові документи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження (суддя Брагіна О.Є.).
За наслідками апеляційного перегляду зазначеної ухвали, Шостим апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 03.07.2019, якою ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалами суду від 22.07.2019 та 28.08.2019 подана позовна заява була залишена без руху, позивачу визначено строк та спосіб для усунення її недоліків.
25.11.2019, в порядку усунення недоліків позовної заяви надійшов повторно позов та додаткові документи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 №525 у зв'язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27.11.2020, проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/2451/19, за результатами якого, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Суддею Київського окружного адміністративного суду Щавінським В.Р. винесено ухвалу від 11.01.2021 про прийняття адміністративної справи №320/2541/19 до провадження.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства про працю. За результатом проведення відвідування посадовою особою відповідача складено Акт інспекційного відвідування №КВ701/1760/АВ від 15.03.2019 (далі - Акт). Зазначає, що в подальшому відповідачем прийнята Постанова про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ701/1760/АВ/ГД/ФС-260 від 15.03.2019, якою накладено штраф на позивача у розмірі 250380,00 грн.
На думку позивача, відповідачем грубо порушена процедура проведення інспекційного відвідування, результати перевірки містять необґрунтовані висновки щодо допуску до роботи працівників без укладання трудового договору та без повідомлення територіальних органів ДФС про прийняття працівника на роботу, що призвело до винесення відповідачем оскаржуваної постанови.
Повідомив, що інспекційне відвідування відповідачем здійснено лише 14.03.2019, в цей же день винесено вимогу про надання документів. Однак на наступний день повторного інспекційного відвідування не здійснено. Наголосив, що Акт направлено йому засобами поштового зв'язку. Стверджував, що відомості, зазначені в Акті не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_3 займає посаду головного інженера в ТОВ «Фірма-Вежа» з 01.03.2006, ОСОБА_4 14.03.2019 знаходився у приміщенні як гість, оскільки є його родичем.
Відповідач на обґрунтування своєї правової позиції надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що інспектором праці підчас інспекційного відвідування позивача виявлено двох працівників, які працювали у ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення.
Відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення ст.ст. 21, 24 КЗпП України відповідно до яких працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На думку відповідача, у зв'язку з виявленими порушеннями підчас інспекційного відвідування, правомірно та винесено оскаржувану постанову.
Представник позивача у судовому засіданні, призначеному на 27.04.2021 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, крім того заявив клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, заявила клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Протокольною ухвалою від 27.04.2021 керуючись ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №1360 від 12.03.2019 та направлення №701 від 14.03.2019 про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 , 14.03.2019 інспектором праці здійснено виїзд для проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності позивачем ( АДРЕСА_1 .
У ході проведення інспекційного відвідування інспектором праці виявлено порушення вимог законодавства про працю, а саме ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України, якими передбачено, що працівники допускаються до роботи за підставі трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Безпосередньо інспектором праці виявлено, що продавець ОСОБА_4 та головний інженер Войцехівський О.Р. допущенні до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
14.03.2019 головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Київській області Гладким Я.М. складено Вимогу №701 про надання/поновлення документів у строк до 12 год. 00 хв. 15.03.2019 та повідомлено про інспекційне відвідування з 09 год. 00 хв. 14.03.2019 по 18 год.00 хв. 15.03.2019.
Інспектором Головного управління Держпраці у Київській області Гладким Я.М. складено Акт №КВ701/1760/АВ від 15.03.2019.
У подальшому, за результатами розгляду порушень зазначених в Акті, першим заступником начальника Головного управління Андрієнко B.C., винесено Постанову №КВ701/1760/АВ/ТД/ФС-260 про накладання штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 250380,00 грн. на ФОП ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Відповідно до пунктів 1,7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, з-поміж іншого з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок №295), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Так, згідно п. 2 Порядку №295 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3 п. 5 Порядку №295).
З матеріалів справи вбачається, що рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування прийнято за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел.
Отже, інспекційне відвідування здійснено на підставах, визначених законодавством.
Щодо твердження позивача про порушення порядку проведення інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (п.9 Порядку №295).
Відповідно до п. 10 Порядку №295, тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва, - два робочих днів.
Суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 відноситься до суб'єктів малого підприємництва, у зв'язку із чим, тривалість інспекційного відвідування позивача не може перевищувати двох робочих днів.
Як вбачається із наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 12.03.2019 №1360 "Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , службовій особі відповідача наказано провести інспекційне відвідування з 14.03.2019 по 27.03.2019, тобто протягом 12 днів, що суперечить приписам Порядку №295.
У п. 11 Порядку №295 зазначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Також, п. 12 Порядку №295 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Судом встановлено, що прибувши на інспекційне відвідування за місцем здійснення господарської діяльності позивача інспектором пред'явлено службове посвідчення та вручено копію направлення на проведення інспекційного відвідування, про що свідчить підпис позивача про ознайомлення з даними документами (докази наявні в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2019 ОСОБА_1 отримав примірник вимоги про надання документів, про що свідчить його підпис, зроблений власноручно.
Згідно з п. 14 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису.
У судовому засіданні позивач стверджував що 15.03.2019 повторного інспекційного відвідування не здійснено, відповідно акт при ньому не складався та можливості надати пояснення чи зауваження не було.
Отже, встановлені судом обставини вказують на те, що фактично 15.03.2019 службовою особою Головного управління Держпраці в Київській області не здійснено інспекційного відвідування позивача, а як наслідок всі висновки відповідача, є безпідставними.
Крім того, Відповідач зазначає, що акт складено 15.03.2019 по завершенню інспекційного відвідування, однак позивач відмовився від підписання та надання пояснень чи зауважень.
Відповідно до п. 16 Порядку №295, у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта.
Суд зауважує, що в зазначеному Акті є відмітка про фіксування процесу відвідування засобами відеотехніки, однак відповідачем матеріалів відеофіксації не надано.
Судом відхиляється твердження, що Акт складено по завершенню інспекційного відвідування, оскільки, в судовому засіданні не підтверджено факту здійснення інспекційного відвідування 15.03.2019.
Відповідно до вимог п. 26 Порядку №295 визначено вичерпний перелік підстав та умов направлення Акту об'єкту відвідування поштою, а саме: у разі відмови від підписання керівником або уповноваженою особою об'єкта відвідування або за неможливості особистого вручення Акта.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів відмови позивача від підпису Акту, а також, не наведені і будь-які інші об'єктивні підстави неможливості особистого вручення позивачу 15.03.2019.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при здійсненні інспекційного відвідування, відповідачем порушено пункти 16, 20, 26 Порядку №295.
Щодо порушення позивачем ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України та Постанови кабінету Міністрів України №413, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У відповідності до частин першої, третьої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема встановлення факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.
Так, інспектором Гладким Я.М. в Акті вказано, що ним встановлено факт допуску двох найманих працівників до виконання службових обов'язків, без укладення трудових договорів та без подання повідомлення про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Також, в Акті зазначається, що працівники виконують наступні роботи: продавця непродовольчих товарів та інженера. А також, що всі роботи носять системний характер, виконуються в трудовому колективі, згідно з графіком роботи закладу, під керівництвом відповідальних осіб. Проте, зі змісту Акту неможливо встановити на підставі чого, та яких саме об'єктивних доказів інспектор дійшов висновку про встановлення викладених ним обставин, їх системність, наявність трудового колективу, а також наявність відповідного графіку роботи тощо.
У провадженні Київського адміністративного суду перебувала адміністративна справа №320/2452/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Вежа" до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправним та скасування постанови.
Суд зазначає, що в межах адміністративної справи №320/2452/19 встановлено, що ОСОБА_3 займає посаду головного інженера в ТОВ «Фірма-Вежа» з 01.03.2006 та є офіційно працевлаштованим, отримує заробітну плату з якої сплачуються податки у встановленому законом порядку, ОСОБА_4 14.03.2019 знаходився у приміщенні як гість, оскільки є родичем власника - ОСОБА_1 , тому часто перебуває на його території.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 в адміністративній справі №320/2452/19 набрало законної сили 25.11.2019.
Відтак з огляду на положення ст. 78 КАС України, зазначені вище обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у цій справі, тому суд повторно їх не встановлює.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність порушення з боку позивача вимог ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Щодо прийняття постанови про накладення штрафу від 02.04.2019 №КВ701/1760/АВ/ТД/ФС-206
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.07.2013 №509 (в редакції на час винесення оскаржуваної постанови) (далі -Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”.
Згідно з п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 призначено на 02.04.2019 о 10 год. 25 хв.
З матеріалів справи вбачається, що лист Головного управління Держпраці у Київській області від 26.03.2019 №44/319/4785, яким повідомлено про дату розгляду справи про накладення штрафу позивач отримав 05.04.2019 (трекінг відстеження поштового повідомлення за штрих кодовим ідентифікатором №0420200036092).
Суд зауважує, що важливим є факт не лише направлення уповноваженими посадовими особами повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, але й отримання такого суб'єктами господарювання/роботодавцями згідно з положеннями Порядку №509 та доведення саме відповідачем факту поінформованості позивача про дату та час розгляду справи про накладення штрафу під час вирішення спорів про скасування постанов про накладення штрафу.
Вказаний висновок суду узгоджується із правою позицією Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18, від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18 та від 04.03.2021 у справі № 160/8027/18.
Відтак, розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 без належного його поінформування та розгляд без його участі суперечить вимогам Порядку №509.
Враховуючи викладене у сукупності суд дійшов висновку, що Постанова від 02.04.2019 №КВ701/1760/АВ/ТД/ФС-206 є протиправною та підлягає скасуванню.
Також, позивачем заявлені вимоги щодо розподілу судових витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у розмірі 27750,00 грн.
В обґрунтування заявленої суми, позивач посилається на договір про надання правової допомоги від 03.05.2019 №01/05/19, детальний опис витрат на правову допомогу за договором від 03.05.2019 №01/05/19, оформлений 19.02.2020 та додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 03.05.2019 №01/05/19.
Відповідно до положень пункту першого ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами ч. 4 ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, про що наголошує відповідач у своїх запереченнях. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Дослідивши докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно було пов'язані саме із розглядом даної справи, а виконана адвокатом робота підтвердження належними доказами.
Суд зауважує, що дана справа не характеризується значною складністю. Крім того, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом також не можливо визнати занадто об'ємним, отже понесені позивачем витрати в сумі 27750,00 грн. та обсяг виконаних робіт не є співмірними зі складністю справи.
Виходячи із критерію пропорційності, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити та стягнути із відповідача витрати у розмірі 10000,00 грн. у відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції від 06.05.2019 №66.
За таких обставин, сукупна сума судових витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області, становить 6921,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 02.04.2019 №КВ701/1760/АВ/ГД/ФС-260, якою накладено штраф на фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 250380,00 грн.
3. Стягнути понесені судові витрати у розмірі 11921 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Держпраці в Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.