22 грудня 2021 року Київ справа №320/6766/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Промпобутсервіс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Промпобутсервіс" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2020 №0110895104, №0110885104, №0110875104.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем встановленого законом строку реєстрації податкових накладних є необґрунтованими.
Так, позивач стверджує про те, що на підставі незаконно отриманих електронних ключів невідомою особою 22.04.2020 було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, несвоєчасність внесення яких було виявлено та зафіксовано під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом.
При цьому, податкові накладні внесені нібито на підставі угод, укладених між позивачем і ТОВ "Макро-Сервіс". Однак, як стверджує позивач, ТОВ "КП Промпобутсервіс" із вказаним підприємством угод не укладало і жодних грошових відносин не мало.
Київський окружний адміністративний суд 11 серпня 2020 року постановив ухвалу про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Промпобутсервіс" без руху, у якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
Згідно з ухвалою від 07.09.2020, суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, розпочав підготовку справи до судового розгляду та призначив підготовче засідання.
Відповідно до ухвали від 03.12.2020, суд закрив підготовче провадження у даній адміністративній справі.
У судовому засіданні 11.03.2021 суд прийняв рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних доказів, про що постановив протокольну ухвалу.
Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "КП Промпобутсервіс" є юридичною особою, код 40190772, юридична адреса: Україна, 07502, Київська обл., Броварський р-н, селище міського типу Баришівка, вул. Софіївська, будинок 34/200, керівник (згідно статуту) - ОСОБА_1 з 11.09.2019.
Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ "КП Промпобутсервіс", за наслідками якої складний акт від 14.05.2020 №2207/10-3651/40190772 (т. 1, а.с. 10-31).
Згідно з висновками акта, перевіркою встановлено порушення підприємством у квітні 2020 року граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України.
Так, на думку контролюючого органу, позивачем у липні - грудні 2017 року та у січні 2019 року було оформлено податкові накладні, які в порушення вимог закону зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 22.04.2020.
ГУ ДПС у Київській області направило позивачу письмовий запит від 13.05.2020 №15757/10/10-36-51-04 про надання інформації та письмових пояснень щодо господарських операцій з придбання (одержання) товарів, робіт (послуг), у т.ч. факту (законного) джерела реального їх походження щодо отримання товарів від контрагентів-постачальників у квітні 2020 року (т. 1, а.с. 33).
Також ГУ ДПС у Київській області направило позивачу письмовий запит від 17.06.2020 №19656/10/10-36-51-04 про надання інформації стосовно покупця ТОВ "Макро-Сервіс" за квітень 2020 року (т. 1, а.с. 34).
Позивач надав контролюючому органу відповідь на запит від 13.05.2020 в якому вказав, що з18.01.2020 підприємством не оформлювався електронний цифровий підпис, у квітні 2020 року посадові особи підприємства не мали електронного цифрового підпису не могли вносити до реєстру податкові накладні. Також повідомлено, що у березні 2020 року невідома особа оформила за фіктивними документами електронні ключі. Також позивач заперечив укладення договорів з ТОВ "Макро-Сервіс" (т. 1, а.с. 35).
Також позивач подав до контролюючого органу письмові заперечення на Акт перевірки, в яких заперечив наявність цифрового підпису та внесення податкових накладних у квітні 2020 року до Єдиного реєстру (т. 1, а.с. 36).
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2020:
- №0110895104, яким до позивача застосовано штраф у сумі 112 673,16 грн (т. 1, а.с. 56),
- №0110875104, яким до позивача застосовано штраф у сумі 919 355,79 грн (т. 1, а.с. 58),
- №0110885104, яким до позивача застосовано штраф у сумі 2 482 457,94 грн (т. 1, а.с. 64).
Вважаючи протиправними вказані рішення, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Відповідно до п. 120 1.1 ст. 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу у визначеному цією статтею розмірі.
Згідно з п. 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №233 від 10.04.2008 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №320/15011 від 16.04.2008 (далі - Інструкція), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Пунктом 6 розділу 2 Інструкції передбачено, що для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків орган ДПС повинен мати: програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ; чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС.
Згідно з розділом 6 Додатку І Інструкції, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.
Відповідно до пп. 14.1.60. п. 14.6 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з п.п. 1, 2 Положення про Державну податкову службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок), відповідно до якого до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною пунктом 201.16 статті 201 Кодексу (далі - комісія), прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації (пункт 4).
Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових, накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг. що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, реєстрації підлягають податкові накладні складені саме за господарськими операціями з постачання товарів/послуг.
Суд зазначає, що згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 4 цього ж Закону визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п.2. 1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88).
Відповідно до п.2.1 ст. 2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Судом встановлено, що позивач звертався до контролюючого органу з повідомленням та запереченнях на акт перевірки, в яких вказував, що фактично господарські операції з ТОВ ТОВ "Макро-Сервіс" не здійснювалися та позивачем накладні 22.04.2020 не реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Проте, контролюючий орган будь-яких дій для перевірки повідомлених позивачем обставин не вчинив.
У даному випадку суд вважає, що суб'єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності (legal certainty), який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.
Як зазначено у справі Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( "Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (" Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Суд погоджується з позицією відповідача, що реєстрація податкових, накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за приписами частини чотирнадцятої п. 201.10 ст. 201 ПК України повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, з якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Однак, суд вважає за потрібне наголосити, що в даному випадку необхідно дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Так, наведений податковим органом аргумент застосування штрафних санкцій саме за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних до платника податків без встановлення всіх обставин, які зумовили такі наслідки, не є достатньо вагомим.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
При прийнятті рішення у даній справі, суд враховує наступне.
ТОВ "Ключові системи" листом від 06.08.2020 №1143 на адвокатський запит представника позивача повідомило останньому, що електронна довірча послуга була надана ОСОБА_1 05.03.2020 зі строком дії 1 рік. Сертифікат відкритого ключа був скасований 27.05.2020 на підставі заяви про скасування (т. 1, а.с. 141).
До вказаного листа було додано документи, на підставі яких надавались послуги:
- копію заявки на сертифікацію від 05.03.2020,
- копію виписки з Єдиного державного реєстру по ТОВ "КП Промбутсервіс",
- копію опису документів,
- копію наказу від 11.09.2019 №11-09/19,
- копію паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 .
Представник ТОВ "КП Промбутсервіс" звернувся до ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" із заявою про проведення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої було поставлено наступне питання: "Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 , зображення яких міститься у рядку "Підпис користувача" та "Підпис керівника" на третьому аркуші технічної копії Заявки на сертифікацію для отримання посиленого сертифіката відкритого ключа від 05.03.2020, ОСОБА_1 , або іншою особою?" (т. 1, а.с. 149).
Згідно з висновком експерта від 18.08.2020 №14953, підписи від імені ОСОБА_1 , зображення яких містяться у рядках "підпис користувача" та "підпис керівника" на третьому аркуші технічної копії заявки на сертифікацію для отримання посиленого сертифіката відкритого ключа від іені юридичної особи ТОВ "КП Промпобутсервіс" від 05.03.2020, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 154-157).
Щодо наданої ТОВ "Ключові системи" фотокопії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , суд зазначає наступне (т. 1, а.с. 146)
Так, вказаний документ має тотожні серію та номер виданому ОСОБА_1 Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 05.08.2009 паспорту громадянина України (т. 1, а.с. 39).
Проте, у ньому відмінне місце народження ОСОБА_1 - замість селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області вказано смт. Баришівка Київської області.
Також у цих документах відмінні фотокартки на першій та третій сторінках.
Крім того, згідно з ухвалою від 18.01.2021, суд витребував від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області відомості про те, чи видавався Києво-Святошинським ВП ГУНП у Київській області 05.08.2009 паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 із зазначенням місця народження: смт Баришівка, Київської області.
На виконання вимог вказаної ухвали суду Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області листом від 02.02.2021 №8010.14-4502/80.3-21 повідомило, що в результаті перевірки картотек заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, виявлено оригінал заяви про видачу паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області. В п. 3 заяви про видачу паспорта зазначено місце народження смт Чабани Києво-Святошинського району Київської області (т. 13, а.с. 5, 6).
Щодо наданої ТОВ "Ключові системи" фотокопії картки платника податків ОСОБА_1 , суд зазначає наступне (т. 1, а.с. 147).
Так, зі змісту вказаного документа слідує, що його видано ДПІ Києво-Святошинського району міста Києва 23.11.2009.
Проте, як слідує з наданих відповідачем на виконання ухвали суду від 19.11.2020 про витребування доказів пояснень, станом на 23.11.2009 ДПІ Києво-Святошинського району міста Києва не існувала (т. 2, а.с. 57).
Згідно з ст.ст. 72, 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Аналіз наявних в матеріалах справи доказів та правових норм, що регулюють спірні правовідносини вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
Враховуючи те, що реєстрація податкових накладних у межах спірних відносин від імені Товариства відбулася через підроблення документів, з урахуванням позиції, викладеної Європейським судом з прав людини у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", суд вважає, що оскаржувані рішення є протиправними.
Такого ж правового висновку щодо спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.03.2020 у справі №200/14922/18-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено суду правомірності оскаржуваних рішень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 18 918,00 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в сумі сплаченого судового збору.
Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат в іншій частині, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Судові витрати позивача на проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 5 000,00 грн підтверджуються наявною в матеріалах справи копією квитанції від 11.08.2020 №0.0.1797183771.1 (т. 1, а.с. 153).
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 9 ст. 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України", п. 80 рішення у справі "Двойних проти України", п. 88 рішення у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents vs. Latvia" зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited проти України" Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії").
У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5076), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до ст. 30 Закону №5076, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Також на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 35 000,00 грн позивачем подано до суду копії: Договору про надання правової допомоги від 12.06.2020 №5, Додатку №1 від 12.06.2020, рахунку №1 від 12.06.2020, банківської виписки, платіжного доручення від 15.06.2020 №162 (т. 1, а.с. 104-107).
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами). Відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу. Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 35 000,00 грн.
Отже, загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 58 918,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 17.06.2020 №0110895104, №0110885104, №0110875104.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Промпобутсервіс" (07502, Київська область, Броварський район, смт Баришівка, вул. Софіївська, буд. 34/200 код ЄДРПОУ 40190772) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 43141377) судові витрати в сумі 58 918 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.