ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" грудня 2021 р. справа № 300/375/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021, яке набрало законної сили 18.08.2021, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, викладену у листі за №3337/10/09-19-55-10-14 від 03.08.2020, у списанні ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 23 030,24 грн., визначеної вимогою про сплату боргу №Ф-16036-25 від 11.05.2019, у зв'язку з не дотриманням вимог пункту 9-15 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Зобов'язано Головне управління ДПС в Івано-Франківській області списати ОСОБА_1 недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 23 030, 24 грн., визначену вимогою про сплату боргу №Ф-16036-25 від 11.05.2019, на підставі пункту 9-15 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с.85-93).
25.11.2021 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку, встановленому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №300/375/21, шляхом зобов'язання Головного управління ДПС в Івано-Франківській області подати до суду звіт про виконання рішення суду та заява про поновлення процесуального строку.
Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Враховуючи те, що порядок розгляду заяви про встановлення судового контролю не встановлений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду такої заяви в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Розглянувши дану заяву позивача та матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Згідно частин 2, 3 статті 14, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок встановлення та здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах встановлено статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі “Шаренок проти України” ЄСПЛ зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина “судового процесу” для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі “Бурдов проти Росії”, заява № 589498/0).
Водночас суд зазначає, що завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження”).
Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, серед яких, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
При цьому в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку приписами Закону №1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 63 цього ж Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Водночас, статтею 75 передбачено відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону і встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту вищенаведених положень випливає, що законодавцем передбачено відповідальність боржника, яка полягає в застосуванні штрафної санкції у випадку невиконання рішення суду в порядку виконавчого провадження.
Однак, ОСОБА_1 не подано суду доказів про його звернення до суду із заявою про отримання виконавчого листа, у зв'язку із набранням рішення Іван-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 законної сили, щоб в подальшому звернутися до відповідного органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа, відкриття державним виконавцем виконавчого провадження та вчинення дій, спрямованих на виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України судового рішення від 24.05.2021 у справі №300/375/21.
Також, відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про передчасність звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 24.05.2021, шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України подати до суду звіт про виконання рішення суду у встановлений строк, а відтак подана ним заява від 25.11.2021 до задоволення не підлягає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 24.05.2021 у справі №300/375/21.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що згідно частин 1, 3 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 246, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №300/375/21 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Главач І.А.