23 грудня 2021 року Справа № 280/9612/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність УСБУ в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини;
-зобов'язати УСБУ в Запорізькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою судді від 28.10.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідач 15.11.2021 подав відзив, в якому просить відмовити в позові, зазначивши, що Пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасники бойових дій мають право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. При цьому, відповідно до частини сімнадцятої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям не надаються додаткові відпустки, передбачені статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» для учасників бойових дій. Станом на сьогодні, виходячи з норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», рішення про припинення заходів (крім звільнення в запас призваних під час мобілізації, на особливий період військовослужбовців), спрямованих на переведення і функціонування державних органів, військових формувань, підприємств, установ та організацій в звичайний режим функціонування Президентом України не прийнято, а тому на території України особливий період продовжується до видання Президентом України відповідного указу та затвердження його Верховною Радою України відповідно до абзацу восьмого статті 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, вказав, що додаткова відпустка учасникам бойових дій, відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки», не має обов'язкового щорічного характеру, вона не надається у наступному році у разі її невикористання в минулому році, зокрема, і при звільненні з військової служби в порядку, передбаченому пунктом 15 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки для учасників бойових дій відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не може виплачуватися, оскільки відпустка, на яку військовослужбовець не набув права, не може вважатися невикористаною. В той же час, ані протягом проходження військової служби, з моменту отримання позивачем статусу учасника бойових дій, ані під час звільнення, останній не звертався до УСБУ в Запорізькій області з будь-якими зверненнями щодо надання йому зазначеної вище додаткової відпустки.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 20.09.2016.
Позивач з січня 2016 року проходив військову службу за контрактом в Управлінні Служби безпеки України в Запорізькій області по січень 2019 року, та наказом його виключено зі списків особливого складу УСБУ в Запорізькій області, що сторонами по справі не заперечується.
Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Факт невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки підтверджується листом відповідача від 28.08.2021 №59/П-146/33, який був наданий на заяву позивача про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Відповідно до зазначеного у листа, відповідач повідомляє про те, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки для учасників бойових дій не може виплачуватися, оскільки відпустка, на яку військовослужбовець не набув права, не може вважатися невикористаною.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
З гідно з п.12 ч.1ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до пп.1 п.1ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Законупоширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Таким чином, на позивача поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч.1ст.4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. (…).
Як зазначено уст.16-2 Закону України «Про відпустки», учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно доЗакону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У п.19ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому, згідно з п.17ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Відповідно до п.18 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Як зазначено у п.8ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.
Однак, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним служби.
Відповідач протилежного не довів.
Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом періоду служби військовослужбовця, в якому у нього виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період.
Тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яка може бути реалізована в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п.19ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у періоди, передбачені п.17 і п.18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п.12 ч.1ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.8ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,ст.16-2 Закону України «Про відпустки».
У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченоїст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ч.1ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому, підзаконні акти не можуть суперечити законам. У разі наявності суперечностей між нормами права підзаконного акту та закону, то застосуванню підлягають норми права передбачені законом, який має вищу юридичну силу.
Стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
Враховуючи наведене, бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки періоди часу є безпідставною.
Аналогічне застосування норм права здійснено Великою Палатою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження №11-550заі19) у постанові від 21.08.2019.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1ст.9 КАС України).
Відповідно дост.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
В зв'язку з тим, що в силу приписів п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, питання щодо стягнення судового збору судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 2,5,72,77,139,241,243-246,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 62, код ЄДРПОУ 20001556) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Зобов'язати УСБУ в Запорізькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова