23 грудня 2021 року Справа № 280/9321/21
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління інформаційно-аналітичної підтримки (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд.29, код ЄДРПОУ 40108688)
до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (01601, м.Київ, вул.. Богомольця, буд.10, код ЄДРПОУ 00032684)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
04.10.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління інформаційно-аналітичної підтримки (далі - відповідач 1) до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління інформаційно- аналітичної підтримки та Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України щодо не видалення з оперативно-довідкових картотек (бази даних оперативно-довідкового обліку) недостовірної інформації про відкриття стосовно позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орджонікідзевським РВВС М.Запоріжжя кримінальної справи № 08002-2-1-2005/000016 за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління інформаційно-аналітичної підтримки та Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України виключити з оперативно-довідкових картотек (бази даних оперативно- довідкового обліку) недостовірну інформацію про відкриття стосовно позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орджонікідзевським РВВС М.Запоріжжя кримінальної справи № 08002-2-1-2005/000016 за ознаками злочину, передбаченого ст.191 КК України.
Ухвалою суду від 11.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків, шляхом подання до суду: оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 908 грн. або клопотання з належними доказами щодо підстав звільнення від сплати судового збору.
Позивачем у встановлений строк усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.11.2021 року надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов'язані із внесенням або невнесенням відомостей до Єдиної інформаційної системи МВС, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій, а тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими і юрисдикція адміністративних на них не поширюється. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.03.2019 у подібній категорії справ (справа №807/1456/17). З огляду на наведене вважає, що провадження по справі підлягає закриттю.
Вирішуючи заявлене клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з того, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень ч.1 ст.2 КАС України.
Відповідно до положень ст.4 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Положеннями п.1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, позивачем в своєму адміністративному позові вказано, що фактичною підставою для звернення з даним позовом до Міністерства внутрішніх справ України слугували обставини того, що відомості про ОСОБА_1 , які зберігаються на персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України перешкоджають позивачу реалізовувати належним чином усі права і свободи, зокрема: позивач позбавлений можливості працевлаштуватись на гідну роботу, забезпечувати достатній рівень добробуту для себе та своєї родини; позивач не може перебувати на державній службі, служити у Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших збройних формуваннях, та реалізовувати свою активну громадянську позицію.
Так, у відповідності до пункту 2 ч. 1 ст.26 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон України № 580-VIII) визначено, що поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.
Таким чином, персонально-довідковий облік є частиною єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, тобто, володільцем цього обліку є МВС України, а управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП відповідно до ст. 25 Закону № 580-VIII є його користувачем.
Отже, спірні правовідносини між позивачем та МВС України виникли на підставі публічно - правового спору, оскільки у спірних відносинах МВС України, як суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, результат чого владно впливає на позивача, порушує його права, свободи та інтереси в межах публічно-правових відносин, зокрема шляхом створення перешкод у реалізації своєї громадської позиції та неможливості бути учасником суспільних відносин, до яких чинним законодавством заявлено підвищені вимоги
Відтак, звернення позивача до суду з вимогами до МВС України (як суб'єкта владних повноважень та володільця єдиної інформаційної системи) про виключення з інформаційної системи МВС України даних щодо ОСОБА_1 є способом захисту публічного права.
Окрім того, згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад суд вважає, що на цей спір поширюється юрисдикція адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку саме адміністративного судочинства.
Суд вважає необґрунтованими і посилання відповідача на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 березня 2019 року у справі №807/1456/17, оскільки в межах розгляду справи №807/1456/17 досліджувались вимоги про зобов'язання відповідача виключити з єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостями, щодо позивача, якому дійсно було пред'явлено обвинувальний акт отже зміст правовідносин у справі №807/1456/17 є суттєво відмінним від змісту правовідносин у справі, що розглядається.
Крім того правова позиція Великої Палати Верховного суду , висловлена у постанові від 26 березня 2019 року у справі № 807/1456/17 стосувалась правовідносин щодо внесення інформації до Реєстру є передбаченим законом фіксуванням комплексу вчинених у кримінальному провадженні процесуальних дій офіційного пред'явлення особі обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, а також подальшого руху справи на стадії судового розгляду з метою розрахунку показників, пов'язаних з результатами розслідування і розкриття кримінальних правопорушень, де був зроблений висновок , що чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов'язків та існуючого стану правовідносин.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому відсутні правові підстави для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 9, 238, 239, 243, 246, 248, 256, 370 КАС України, суд -
В задоволенні клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління інформаційно-аналітичної підтримки (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд.29, код ЄДРПОУ 40108688) до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (01601, м.Київ, вул.. Богомольця, буд.10, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Суддя А.В. Сіпака