23 грудня 2021 року Справа № 280/10124/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 158-Б, код ЄДРПОУ № 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, викладену у письмової відповіді Вільнянського відділу обслуговування громадян №12 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19 серпня 2021 року, у задоволенні вимоги ОСОБА_1 , про перерахування пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018 - 2020 роки та виплаті одноразової матеріальної допомоги у розмірі 10 місячних пенсій;
- зобов'язати Головне управління Пенсійною фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок її пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за2018 - 2020 роки та провести виплату одноразової матеріальної допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Ухвалою судді від 01 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка посилається на те, що вона з 10 грудня 2010 року перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, та їй була призначена пенсія за вислугу років у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення». У червні 2021 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Проте позивачка вважає невірним застосування до неї попереднього розрахунку пенсії, який було здійснено при отриманні нею пенсії за вислугу років, без урахування розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року її звернення у 2021 році. 06 серпня 2021 року представник позивачки звернувся до відповідача із заяво про перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018 - 2020 роки. Крім того, у заяві просила виплатити їй одноразову матеріальну допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, оскільки позивачка працювала та працює учителем Опорного закладу «Михайлівський навчально-виховний комплекс ім. О.Т. Слободчикова» Михайлівської сільської ради з 15 серпня 1983 року по теперішній час, тобто понад 30 років (38 років). Проте письмовою відповіддю відповідач відмовив у перерахунку пенсії та виплаті одноразової матеріальної допомоги. Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом.
ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області у відзиві (вх.№67894 від 19 листопада 2021 року) проти задоволення позовних вимог заперечив. Щодо перерахунку пенсії за віком позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком за 2018-2020 роки), відповідач зазначає, що з 14 грудня 2010 року позивачці первинно було призначено пенсію за вислугу років, згідно її заяви про призначення пенсії від 14 грудня 2010 року відповідно до Закону № 1058. Вказую, що 24 червня 2021 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Враховуючи вищевикладене, з 24 червня 2021 року позивачку було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та перераховано пенсію відповідно до статей 40, 42,45 Закону № 1058. Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства України та на підставі вищевикладеного, оскільки позивачці первинно було призначено пенсію за вислугу років у 2010 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії. Щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відпоавідач зазначає, що з матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивачці первинно пенсію за вислугу років було призначено з 14 грудня 2010 року, нарахування та виплату якої в подальшому було призупинено у зв'язку з працевлаштуванням. За період з 14 грудня 2010 року по 24 грудня 2010 року їй було нараховано пенсію за вислугу років у сумі 351,92 грн., яка була виплачена позивачці в січні 2011 року. Таким чином, враховуючи, що позивачці було нараховано та виплачено пенсію за вислугу років, тому положення пункту 7.1 Розділу XV Закону № 1058 на неї не розповсюджується, оскільки головною умовою для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є саме неотримання (непризначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії.
Представник Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 13 грудня 2010 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, пенсію позивачці було призначено за вислугу років у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення».
26 червня 2021 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У серпні 2021 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за 3 календарних роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2018-2020 роки, а також щодо виплати їй одноразової матеріальної допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Листом від 19 серпня 2021 року №11363-10995/К-02/8-0800/21 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку за заявою позивачки, зазначивши, що з 01 березня 2021 року для перерахунку пенсій застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (3764,40грн.), збільшений на коефіцієнт (1,17 -Постанова № 124), (1,11 - Постанова №251) та ( 1,11- Постанова № 127) - 5426,60грн. (3764,40 х 1,17 х 1,11*1,11). Враховуючи вищевикладене при розрахунку пенсії позивачки за віком застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески - 5426,60грн. Щодо призначення грошової допомоги зазначено, що у органів Пенсійного фонду відсутні підстави нараховувати позивачці грошову допомогу, оскільки у позивачки раніше була призначена пенсія за вислугою років.
ОСОБА_1 не погоджуючись із такими діями відповідача звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачка вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що вона отримувала раніше пенсію за вислугою років, яка не передбачена положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а при призначенні пенсії за віком отримала всі права, як і інші громадяни України, оскільки звернулась за призначенням пенсії за віком на загальних підставах вперше.
При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (статті 26, 29, 40, 45, пункти 4-3, пункти 4-4 розділу ХV Прикінцеві положення), Закону України «Про пенсійне забезпечення» (статті 55) та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.
Суд не приймає твердження відповідача про те, що з 14 грудня 2010 року позивачці первинно було призначено пенсію за вислугу років, згідно її заяви про призначення пенсії від 14 грудня 2010 року відповідно до Закону № 1058, оскільки, в редакції Закону України №1058 станом на день призначення позивачці пенсії, зазначено наступне: «…Стаття 9. Види пенсійних виплат і соціальних послуг
1. Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
2. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:
1) довічна пенсія з установленим періодом;
2) довічна обумовлена пенсія;
3) довічна пенсія подружжя;
4) одноразова виплата.
3. У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.
До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера….».
Таким чином суд звертає увагу, що станом на 14 грудня 2010 року Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV взагалі не передбачав такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, тому позивачці об'єктивно не могло бути призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону №1058, як стверджує відповідач.
Суд вважає, що оскільки позивачці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (який передбачає особливі підстави та порядок призначення пенсії), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачка звернулась вперше 06 серпня 2021 року, то відповідач протиправно не призначив позивачці пенсію за віком та не розрахував її з урахуванням частини 2 статті 40, пунктів 4-3, пунктів 4-4 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд не приймає доводи відповідача, оскільки в частині 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій по матеріалам пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, оскільки мало місце призначення іншої пенсії за іншим Законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Таким чином, факт отримання позивачкою до досягнення пенсійного віку пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а не за Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не позбавляє позивачки права на призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 40, пунктів 4-3, пунктів 4-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки.
При цьому, показник середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки складає 9118,81 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено у перерахунку пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо виплати одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час ухвалення рішення у даній справі суд враховує практику Верховного Суду, яка викладена у постановах суду від 27 листопада 2018 року у справі №328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17.
Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, за заявою позивачки з 14 грудня 2010 року їй призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена на підставі статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд зазначає, що пункт 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пов'язує позбавлення права на отримання одноразової грошової допомоги з фактом отриманням особою будь-якої іншої пенсії до виходу на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не з фактом призначення іншої пенсії.
Згідно довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років, за період з 14 грудня 2010 року по 24 грудня 2010 року їй було нараховано пенсію та за вислугу років у сумі 351 грн., яка була виплачена позивачці у січні 2011 року.
Тобто до призначення позивачці пенсії за віком вона вже отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 11 липня 2019 року у справі №350/294/16-а.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 454,00 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,9,77,132,139,143,243-246,263, КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 158-Б, код ЄДРПОУ № 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, викладену у письмовій відповіді Вільнянського відділу обслуговування громадян №12 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19 серпня 2021 року, у задоволенні вимоги ОСОБА_1 , про перерахування пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018 - 2020 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійною фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок її пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018 - 2020 роки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати в сумі 454,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення складено та підписано 23 грудня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов