21 грудня 2021 року Справа № 280/9826/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (Україна, 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Соборний, будинок 166, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44118663), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (Україна, 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30 червня 2021 року №0000334-2405-0826;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30 червня 2021 року №0000333-2405-0826;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30 червня 2021 року №0793726-2405-0826;
Ухвалою судді від 22 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не має з огляду на те, що належна житлова нерухомість підпадає під пільгу із сплати податку, встановлену рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року №5.
У позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач позов не визнав, 09 листопада 2021 року надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №65055), у якому вказує, що згідно Інформації з Державного реестру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником 1/3 об'єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 590,8м2. Площа об'єкту оподаткування складає 196,9333м2 та відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу є об'єктом оподаткування.
У відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є власником 1/3 (одніє третьої) частки 2/3 (двох третіх) частки житлового буднику, який розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , запільною площею 590,8 кв. м., житловою площею 314,8 кв. м., що підтверджується договором дарування від 17 жовтня 2017 року.
На підставі вищевикладеного ГУ ДПС у Запорізькій області сформовані податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2021 року №0000334-2405-0826, від 30 червня 2021 року №0000333-2405-0826, від 30 червня 2021 року №0793726-2405-0826.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Згідно з статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
За приписами підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі, якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
У відповідності до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, крім іншого:
12.4.1.встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
12.4.2.визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;
12.4.3.прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.
Так, згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 та 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Пунктом 266.4 статті 266 ПК України врегульовано питання встановлення та застосування пільги із сплати цього податку.
Так, відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а)для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б)для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв.метрів;
в)для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 затверджено "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)", яке опубліковано шляхом розміщення на офіційному сайті міськради (надалі - Положення).
До вказаного “Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)”, затвердженого 28 січня 2015 року рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі - “Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)”, внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року за №5, від 26 лютого 2016 року за №30, від 25 серпня 2016 року за №50, від 21 грудня 2016 року за №49, від 26 квітня 2017 року за №51, від 27 травня 2020 за №49.
Зазначені Рішення Запорізької міської ради судом протиправними та нечинними не визнавались.
Пунктом 2.4. Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати цього податку.
Так, відповідно до підпункту 2.4.1. пункту 2.4 Положення база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а)для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
б)для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
За підпунктом 2.4.2 пункту 2.4 Положення міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
В абз.1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення (зокрема, з урахуванням змін внесених Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року за №5, від 26лютого 2016 року за №30, від 21 грудня 2016 року за №49) зазначено, що ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.
Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до договору дарування від 17 жовтня 2017 року дарувальник безоплатно передає як дарунок у власність Обдаровуваних по 1/3 (одній третій) частці кожній, а Обдаровувані приймають у власність в рівних частках кожна належні Дарувальнику на праві приватної власності об'єкти нерухомого майна: 2/3 (дві третіх) частки житлового буднику, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 590,8 кв. м., житловою площею 314,8 кв. м.
Таким чином, викладені у відзиві розрахунки об'єкту оподаткування є невірними, оскільки 1/3 площі житлового будинку передано ОСОБА_1 з 2/3 частини загальної площі.
Отже суд приходить до висновку про те, що для нерухомості яка перебуває у власності ОСОБА_1 в розрізі позовної заяви, встановлена нульова ставка податку.
Зазначене підтверджується й інформацією розміщеною на офіційних порталах Державної фіскальної служби України та Державної податкової служби України.
Так, на офіційному порталі Державної фіскальної служби України розміщена наступна інформація: «… Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у м. Запоріжжя визначені Рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року №5 (зі змінами, внесеними рішеннями від 30 червня 2015 року №5, від 26 лютого 2016 року №30, від 25 серпня 2016 року №50, від 21 грудня 2016 №49). Рішення Запорізької міської ради розміщені на офіційному сайті міської ради. У м. Запоріжжя ставка податку для об'єктів житлової нерухомості складає - 1% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр (у 2019 році - 37,23 грн.). … Для фізичних осіб база оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності, зменшується: - для квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; ... Згідно рішення Запорізької міської ради, якщо у власності фізичної особи перебуває квартира або квартири, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів, то податок не сплачується. При перевищенні цієї граничної межі (120 кв. м) податок не сплачується лише з 60 кв. метрів (пільга згідно Податкового кодексу), залишок метражу оподатковується за ставкою - 37,23 грн. …».
На офіційному порталі Державної податкової служби України розміщена наступна інформація: “… Якщо площа квартири у м. Запоріжжя більше 60 кв.м. Чи сплачується податок? Податок на житлову нерухомість сплачують фізичні особи, якщо площа житла перевищує встановлений ліміт. Особливістю сплати податку на нерухомість фізичними особами є те, що податок сплачується за минулий базовий податковий (звітний) період, із застосуванням минулорічних ставок і пільг. Як визначено Податковим кодексом, для фізичних осіб база оподаткування об'єктів житлової нерухомості зменшується: - для квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; Рішенням Запорізької міської ради у м. Запоріжжя ставка податку для об'єктів житлової нерухомості складає - 1% розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік за 1 кв. метр (у 2020 році цей розмір - 41,73 грн.). Якщо у власності фізичної особи перебуває квартира (квартири), загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів, то податок не сплачується. При перевищенні цієї граничної межі (120 кв. м) податок не сплачується з 60 кв. метрів (пільга згідно Податкового кодексу), залишок метражу оподатковується за ставкою - 41,73 грн. …”.
Також, аналогічне наведене в офіційному виданні Державної фіскальної служби Україні - журналі “Вісник. Офіційно про податки”.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2021 року №0000334-2405-0826, від 30 червня 2021 року №0000333-2405-0826, від 30 червня 2021 року №0793726-2405-0826, прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області всупереч приписів підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, абзацу 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)”, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд зазначає про таке.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що з метою надання правничої допомоги між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» укладено договір про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2021 року.
До матеріалів справи надано рахунок №14/10 від 12 жовтня 2021 року на суму 3000,00 грн. та квитанцію на суму 3000,00 грн., акт приймання передачі послуг від 18 жовтня 2021 року.
Згідно пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Необхідно звернути увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
З урахуванням викладеного, суд зазначає витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. не є співмірними, обґрунтованими.
Як зазначено у частині 6 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, суд частково погоджується з відповідачем про неспівмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу, а також сталу практику та типовість позовної заяви, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що судові витрати на неї у сумі 3000,00 грн. є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а з урахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 1500,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (Україна, 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Соборний, будинок 166, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44118663), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (Україна, 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30 червня 2021 року №0000334-2405-0826.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30 червня 2021 року №0000333-2405-0826.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30 червня 2021 року №0793726-2405-0826.
Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення виготовлено та підписано 21 грудня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов