22 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/9479/21
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області про визнання протиправними дій, стягнення середньомісячної заробітної плати,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
-визнати протиправними дії Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області щодо відмови у виплаті середньої заробітної плати за шість місяців, як передбачено ч.2 ст.33 Закону України "Про статус місцевих депутатів".
-стягнути на його користь середній заробіток за шість місяців у сумі 85560,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що після закінчення повноважень у відповідача відсутня можливість працевлаштування позивача, а у виплаті середньої заробітної плати за шість місяців, як це передбачено частиною другої ст.33 Закону України "Про статус місцевих депутатів" йому було відмовлено.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив на позов. В обгрунтування відзиву зазначено, що та обставина, що на момент закінчення повноважень посада позивача, яку він обіймав до обрання на виборну посаду не є вакантною, не може бути перешкодою для надання йому попередньої роботи. Позивач має повне право на повернення на попереднє місце роботи в СФГ "Липники".
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач відповідно до запису у трудовій книжці №17 09.11.2015 був звільнений із займаної посади голови СФГ "Липники" у зв"язку з обранням на посаду сільського голови.
Рішенням №2 першої сесії сьомого скликання Липниківської сільської ради від 10.11.2015 у період з 10.11.2015 по 12.11.2020 ОСОБА_1 обрано Липниківським сільським головою.
Рішенням 1 сесії Лугинської селищної ради Коростенського району, яка є правонаступником Липниківської сільської ради, від 12.11.2020, позивач звільнено з посади сільського голови, у зв"язку із закінченням строку дії повноважень на підставі ч.1 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
Матеріали справи свідчать, що 30.11.2020 позивач звернувся до голови СФГ "Липники" із заявою, у якій просив, у зв"язку із закінченням строку повноважень на посаді голови Липниківської сільської ради, працевлаштувати на попередню посаду або іншу рівноцінну посаду.
Листом від 01.12.2021 голова СФГ "Липники" повідомила позивача, що за час перебування на виборній посаді відбулися кадрові зміни, відтак на сьогоднішній день відсутні вільні вакансії, тому працевлаштування у господарстві неможливе.
У зв"язку з цим, 01.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив на період працевлаштування виплачувати саредню заробітну плату, яку він одержував на виборній посаді у сільскій раді.
За результатами розгляду заяви відповідачем надіслано позивачу відповідь від 09.03.2021 №183, в якій повідомлено, що враховуючи те, що фермерське господарство "Липники" де Ви обіймали посаду гролови має статус сімейне та в стані припинення не перебуває, наявне повне право на повернення на попереднє місце роботи.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
З урахуванням Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За правилами ст. 118 Кодексу законів про працю України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Вищевказані гарантії містяться і у Законі України "Про статус депутатів місцевих рад" .
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону №93-IV депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".
Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 6 Закону №93-IV).
Частиною 1 статті 33 Закону № 93-IV передбачено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.
З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону № 93-IV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством гарантії трудових прав голови районної ради (сільського голови) після закінчення його повноважень прирівняні до таких гарантій депутатів місцевих рад.
При цьому за такими особами на час виконання обов'язків на постійній основі зберігається попередня робота (посада), яку він обіймав на час свого обрання на виборну посаду. Із працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради (сільський голова), укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.
Таким чином, збереження за колишнім депутатом місцевої ради (головою районної ради, сільським головою) на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, законодавцем безпосередньо пов'язується із неможливістю надання йому роботи (посади), яку він обіймав до свого обрання на виборну посаду і з якої був звільнений із зв'язку із таким обранням.
З огляду на зазначене, колишньому голові районної ради гарантується збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому, необхідною умовою реалізації зазначеного права є неможливість працевлаштування на підприємстві, в установі чи організації, де він працював до обрання, або ж рівноцінній роботі (посаді).
Матеріали справи свідчать, що 30.11.2020 позивач звернувся до голови СФГ "Липники" із заявою, у якій просив, у зв"язку із закінченням строку повноважень на посаді голови Липниківської сільської ради, працевлаштувати на попередню посаду або іншу рівноцінну посаду.
Листом від 01.12.2021 голова СФГ "Липники" повідомила позивача, що за час перебування на виборній посаді відбулися кадрові зміни, відтак на сьогоднішній день відсутні вільні вакансії, тому працевлаштування у господарстві неможливе.
В той же час, суд наголошує, що обов'язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. За змістом Закону №93-IV збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради, від обов'язку вжити заходи до його працевлаштування. Закон №93-IV покладає на роботодавця обов'язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Водночас строки, протягом яких відповідач має виконати зазначений обов'язок запропонувати надати рівноцінну роботу, нормативно не встановлений. До часу працевлаштування такій особі повинна бути збережена середня заробітна плата, але не більше 6 місяців. У разі відмови особи від працевлаштування обов'язок роботодавця зі збереження такого заробітку особи припиняється.
Отже, станом на день звернення позивача до відповідача, був відсутній факт його працевлаштування за попереднім місцем роботи чи надання рівноцінної посади. При цьому, встановлені статтею 33 Закону №93-IV застереження щодо можливості нарахування та виплати позивачу спірних кошів судом не встановлені.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що фермерське господарство "Липники" де має статус сімейне, в стані припинення не перебуває, від так у позивача гарантоване право на повернення на попереднє місце роботи, оскільки такі не спростовують факту ненадання позивачу ні попередньої роботи ні рівноцінної.
Належних доказів надання позивачу пропозиції попередньої або рівноцінної роботи (посади) чи збереження за ним середньої заробітної плати на строк не більше шести місяців або до дня його працевлаштування, відповідачем суду не подано.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання середньої заробітної плати, яку він одержував раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.
Водночас, повноваження щодо нарахування і виплати середнього заробітку відносяться до органу місцевого самоврядування, на якого також покладено обов'язок щодо відслідковування факту працевлаштування, тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача когнкретної суми середньої заробітної плати, яка самостійно нарахована позивачем, задоволенню не підлягають у спосіб визначений позивачем.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що для захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середню заробітну плату з 12.11.2020 по час працевлаштування, але не більше ніж за 6 місяців.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч.1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено суду правомірність спірного рішення, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області (вул.М.Грушевського,2а, смт.Лугини, Житомирська область, 11301, код ЄДРПОУ 04346114) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у виплаті середньої заробітної плати з дня закінчення повноважень Липниківського сільського голови на період працевлаштування.
Зобов'язати Лугинську селищну раду Коростенського району Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату з 13.11.2020 по час працевлаштування, але не більше ніж за 6 місяців.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. (дев"ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос