16 грудня 2021 року Справа № 160/14768/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: господарського суду Дніпропетровської області (49027, м. Дніпро, вул. В. Винниченка, 1, код ЄДРПОУ 03499891), відповідача 2: Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадження Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до відповідача1: Господарського суду Дніпропетровської області (49027, м. Дніпро, вул. В. Винниченка, 1, код ЄДРПОУ 03499891), відповідача 2: Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 30.09.2021 року, замінено неналежного відповідача у справі № 160/14768/21 - територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровської області на належних відповідачів - відповідача1: Господарський суд Дніпропетровської області (49027, м. Дніпро, вул. В. Винниченка, 1, код ЄДРПОУ 03499891), відповідача 2: Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
07 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії господарського суду Дніпропетровської області і Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 210121,53 грн.
- зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області і Державну судову адміністрацію України провести нарахування та виплату недоплаченої суддівської винагороди судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, без обмежень, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював на посаді судді господарського суду Дніпропетровської області. За період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року позивачу була нарахована суддівська винагорода для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року та надбавка за вислугу років 70 % від посадового окладу, а саме: січень 2020 року: посадовий оклад за 16 робочих днів - 57654,86 грн., доплата за вислугу років (70% від посадового окладу) - 40358,40 грн., щорічна відпустка суддів - 94950,35 грн. Всього за січень 2020 року - 192963,61 грн.; лютий 2020 року: посадовий оклад за 10 робочих днів - 37836,00 грн., доплата за вислугу років (70%) від посадового окладу) - 26485,20 грн. Всього за лютий 2020 року -64321,20 грн.; березень 2020 року: посадовий оклад за 14 робочий день - 50448,00 грн., доплата за вислугу років (70% від посадового окладу) - 35313,60 грн., щорічна відпустка суддів - 61258,30 грн. Всього за березень 2020 року - 147019,90 грн.
За період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року позивачу мала б бути нарахована суддівська винагорода відповідно до ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, а саме: у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, надбавки за вислугу років 70% від посадового окладу. Проте під час нарахування суддівської винагороди за вказаний період відповідачем було протиправно застосовано обмеження, передбачене частиною третьою статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік“ із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року. Вказує, що питання виплати суддівської винагороди регулюється саме Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, позивач вказує, що розмір виплаченої суддівської винагороди не відповідає розміру установленому Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року №1402- VIII, у зв'язку з чим вона не погоджується із сумою виплаченої їй суддівської винагороди та вважає, що відповідачами порушено право на належне матеріальне забезпечення.
Отже, відповідачі, діючи всупереч приписів статей 19 та 130 Конституції України порушили приписи діючого законодавства України та виплатили суддівську винагороду у розмірі, значно меншому, аніж це визначено спеціальним Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, а саме у сумі 210121,53 грн. з урахуванням утримання з урахуванням утримання з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року судом вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 160/14768/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07 грудня 2021 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі №160/14768/21 та розпочато розгляд справи по суті, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 16.12.2021 року.
12.10.2021 року засобами електронного зв'язку та 19.10.2021 року засобами поштового зв'язку до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що розпорядником коштів державного бюджету щодо фінансового забезпечення господарського суду Дніпропетровської області є саме Державна судова адміністрація України. Отже, господарський суд Дніпропетровської області не є головним розпорядником бюджетних коштів, забезпечує здійснення своєї діяльності в межах передбачених для такої діяльності бюджетних коштів, які перераховуються господарському суду Державною судовою адміністрацією України. Із набранням чинності Закону України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року, який, зокрема встановлено обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, відповідачем здійснювалось нарахування та виплата суддівської винагороди у відповідності до норм діючого Закону, що узгоджується з нормами частини 1 статті 19 Конституції України. Також вказано, що правових підстав для нарахування і виплати суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року по 11 серпня 2020 року поза межами видатків державного бюджету і без застосування обмежень господарський суд Дніпропетровської області не мав. Після визнання такими, що не відповідають Конституції України положень ст. 29 Закону №553-ІХ (з 28 серпня 2020 року) суддівська винагорода судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 нараховувалась і виплачувалась у порядку і розмірі, що встановлені Законом України “Про судоустрій і статус суддів”. Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області вважає, що в його діях відсутня протиправність дій щодо нарахування і виплати суддівської винагороди судді Петренко Н.Е.
З урахуванням наведеного, відповідач-1 у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
27.10.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій зазначено, що із твердженнями відповідача-1, зазначеними у відзиві на позов, не погоджується, оскільки рішенням Конституційного суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 визнано, що положення ст.29 Закону України № 553-К від 13 квітня 2020 року щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не відповідає нормам Конституції України, а тому не може бути застосоване до визначення розміру виплати суддівської винагороди. Тобто виплати суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року по 11 серпня 2020 року повинні були здійснюватися в повному обсязі відповідно до законодавства України.
04.11.2021 року на адресу суду від відповідача-2 засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь. Абзацом 1 ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 (зі змінами), виплата суддівської винагороди як і заробітної плати працівникам апарату суду, у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків (далі -КЕКВ) 2111 "Заробітна плата".
Кошторисні призначення господарського суду Дніпропетровської області за зазначеним кодом станом на 31.12.2020 становили 66 812,2 тис гривень.
Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік господарському суду Дніпропетровської області за КПКВК 0501020 “Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя”, за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 66 812,2 тис. грн., відкриті в повному обсязі.
З огляду нате, що складові суддівської винагороди, визначені статтею 135 Закону окремо скороченню не підлягають, а Законом № 553-ІХ не визначено відповідної процедури, розрахунок суддівської винагороди слід здійснювати на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру слід застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди.
Отже, господарський суд Дніпропетровської області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) поза межами видатків державного бюджету, на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати.
Вказує, що у період з 18.04.2020 р. до 28.08.2020 р. положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.
Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.
Враховуючи наведене, відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову.
11.11.2021 року засобами електронного зв'язку та 16.11.2021 року засобами поштового зв'язку до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не скористалася правом щодо надання суду письмових пояснень.
Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 16 грудня 2021 року, не з'явився, заявивши клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача-1, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 16 грудня 2021 року, не з'явився, заявивши клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача-2, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 16 грудня 2021 року, не з'явився, заявивши клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 16 грудня 2021 року, не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Частиною 9 статті 205 якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням наведеного, суд вирішив розглядати справу у письмовому провадженні.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Відповідно до рішення сесії Дніпропетровської обласної ради від 11.03.1993 № 211-13/о-ХХІ 12.03.1993 року ОСОБА_1 зараховано до штату Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у зв'язку з обранням суддею.
31.01.1996 року позивача звільнено за переведенням в арбітражний суд Дніпропетровської області.
Указом Президента України “Про призначення суддів” від 09.01.1996 року № 39/96 ОСОБА_1 призначено на посаду судді господарського (арбітражного) суду Дніпропетровської області.
Наказом голови господарського (арбітражного) суду Дніпропетровської області суду № 8-к від 01.02.1996 року позивача зараховано на посаду судді вказаного суду.
Згідно з наказом голови господарського суду Дніпропетровської області № 3-К від 02 січня 2020 року ОСОБА_1 встановлено з 01.01.2020 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу.
За період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року ОСОБА_1 була нарахована суддівська винагорода для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року та надбавка за вислугу років 70 % від посадового окладу, а саме: січень 2020 року: посадовий оклад за 16 робочих днів - 57654,86 грн., доплата за вислугу років (70% від посадового окладу) - 40358,40 грн., щорічна відпустка суддів - 94950,35 грн. Всього за січень 2020 року - 192963,61 грн.; лютий 2020 року: посадовий оклад за 10 робочих днів - 37836,00 грн., доплата за вислугу років (70%) від посадового окладу) - 26485,20 грн. Всього за лютий 2020 року -64321,20 грн.; березень 2020 року: посадовий оклад за 14 робочий день - 50448,00 грн., доплата за вислугу років (70% від посадового окладу) - 35313,60 грн., щорічна відпустка суддів - 61258,30 грн. Всього за березень 2020 року - 147019,90 грн.
Відповідно до довідки про заробітну плату господарського суду Дніпропетровської області № 07-49/1057/21 від 30.07.2021 року за період квітень - серпень 2020 року позивачу встановлювались обмеження у виплаті суддівської винагороди в загальній сумі 210121,53 грн., в тому числі: за квітень 2020 року у розмірі 31014,25 грн., за травень - 81412,40 грн., червень 2020 року - 40706,20 грн., липень 2020 року - 28317,36 грн., серпень 2020 року - 61059,30 грн.
12.03.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19”, якою з 12.03.2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної постанови змін неодноразово змінювалась, збільшуючи строк дії карантину.
18.04.2020 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13.04.2020 року №553-ІХ (далі - Закон №553-ІХ) за яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено статтею 29, якою було встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення карантину, заробітна плата державних службовців, у тому числі і суддівська винагорода суддів обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 у справі №1-14/2020/230/20 положення ряду законів, у тому числі і Закону №553-ІХ були визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 28.08.2020 року.
Відповідно, з 01.04.2020 року по 30.09.2020 року, включно, відповідачем ОСОБА_1 була нарахована та виплачена суддівська винагорода у розмірі зі встановленими обмеженнями (10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року).
Не погоджуючись з обмеженням у виплаті суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладеним в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері визначення організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечення права кожного на справедливий суд регулюється нормами Конституції України, ЗУ “Про судоустрій і статус суддів” тощо.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з 12.03.2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
17.04.2020 року було оприлюднено Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на таке.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11.03.2020 року у справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: "Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 19.11.2013 № 10-рп/2013, від 08.06.2016 № 4-рп/2016, від 04.12.2018 № 11 -р/2018, від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 04.12.2018 № 11-р/2018).
Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01.01.2001 №1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства України, яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 09.12.2019 № 969/2019 (далі - Висновок).
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (частина 1 статті 124 Основного Закону України).
Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу" через інші законодавчі акти.
Таким чином, суд робить висновок, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Відповідно до частини 1-4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.
Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13.04.2020 року № 553-ІХ.
Отже положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13.04.2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Також суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами, встановленні обмеження суддівської винагороди.
Зазначені обставини виключають необхідність звернення до Верховного Суду з клопотанням про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік". Більш того, суд наголошує на тому, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що в свою чергу виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.
Так, в поданій позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії господарського суду Дніпропетровської області і Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 210121,53 грн.
Як зазначалося вище, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13.04.2020 року № 553-ІХ.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Так, за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а в обмеженому розмірі - згідно зі статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
Вказані обставини підтверджуються наданою відповідачем-1 довідкою № 07-49/1057/21 від 30.07.2021 року.
На підставі вищевикладеного, суд робить висновок, що дії відповідача, які полягають у зменшенні нарахування і виплати суддівської винагороди позивача за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року, є протиправними.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застування обмеження її розміру, суб'єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а відтак порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов'язання відповідачів провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі частини 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року, оскільки після винесення рішення Конституційним Судом України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) взагалі припинено спір щодо застосування Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року № 553-IX, яким доповнено статтею 29.
Крім того, з наданої відповідачем-1 довідки № 07-49/1057/21 від 30.07.2021 року вбачається, що сума недоотриманої позивачем суддівської винагороди за спірний період становить 210121,53 грн.
Порушені права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправними дій господарського суду Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 210121,53 грн., визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України щодо обмеження фінансового забезпечення господарського суду Дніпропетровської області у виплаті судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року відповідно до статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та зобов'язання господарського суду Дніпропетровської області і Державної судової адміністрації України провести нарахування та виплату недоплаченої суддівської винагороди судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, без обмежень, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 263 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: господарського суду Дніпропетровської області (49027, м. Дніпро, вул. В. Винниченка, 1, код ЄДРПОУ 03499891), відповідача 2: Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії господарського суду Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 210121,53 грн.
Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо обмеження фінансового забезпечення господарського суду Дніпропетровської області у виплаті судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року відповідно до статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області та Державну судову адміністрацію України провести нарахування та виплату недоплаченої суддівської винагороди судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, без обмежень, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з квітня 2020 року включно по серпень 2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук