СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/8485/21
пр. № 2/759/4377/21
04 жовтня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Мурга Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Директор КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Шарій В. в квітні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Позов обґрунтований тим, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.06.2012 року № 1075 «Про будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 » КП «Спецжитлофонд» визначено замовником проектування та будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 . На виконання вказаного розпорядження КП «Спецжитлофонд», як замовником будівництва, здійснено будівництво будинку та в подальшому виконувалися функції з утримання будинку і прибудинкової території, надавалися житлово-комунальні послуги та проводилися розрахунки з власниками житлових приміщень будинку за надані комунальні послуги. Власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач по справі ОСОБА_1 , що підтверджується договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та електропостачання від 22.06.2016 року № 05/01-1485. За період з 01.07.2017 р. по 01.04.2021 року за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 8228,75 грн. в зв'язку з невиконанням останнім умов укладеного договору. На підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2017 року № 14 КП «Спецжитлофонд» передало, а Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» прийняло на технічне обслуговування та експлуатацію багатоквартирні житлові будинки згідно переліку, в т.ч. будинок АДРЕСА_1 , що також підтверджується авізом прийняття-передачі будинку на технічне обслуговування та експлуатацію від 30.06.2017 року.
На адресу відповідача неодноразово надсилалися вимоги-попередження про сплату заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, але заборгованість не оплачена до цього часу.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати спожитих послуг, у відповідача виникла заборгованість станом на 01.04.2021 року у розмірі 8228,75 грн., яка складається з заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 5879,61 грн., інфляційних в розмірі 1702,06 грн., 3 % річних в розмірі 647,08 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.04.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.
26.07.2021 року відповідачем до суду було надіслано відзив, яким остання просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві, та застосувати строк позовної давності до даних правовідносин.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідача та/або позивач до суду не подавали.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є колишнім власником квартири АДРЕСА_1 , яку відповідно до договору дарування квартири від 22.12.2018 року було подаровано ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.12.2018 року.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.06.2012 року № 1075
«Про будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 » КП «Спецжитлофонд» визначено замовником проектування та будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 7).
На підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2017 року № 14 КП «Спецжитлофонд» передало будинок на технічне обслуговування та експлуатацію Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (а.с. 16).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За змістом ч. 3 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Таким чином, відповідач був та є споживачами житлово-комунальних послуг.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Між сторонами 22.06.2016 року було укладено договір № 05/01-1485 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с. 9-10).
За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»/ в редакції на момент виникнення спірних правовідносин / учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону / в редакції Закону України № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року / учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
З рахунку-попередження, який було направлено на адресу відповідача, вбачається, що заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з червня 2015 року по червень 2017 року становить 5879,61 грн. (а.с. 11-12).
Проте, з направленого до суду представником позивача відповіді на відзив, вбачається, що заборгованість відповідача існує за період з червня 2015 року по червень 2017 року, а позивач в позовній заяві зазначає період заборгованості з 01.07.2017 року по 01.04.2021 року, що суперечить одне одному.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказана позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 1 та 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що останній платіж відповідачем за надані житлово-комунальні послуги був внесений у квітні 2014 року.
До суду позивач звернувся в 20.04.2021 року, тобто більше ніж через три роки від дати останнього платежу та моменту виникнення заборгованості.
Тобто, позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до суд.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення інфляційної складової та річних, слід зазначити наступне.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Виходячи з цього, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача у зв'язку з пропуском останнім строку позовної давності.
Керуючись ст. ст.15, 16, 202, 205, 256-258, 260-261, 266-267, 322,525, 526, 625-629, 633, 639 ЦК України, Законом України «Про житлово - комунальні послуги», ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда