СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/8514/21
пр. № 2/759/4388/21
04 жовтня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді - Журибеди О.М.,
при секретарі - Мурга Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
Представник позивача ОСОБА_3 23.04.2021 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, яким з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 39705,28 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., судові витрати у розмірі 11316 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначила, що 01.11.2020 року сталося дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень а позивачу завдані матеріальні збитки.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2020 року винним у вказаному ДТП було визнано ОСОБА_2 . Зазначила, що відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 71970,63 грн. На момент ДТП автомобіль відповідача був застрахований в ПАТ НАСК «Оранта» на підставі полісу № 200324208 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 02.11.2020 року позивач звернулась до ПАТ НАСК «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування. Проте ПАТ НАСК «Оранта» було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 29765,35 грн. та відповідачем в добровільному порядку було сплачено 2500,00 грн., в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між сплаченим страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту, що становить 39705,28 грн. Крім того, зазначила, що в результаті ДТП позивачу було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.04.2021 року провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні з викликом сторін.
Відповідач у встановлений судом строк подав до суду відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 01.11.2020 року о 16 годині 50 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві, не вибрала безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіль «Тойота», д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 9).
Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2020 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта» відповідно до полісу № 200324208 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, лімітом відповідальності 130000,00 грн., франшизою 2500,00 грн.
Відповідно до Звіту № 2297 про оцінку КТХ від 12.04.2021 року виготовленого ФОП « ОСОБА_4 », вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП становить 71970,63 грн. ( а.с. 23-44).
Позивач 02.11.2020 року звернувся до ПАТ НАСК «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до страхового акту № ОЦВ-ЗГ-СП-20-32-38329/2 від 14.01.2021 р., розрахунку страхового відшкодування від 13.01.2021 р., ПАТ НАСК «Оранта» позивачу було сплачено страхове відшкодування в розмірі 29765,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15802 від 29.03.2021 р., та № 15801 від 29.03.20221 р. (а.с. 14-15, 17-18).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в добровільному порядку часткового відшкодовано позивачу матеріальну шкоду у розмірі 2500,00 грн.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Тому з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в розмірі 39705 грн. 28 коп., із розрахунку ( 71970 грн. 63 коп. вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля - 29765 грн. 35 коп. сума виплаченого страхового відшкодування - 2500 грн. 00 коп. сума сплачених відповідачем матеріальних збитків).
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1500,00 грн., відповідно до квитанції від 19.04.2021 року (а.с. 47).
Що стосується вимог стосовно стягнення з відповідачів моральної шкоди, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
Внаслідок ДТП, позивачу спричинені значні моральні страждання, які носять триваючий характер, а тому суд дійшов висновку, що позивач зазнав істотних негативних змін в особистому житті, переніс страждання пов'язані з пошкодження транспортного засобу.
Враховуючи ступінь спричиненої позивачу шкоди, внаслідок ДТП, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем суми відшкодування в якості моральної шкоди, зокрема, у розмірі 2000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується витрат пов'язаних із правовою допомогою слід зазначити наступне.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».
Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.
На підтвердження судових витрат на правову допомогу в сумі 8000,00 грн., позивачем надано до суду договір № 22/03/2021 про надання правової допомоги від 22.03.2021 р., протокол від 22.03.2021 р. погодження розміру гонорару до договору про надання правової допомоги № 22/03/2021, акт наданих послуг від 20.04.2021 р., платіжне доручення № ПН337743 від 24.03.2021 р. про сплату 8000,00 грн., а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. задовольнити, оскільки вони документально підтверджені.
Таким чином, суд, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1816 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 15, 76, 81, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) завдану матеріальну шкоду у розмірі 39705 грн. 28 коп., моральну шкоду у розмірі 2000 грн. 00 коп., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000 грн. 00 коп., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1500 грн. 00 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1816 грн. 00 коп., а всього стягнути 53021 ( п'ятдесят три тисячі двадцять одну ) грн. 28 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда