СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/20494/21
пр. № 2-а/759/269/21
13 грудня 2021 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради ( Київській міській державній адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради ( Київській міській державній адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову № 2053 від 30.08.2021 року, винесену Адміністративної комісією при виконавчому органі Київської міської ради ( Київській міській державній адміністрації) про адміністративне правопорушення у сфері порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів у розмірі 1700 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.08.2021 р. Адміністративна комісія при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесла відносно позивача постанову № 2053 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн за порушення ст. 152 КУпАП, п. 14.1.1 Правил благоустрою м. Києва, а саме: розміщення рекламного засобу (стаціонарної конструкції) типу: тимчасова спеціальна конструкція зовнішньої реклами (щит), без дозвільної документації, кількість - 1 од., площа - 4,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Вказану постанову позивач вважає протиправною, оскільки: він не являється власником даного рекламного щита, не являється співробітником «ІНФОРМАЦІЯ_1», реклама якої зазначена на даному рекламному щиті. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.06.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач себе особисто визнає власником рекламного засобу, про що прямо зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення від 11.08.2021р. № 001389, що підтверджується особистими підписами позивача у вказаному протоколі та відсутності в останньому будь-яких заперечень, з боку позивача щодо вказаної обставини. Крім того, у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення від 11.08.2021 № 001389 відсутні будь-які заяви, клопотання позивача щодо суті вчиненого адміністративного правопорушення, обставин його виявлення та змісту протоколу, що також підтверджується його особистими підписами. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем надано відповідь на відзив в якому зазначив, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 11.08.2021 № 001389, дійсно внесенні його анкетні дані та стоїть підпис, як передбачено ст. 256 КУпАП, але в графі "Відомості про особу, на яку складено протокол", не зазначено що він є власником рекламного засобу, лише в графі "склав цей протокол на гр. ОСОБА_1 , власник РЗ", але дана графа чітко передбачає що там повинно бути тільки "Прізвище, ім'я, по батькові фізичної чи посадової особи". При написанні відзиву та розгляді адміністравтивної справи адміністративною комісією при виконавчому органі КМР (КМДА) було допущено ряд суттєвих порушень, а саме не доведено що він є власником рекламного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом встановлено, що 11.08.2021 р. головним спеціалістом відділу контролю та обліку рекламних засобів Управління з питань реклами ВОКМР (КМДА) Марценюком О.О. складено протокол № 001389 відносно ОСОБА_1 за те, що 11.08.2021 р. о 15 год. 15 хв. було вчинено правопорушення, а саме: розміщено рекламний засіб (стаціонарна конструкція) типу: тимчасова спеціальна конструкція зовнішньої реклами (щит), без дозвільної документації, у кількісті - 1 од., площа - 4,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушено вимоги ст. 152 КУпАП, п. 14.1.1 Правил благоустрою м. Києва (а.с. 6).
З акту обстеження від 11.08.2021 р. за результатами обстеження території за адресою: АДРЕСА_2 та фото фіксації вбачається розміщення вивіски з надписом « ІНФОРМАЦІЯ_1», примітна: державний номер НОМЕР_1 (а.с. 7)
30.08.2021 р. позивачем було подано до комісії письмові пояснення відповідно до яких останній вину в інкримінованому правопорушенні не визнає, оскільки він не являється власником даного рекламного щита, не являється співробітником «ІНФОРМАЦІЯ_1», реклама якої зазначена на даному рекламному щиті.
Однак не зважаючи на надані пояснення, Адміністративною комісією при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.08.2021 року було винесено постанову № 2053 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн за порушення ст. 152 КУпАП, п. 14.1.1, 14.1.4 Правил благоустрою м. Києва (а.с. 8).
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Всупереч цьому, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП. Зокрема, не надано жодного належного та допустимого доказу того, що саме позивач здійснював дії щодо розміщення зовнішньої реклами, і що такими діями було порушено п. 14.1.1 Правил благоустрою м. Києва, не встановлено правовий зв'язок між позивачем та приміщенням за адресою: АДРЕСА_2, не встановлено власника причепу на якому було розміщено рекламний щит.
Не надано також доказів того, що зазначений банер є елементом зовнішньої реклами та відповідає критеріям, зазначеним в Закону України "Про рекламу" з огляду на наступне.
Стаття 9 Закону №270/96-ВР визначає правила ідентифікації реклами, а саме: реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.
Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".
Прихована реклама забороняється.
Цією ж нормою однозначно закріплено, що не є рекламою в розумінні Закону №270/96-ВР, а саме: вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Відповідно до абзацу 8 п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
В постанові Верховного Суду від 25.06.2020 р. у справі № 820/1609/17 зазначено, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення. Системний аналіз вказаних положень дає змогу дійти висновку, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні частини сьомої статті 8 та частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу».
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №323/1766/17, від 04.09.2019 у справі №1340/4421/18, від 11.11.2019 у справі № 323/1360/17, від 27.02.2020 у справі №405/4704/15-а, від 25.03.2020 у справі №461/4489/16-а.
При цьому, для ідентифікації вивіски як реклами має значення саме інформація, яка на ній розміщена, а саме відомості щодо конкретної особи чи конкретного товару, та яка має на меті формування або підтримання обізнаності та інтересу осіб щодо саме цих особи чи товару. (постанова Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі №521/7546/17)
Згідно п. 14.1.1 Правил благоустрою м. Києва розміщення та утримання зовнішньої реклами в м. Києві повинно відповідати вимогам Закону України "Про рекламу", Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067, а також діючому Порядку, що затверджується розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Рекламні засоби розмінуються у відповідності до дозволу, який видається на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та проекту благоустрою території (схеми), затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією). Розміщення зовнішньої реклами, опор освітлення, контактних ліній міського транспорту обов'язково погоджувати з власниками інженерних мереж. Єдиною підставою для виконання робіт, пов'язаних з встановленням рекламних засобів, є дозвіл (ордер) на тимчасове порушення благоустрою території у зв'язку з виконанням відповідних робіт Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва, виданий на основі дозволу Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської, міської державної адміністрації).
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
У той же час, відповідачем у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, за викладених у оскаржуваній постанові про притягання до відповідальності обставин. Інші доводи сторони у відзиві на позов не спростовують висновків суду про протиправність винесеної постанови.
У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення даного позову та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 2053 від 30.08.2021 р. на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. передбаченого ст.152 КУпАП.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 78, 286 КАС України, Законом України «Про рекламу», Правилами благоустрою м. Києва, ст.ст. 7, 152 КУПАП, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради ( Київській міській державній адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 2053 від 30.08.2021 р. винесену Адміністративною комісією при виконавчому органі Київської міської ради ( Київській міській державній адміністрації) про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. передбаченого ст.152 КУпАП.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Петренко Н.О.