21 грудня 2021 року Справа № 160/550/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/550/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
14.01.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, передбачених п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.02.2020 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, передбачених п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 05.02.2020 вона зверталася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши разом із заявою усі необхідні документи. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом за вих. №1426/03.05-17 від 20.02.2020 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку із недосягненням позивачем пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи означену відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/550/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
18.02.2021 до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13261/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених до суду позовних вимог та зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію: віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення такого віку: 48 років 06 місяців - з 01 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року. Відповідач зауважив, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до нього 05.02.2020 із заявою щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак на дату звернення позивач не досяг передбаченого означеною нормою віку для призначення відповідної пенсії, а саме: 48 років. Зважаючи на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення та, в свою чергу, зазначило, що позивач набуде право на пенсію на пільгових умовах після досягнення 48 років. Отже, у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення, їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №160/550/21 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №360/3611/20.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 провадження у справі №160/550/21 поновлено.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
05.05.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1.
Разом із цією заявою ОСОБА_1 також були надано, зокрема, такі документи: трудова книжка серії НОМЕР_2 від 07.08.1990, складені Державним підприємством «Східний гірничо - збагачувальний комбінат» довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №7/219, №8/219, №9/219 від 02.10.2019.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви і наданих документів, пенсійним органом складено та направлено позивачу лист за вих. №1426/03.05-17 від 13.02.2020, в якому відповідач посилався на статтю 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначив, що ОСОБА_1 не досягла необхідного віку для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1, у зв'язку з чим їй відмовлено у призначенні такої пенсії.
Також в означеному листі пенсійний орган зазначив, що у наданих Державним підприємством «Східний гірничо - збагачувальний комбінат» довідках за №7/219, №8/219, №9/219 від 02.10.2019 у підставі для видачі не вказано технологічний процес, картки обліку робочого часу, штатний розклад (розпис).
Не погодившись із означеною позицією відповідача, ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 48 років - з 1 жовтня 1973 року по 30 вересня 1973 року.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Означений стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Пунктом 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункт «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення»№1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015.
Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: «працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII (в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020), та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 (в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017).
Стосовно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII (в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020), та 48 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 (в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017).
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
З огляду на викладене, суд вважає протиправною відмову відповідача у призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 47 років, мала страховий стаж роботи 29 років, 5 місяців, у тому числі на роботах за списком №1 - більше 20 років, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 48 років пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV.
При вирішенні означеного спору судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20, які відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому, суд не погоджується із доводами пенсійного органу про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, оскільки Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини.
Крім того, слід зауважити, що Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, передбачених п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 05.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, передбачених п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 05.02.2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Повний текст рішення складений 21.12.2021.
Суддя О.В. Царікова