Справа № 758/8801/17
Категорія 26
27 жовтня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С. ,
за участю секретаря судового засідання - Сірант Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (далі - ТОВ «АНСУ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначало, що 20.12.2007 між закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступиком якого є публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір.
Відповідно до умов зазначеного договору банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 23212 дол. США., а відповідач зобовязалась використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит в порядку та у строки, обумовлені договором.
Процентна ставка згідно умов договору була встановлена у розмірі 12,90% річних.
20.11.2009 між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 8365382 до Кредитного договору №5949431 від 20.12.2007, відповідно до якої було змінено розмір процентної ставки на 13,90% річних.
16.03.2010 між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №8843844 до кредитного договору №5949431 від 20.12.2007, відповідно до якої змінено розмір процентної ставки на 12,90% річних.
16.07.2013 між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ТОВ «АНСУ» було укладено договір відступлення права вимоги № 1034/44. Згідно даного договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 5949431 від 20.12.2007, який був укладений між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_3 .
Свої зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 2667,67 дол. США, яка складається з наступного: 1896,39 дол. США заборгованість за кредитом, 771,28 дол. США заборгованість за процентами.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованість за кредитним договором №5949431 від 20.12.2007 у розмірі 1896,39 доларів США заборгованість за кредитом, 771,28 дол. США заборгованість за процентами, а також судовий збір в розмірі 1600 грн.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 проти позову заперечила та просила відмовити у задоволенні позовної заяви у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив суд вирішити справу за наявними матеріалами.
Суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника позивача.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд ухвалив розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленої про дату, час і місце засідання, оскільки її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 20.12.2007 між закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступиком якого є публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (а.с.7-11).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк зобовязується надати Позичальнику кредит у розмірі 23212 дол. США на умовах цього Договору, а Позичальник зобовязується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит Банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Згідно з п. 1.2. кредитного договору цільове призначення кредиту: кредит надається Позичальнику для придбання транспортного засобу.
Пунктом 1.3. кредитного договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом становить 12,90% річних. Проценти сплачуються Позичальником в порядку і на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 3.1.3. проценти за користування кредитом розраховуються виходячи із залишку забогованості за кредитом протягом всього строку користування кредитними коштами починаючи з дня нарахування кредиту по день повного погашення заборгованості за кредитом. Проценти розраховуються виходячи з 360 днів у році та нараховуються щоденно.
Пунктом 3.5.1. передбачено, що дострокове повернення кредиту може відбуватись за ініціативою Позичальника, а такожі на вимогу Банку у випадках, передбачених цим Договором та/або договором, предметом якого с забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором.
Відповідно до п. 3.11. вищезазначеного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.
20.11.2009 між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 8365382 до Кредитного договору №5949431 від 20.12.2007, відповідно до якої було змінено розмір процентної ставки на 13,90 % річних (а.с. 20).
16.03.2010 між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №8843844 до кредитного договору №5949431 від 20.12.2007, відповідно до якої розмір процентної ставки було змінено на 12,90 % річних (а.с. 21).
16.07.2013 між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ТОВ «АНСУ» було укладено договір відступлення права вимоги № 1034/44, відповідно до якого протягом строку дії та у відповідності до Генерального Реєстру Боржників, Первісний кредитор зобовязується відступити Новому кредитору свої права грошової вимоги за кредитними договорами, які укладені між Первісним кредитором та фізичними особами, а Новий кредитор зобов'язується сплатити Первісному кредитору грошові кошти за відступлені основні Права (а.с. 37-40).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала.
Згідно з довідкою про стан та історію заборгованості за кредитним договором № 5949431, наданою позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором складає 2667,67 дол. США, яка складається з наступного: 1896,39 дол. США заборгованості за кредитом, 771,28 дол. США заборгованості за несплаченими процентами (а.с. 22-25).
Водночас, ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування позовної давності (а.с. 82-85).
Обгрунтовуючи заяву, вказувала на те, що 03.08.2011 ПАТ «Перший український міжнародний банк» було надіслано відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до вимоги банку від 03.08.2011 р., Банк вимагає у відповідача в 30-ти денний строк з моменту отримання даної вимоги, достроково повернути отримані за кредитним договором № 5949431 від 20.12.2017 року кредитні кошти в повному обсязі з нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 2 180,47 дол. США в тому числі: 1 485,76 дол. США - залишок основної суми кредиту, 426,22 дол. США - прострочена заборгованість по сплаті основної суми кредиту, 268,49 дол. США - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.
Вимогу банку відповідачем отримано особисто 03.08.2011 року у відділені банку.
Таким чином, перебіг строку позовної давності почався зі спливом 30 строку зазначеного в вимозі банку.
Позивач був обізнаний, що строк позовної давності розпочав перебіг ще в 2011 році і повторно направив в лютому 2013 року вимогу сплатити всю суму боргу.
Таким чином, строк позовної давності сплинув до дати звернення Позивачем до суду з позовними вимогами.
Посилаючись на зазначені обставини, просила застосувати наслідки пропущення строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Як установлено судом, 03.08.2011 ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с. 83).
У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 03.08.2011 року вимогу про дострокове повернення суми кредиту в 30-ти денний строк з моменту отримання даної вимоги, та просив достроково повернути отримані за кредитним договором № 5949431 від 20.12.20 07 року кредитні кошти в повному обсязі з нарахованими процентами за користування кредитом (а.с. 86).
Таким чином, пред'явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом змінило строк виконання зобов'язання та зумовило перебіг позовної давності.
У заяві ОСОБА_1 вказала, що вимогу банку про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом отримала особисто 03.08.2011 року у відділені банку, таким чином, передбачений ст. 257 ЦК України строк почав розраховуватись з 04.09.2011 року.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 03.07.2016, тобто з порушенням строку, встановленого ст. 257 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Ураховуючи те, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України банк змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним розпочався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов, тобто - 04.09.2011, позивачем заяви про поновлення строку для захисту порушеного не подано, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки строк позовної давності для подачі позову до суду позивачем пропущено.
Керуючись ст. ст. 207, 526, 554, 626, 628, 638, 1048 -1050, 1054, 1055, 1056-1, ЦК України, ст. ст. 76-81, 89, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 257, 258, 267 ЦК України, суд -
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, буд. 3-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 36757541) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. С. Захарчук