про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
22 грудня 2021 р. Справа № 120/18617/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
У позовній заяві позивачка просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 , загальною площею 0,0866 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що на підставі рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 20.09.2018 по справі № 143/707/18 за нею визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішенням 42 сесії 7 скликання Погребищенської міської ради від 06.02.2019 позивачці надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 в натурі.
Зазначала, що 23.11.2021 комісією відділу регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища Погребищенської міської ради проведено обстеження належної їй земельної ділянки та складено Акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено відсутність підпису суміжного землевласника нежитлової будівлі за АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 при погодженні меж земельної ділянки.
З огляду на викладене комісією відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 0,0866 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Позивачка вважає дії відповідача щодо відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою у зв'язку із непогодженням меж земельної ділянки протиправними, а тому з метою зобов'язання затвердити технічну документацію звернулася до суду із цим позовом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
У випадку коли позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (п.1 ч.1 ст.170 КАС України).
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись цей спір, суд виходить із таких мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абз. 2 п.2 ч.1 ст.4 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі, єдністю судової практики.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 36 Закону № 1402-VIII передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Нормою ч. 5 ст. 242 КАС України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить ч. 6 ст.13 Закону № 1402-VIII, в силу якого, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як випливає із норми ч. 6 ст. 346 КАС України, завдання забезпечувати єдність судової практики із питань предметної юрисдикції судових спорів покладено на Велику Палату Верховного Суду.
Суд враховує, що у п. 22 Постанови від 4 вересня 2018 року (справа № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Як встановлено із змісту позовної заяви, відповідач у справі (Погребищенська міська рада) є органом місцевого самоврядування. Проте, із урахуванням трьох наведених вище критеріїв для розмежування судової юрисдикції, необхідно врахувати, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (наведений мотив узгоджується із правовим висновком, що міститься у п. п. 28 - 29 Постанови Велика Палата Верховного Суду від 4 вересня 2018 року справа № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).
Такий висновок узгоджується ще й із нормою ч. 1-2 ст. 2 ЦК України, в силу якої учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Відтак, нормами Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування (суб'єкт публічного права) може бути учасником цивільних відносин.
Крім того, в силу п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, сам факт участі Погребищенської міської ради у спірних правовідносинах, попри статус відповідача як органу місцевого самоврядування, не змінює їх правової природи та не вказує імперативно на публічно - правовий характер правовідносин.
Тому, визначальною ознакою для правильного вирішення питання щодо юрисдикційної належності цього спору є характер правовідносин, у яких виник спір, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася позивачка.
Як свідчать матеріали позовної заяви, на підставі рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 20.09.2018 по справі № 143/707/18 за позивачкою визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішенням 42 сесії 7 скликання Погребищенської міської ради від 06.02.2019 позивачці надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 в натурі.
23.11.2021 комісією відділу регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища Погребищенської міської ради проведено обстеження належної позивачці земельної ділянки та складено Акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в ході якого встановлена відсутність підпису суміжного землевласника нежитлової будівлі за АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 при погодженні меж земельної ділянки.
З огляду на викладене комісією відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 0,0866 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Відтак, причиною виникнення спору у цій справі стало порушення, на думку позивачки, її цивільних прав на земельної ділянки у спосіб затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки без підпису суміжного землевласника нежитлової будівлі за АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
Отже, спірні правовідносини між позивачем і відповідачем виникли у сфері земельних відносин щодо встановлення меж земельної ділянки.
З огляду на викладене, суд вважає, що у цій справі існує земельний спір щодо меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Верховним Судом у постанові від 23.12.2019 у справі № 466/5575/17 висловлено правову позиції стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин стосовно захисту порушеного речового права на земельну ділянку при погодженні меж земельних ділянок.
Крім цього при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі судом враховується усталена судова практика Великої Палати Верховного Суду, із урахуванням якої спори, що виникають при погодженні меж земельних ділянок із суміжними землекористувачами, підписанні (відмові у підписанні) актів погодження меж та прийняття компетентними органами відповідних рішень належать до справ цивільної юрисдикції та розглядаються в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 12 лютого 2020 року № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) та від 22 січня 2020 № 455/856/16-а (провадження № 11-1017апп19).
Ураховуючи вказане вище, а також те, що позов ОСОБА_1 направлено на захист її речових прав у сфері земельних відносин, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно - правовим та не підлягає розгляду за правилами передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що у разі якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо права на земельну ділянку, то визнання незаконними таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відтак, позов ОСОБА_1 може розглядатися у порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Тому, у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Керуючись ст. 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256, 294, 295 КАС України,
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачці можливість звернення за захистом своїх прав та інтересів до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства із врахуванням правил територіальної юрисдикції встановлених нормами Цивільного процесуального кодексу України.
3. Роз'яснити позивачці, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Богоніс Михайло Богданович