м. Вінниця
09 грудня 2021 р. Справа № 120/11269/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,
за участю:
секретаря судового засідання: Волинець В.М.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Левченко А.О.,
представника відповідача: Бешлей І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування пункту наказу,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування пункту наказу.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1472 від 03.08.2021 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким застосовано до старшого слідчого СВ Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді зауваження.
Ухвалою суду від 20.09.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 11.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
03.11.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки аналізуючи зібрані в ході службового розслідування матеріали, дисциплінарна комісія встановила наявність складу дисциплінарного поступку в діянні старшого слідчого Відділу поліції №1 Вінницького РУП ОСОБА_1
08.11.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованим, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки ним не допущено будь-яких порушень КПК України у межах кримінальних проваджень, які доручено йому розслідувати, у тому числі у кримінальному провадженні №12017020020000480.
Також вказав, що ним, як слідчим вживались усі необхідні дії для належного проведення досудового розслідування у доручених кримінальних провадженнях.
15.11.2021 року до суду надійшли заперечення у яких представник відповідача вказав, що при прийнятті оскаржуваного наказу Головне управління Національної поліції у Вінницькій області діяло у межах та у спосіб встановлений законодавством, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 23.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях.
В ході проведення розгляду справи по суті допитано свідка ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідка, дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
04.01.2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого СВ Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
До слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з Вінницької обласної прокуратури надійшов лист від 01.06.2021 року №09/1-1054 вих-21 про усунення порушень кримінального процесуального законодавства слідчими Вінницького районного управління поліції та його територіальних підрозділів і проведення службового розслідування.
На підставі вище вказаного листа Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області прийнято наказ №877 від 11.06.2021 року про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії.
Відповідно до висновку службового розслідування за листом Вінницької обласної прокуратури про усунення порушень кримінального процесуального законодавства від 03 липня 2021 року, за порушення службової дисципліни, вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 9, ст. 20, ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 38, п. 8 ч. 2, ч. 4 ст. 40, ч.ч. 1,2 ст. 93, ч. 1 ст. 214 КПК України в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017020020000480, керуючись положеннями статтей 11, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції, застосувати до старшого слідчого СВ Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 (0073626), дисциплінарне стягнення у виді зауваження.
На підставі викладеного, Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області прийнято наказ №1472 від 03.08.2021 року, пунктом 2 якого застосовано до старшого слідчого СВ Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді зауваження.
Вважаючи пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1472 від 03.08.2021 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Як визначено частинами 1, 2 статті 19 цього ж закону, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Як визначає стаття 12 цього закону, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Згідно з частиною 6 цієї ж статті, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (далі - №893).
Як визначають пункти 1, 4 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень розділу VІ Порядку №893, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Згідно з пунктом 1 розділу VІІ Порядку №893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Зазначене відповідає положенням статті 19 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України".
Отже, слід резюмувати, що при встановленні фактів дисциплінарних проступків зі сторони поліцейського, слід провести службове розслідування, метою якого є з'ясування всіх дійсних обставин відповідного проступку, зокрема, наявність факту порушення службової дисципліни, причинно-наслідковий зв'язок між діяннями конкретної особи та наслідками (відповідними порушеннями), обов'язкові приписи, яких не дотрималася конкретна особа, інші обов'язкові елементи дисциплінарного проступку (мотив, мета діяння, вина порушника тощо).
Лише за умов дійсного вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, за наявності його вини та після належного доведення таких обставини у ході відповідного службового розслідування (відповідно до методики розслідування дисциплінарних проступків, зібрання й перевірки належних доказів у справі) на таку особу, в порядку й у строки, що визначені чинним законодавством України, може бути накладено дисциплінарне стягнення, вид якого залежить від тяжкості проступку та інших істотних обставин справи й характеризуючих особу порушника відомостей.
Право ж посадових осіб Національної поліції щодо притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності та визначення її виду повинно реалізуватися не на власний вільний і необмежений розсуд, а виключно при суворому дотриманні вимог чинного законодавства. Інше розуміння було би некоректним та призводило би до можливості безконтрольного вжиття таких заходів, безпідставного й невмотивованого притягнення до відповідальності, що підпадало би під визначення «свавільного застосування відповідного матеріального законодавства» та є протиправним за своєю суттю.
У цьому контексті слід взяти до увагу практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував на тому, що необмежена дискреція органів влади є свавіллям і вона повинна регламентуватися певними законодавчими нормами, а їх дотримання відповідним суб'єктом владних повноважень і обумовлює законність його дій чи рішень, зокрема, це випливає зі змісту пункту 181 рішення в справі "Олександр Волков проти України", пункту 49 рішення в справі "Волохи проти України", пункту 81 рішення в справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії", пункту 30 рішення в справі "Маестрі проти Італії".
А тому, при реалізації своїх повноважень щодо притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, повноважна особа повинна чітко слідувати вимогам закону та узгоджувати свої дії та рішення з його нормами, зокрема, щодо необхідності достовірного встановлення підстав для стягнення, якими є його дійсне вчинення конкретною особою внаслідок порушення своїх обов'язків.
При цьому, до кола критеріїв (принципів), які повинні застосовуватись компетентним органом (посадовою особою) при прийнятті рішень щодо дисциплінарної відповідальності та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, відповідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, входить зокрема принцип законності, відповідно до якого він зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення повинно прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Зокрема, така позиція знайшла своє висвітлення й у рішеннях Європейського суду з прав людини, який зокрема у пункті 36 рішення в справі "Суомінен проти Фінляндії" вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У пункті 58 рішення в справі "Серявін та інші проти України" Суд зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, при цьому орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Суд також зауважує, що при оцінці доказів і вирішенні спору слід також керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом", що відповідає позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив, зокрема, в пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", пункті 43 рішення у справі "Кобець проти України" та інші. Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Із листа Вінницької окружної прокуратури від 27.05.2021 року вбачається, що старшим слідчим СВ Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майором поліції Салигою С.Л. допущено порушення у кримінальному провадженні №12017020020000480, а саме не проведено жодних слідчих дій щодо встановлення можливої причетності особи до вчинення злочину.
Судом встановлено, що кримінальне провадження №12017020020000480 доручено розслідувати позивачу 16.02.2021 року, що підтверджується записами із журналу передачі кримінальних проваджень слідчим Лівобережного відділення поліції ВВП ГУ НП у Вінницькій області /а.с. 74/.
Відповідно до довідки №603 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України /а.с. 79/ ОСОБА_1 у період з 01.03.2021 року по 19.03.2021 року включно був тимчасово непрацездатним, у зв'язку із загальним захворюванням та до служби приступив 20.03.2021 року.
21.04.2021 року на вимогу Вінницької окружної прокуратури кримінальне провадження №12017020020000480 передано прокурору для перевірки стану досудового розслідування.
Вказані обставини підтверджуються списком переданих кримінальних проваджень (на запити) /а.с. 82/, листом Вінницької окружної прокуратури від 21.04.2021 року /а.с. 83/ та не спростовувались представником відповідача.
Із журналу передачі кримінальних проваджень слідчим Лівобережного відділення поліції ВВП ГУ НП у Вінницькій області /а.с. 71-78/ вбачається, що позивачу у період з 11.02.2021 року по 16.03.2021 року доручено проведення досудового розслідування у 101 кримінальному провадженні.
На переконання суду при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем не з'ясовано всіх дійсних обставин, що могли слугувати причиною не проведення позивачем слідчих дій у кримінальному провадженні №12017020020000480, зокрема, не враховано період тимчасової непрацездатності позивача, кількість переданих кримінальних проваджень та витребування кримінального провадження №12017020020000480 Вінницькою окружною прокуратурою.
При наданні пояснень представником відповідача та у довідці про стан досудового розслідування кримінального провадження №12017020020000480 /а.с. 63/ зазначалося, що слідчим С. Салигою жодних підтверджуючих документів про перебування на лікарняному та передачу кримінального провадження керівнику слідчого відділу надано не було.
Суд вважає такі посилання безпідставними, оскільки під час розгляду справи з'ясовано, що відповідач був ознайомлений про тимчасову втрату працездатності позивача у період з 01.03.2021 року до 19.03.2021 року, а на момент проведення службового розслідування докази втрати працездатності були наявні у відповідача.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка склала довідку про стан досудового розслідування кримінального провадження №12017020020000480, не надала обґрунтованих пояснень щодо неможливості дисциплінарною комісією перевірити факт перебування позивача на лікарняному та підтвердила, що в ході службового розслідування не перевірялась дана обставина.
Отже, з показів свідка встановлено, що дисциплінарна комісія обмежилась посиланням на не підтвердження ОСОБА_1 факту перебування на лікарняному, без повного та об'єктивного з'ясування даної обставини.
Вказане не відповідає меті проведення службового розслідування.
При цьому, суд зауважує, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки працівника поліції, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягується до відповідальності.
Протиправність поведінки полягає у порушенні особою службової дисципліни та інших вимог, встановлених Законом України "Про Національну поліції", Кримінально процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
При цьому, у висновку службового розслідування та наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутній належний опис суті та обставин вчиненого позивачем правопорушення.
Саме по собі посилання в наказі на норми законодавства не є належним виконанням вимог щодо його змісту. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №1340/6258/18 від 22 вересня 2020 року.
Натомість у наказі №1472 від 03.08.2021 року наведений перелік норм та здійснено посилання на порушення слідчим їх вимог при проведенні позивачем досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Однак, як досліджено в ході розгляду справи, частина норм містить загальні положення, їх зміст не стосується умов вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, що унеможливлює констатацію факту їх порушення.
Із спірного наказу вбачається, що серед підстав для його прийняття слугувало не забезпечення слідчими здійснення досудового розслідування у повному обсязі та у розумні строки, письмові вказівки прокурорів не виконувались.
Із цього приводу позивач вказав, що ні усні, ні письмові вказівки прокурора в межах кримінального провадження №12017020020000480 йому не доводились та не надходили.
Доказів протилежного представником відповідача суду не надано.
Також у наказі №1472 від 03.08.2021 року здійснено посилання порушення вимог частини 1 статті 28 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 28 Кримінального процесуального кодексу України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до частини 3 статті 28 Кримінального процесуального кодексу України критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: - складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; - поведінка учасників кримінального провадження; - спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства можна дійти висновку, що покликаючись на порушення розумних строків необхідно врахувати ряд обставин, що зумовили таке порушення.
Втім, наказ Головного управління Національної поліції Вінницької області від 03.08.2021 №1472 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" не містить, так само не відображено в матеріалах службового розслідування обґрунтування допущення порушення розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017020020000480, яке надійшло йому 16.02.2021 року і перебувало до 21.04.2021 року, тобто до витребування згідно листа Вінницької окружної прокуратури від 21.04.2021 року.
Також суд звертає увагу, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято на підставі висновку службового розслідування, який не був підписаний головою дисциплінарної комісії - заступником начальника СУ ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції Т. Гоца.
Лише, в ході розгляду справи, вказану невідповідність висновку службового розслідування вимогам закону було усунено за ініціативою представника відповідача ОСОБА_3 .
Така невідповідність пояснювалась представником відповідача, як допущена описка.
На переконання суду відсутність підпису голови дисциплінарної комісії у висновку службового розслідування не може вважатися опискою, оскільки це унеможливлювало затвердження висновку службового розслідування, на підставі якого прийнятий спірний наказ.
З урахуванням вищенаведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тому відповідач необґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції Вінницької області від 03.08.2021 №1472 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким застосовано до старшого слідчого СВ Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 (0073626), дисциплінарне стягнення у виді зауваження є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 908 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Частинами першою та третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
- на професійну правничу допомогу;
- сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
- пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
- пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
- пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 134. КАС України).
Положеннями частини першої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд зазначає, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано:
- договір про надання правничої допомоги від 03 вересня 2021 року;
- копію квитанції про оплату за надання правової допомоги згідно договору від 03.09.2021 року на суму 5000 грн.;
- договір про надання правничої допомоги від 20 жовтня 2021 року;
- копію квитанції про оплату за надання правової допомоги згідно договору від 20.10.2021 року на суму 15000 грн.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 20000 грн. як витрат на правничу допомогу необґрунтованими.
Водночас, суд вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 10000 грн.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції Вінницької області від 03.08.2021 №1472 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким застосовано до старшого слідчого СВ Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 (0073626), дисциплінарне стягнення у виді зауваження.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції Вінницької області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, ЄДРПОУ 40108672).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Національної поліції Вінницької області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, ЄДРПОУ 40108672).
Рішення у повному обсязі складено 20.12.2021 року.
Суддя Свентух Віталій Михайлович