печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26614/20-ц
26 травня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань - Талдоновій М.Є.,
справа № 757/26614/20-ц
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій»
предмет та підстави позову - визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», в якому просив: визнати недостовірною, такою що не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію щодо наявності фінансових зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування", яка розміщена у його кредитній історії сформованій товариством з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій»; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» внести зміни до його кредитної історії, вилучивши з неї недостовірну інформацію щодо наявності у мене фінансових зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" за кредитним договором від 24.05.2019, а саме: усі відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину); сума зобов'язання за укладеним кредитним правочином; вид валюти зобов'язання; строк і порядок виконання кредитного правочину; відомості про остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином; дата виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення.
Позов мотивовано тим, що 24.05.2019 відповідачем ТОВ "Служба миттєвого кредитування", як користувачем кредитних історій було надано до ТОВ "Українське бюро кредитних історій" інформацію про отримання позивачем від ТОВ "Служба миттєвого кредитування" коштів в сумі 2000,00 грн. на підставі кредитного договору № 1914439585764 від 24.05.2019, оформленого в режимі онлайн із використанням інформаційно-телекомункікаційних систем (через Інтернет). Проте, позивач не погоджується із даною інформацією, оскільки вказаного договору ним не укладалося, заяву на отримання онлайн-кредиту ним не направлялось та ніяких коштів від ТОВ "Служба миттєвого кредитування" не отримував, за таких обставин вважає, що вказаний договір не є укладеним, а отже жодних фінансових зобов'язань перед відповідачем ТОВ "Служба миттєвого кредитування" не несе. З урахуванням викладеного, вказував на те, що спірна інформація є недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а також порушує його право на отримання кредитів в інших фінансових установах (банках). З метою відновлення порушених прав, позивач звернувся із даним позовом до суду та просить його задовольнити.
Ухвалою судді від 25.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами позовного (загального) провадження.
Ухвалою суду від 21.01.2021 клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано з товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування»: копію кредитного договору № 1914439585764 від 24.05.2019; інформацію про повний номер карткового рахунку та особу отримувача коштів за кредитним договором № 1914439585764 від 24.05.2019
На виконання вищевказаної ухвали суду, відповідач направив копію заяви-анкеті №1914439585764 від 24.05.2019 та довідку ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 22.03.2021 щодо підтвердження переказу грошових коштів.
Ухвалою суду від 05.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю з підстав, наведених у позові, просив його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позов не направив.
Суд, заслухавши позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, надходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, 24.05.2019 в ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" в режимі онлайн було оформлено кредит на ім'я ОСОБА_1 (кредитний договір №1914439585764) на суму 2000,00 грн.
Проте, позивач не визнає укладення такого договору та вважає, що даний договір було укладено шахрайським шляхом, оскільки оформлено та отримано кредитні кошти третьою особою шляхом використання персональних даних ОСОБА_1 .
За даним фактом Великобурлуцьким ВП Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області було внесено відомості до ЄРДР за №12019220250000259 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. та здійснюється досудове розслідування.
За інформацією в кредитній історії, яка міститься в ТОВ «Українське бюро кредитних історій» ОСОБА_1 має фінансові зобов'язання перед ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" за кредитним договором №1914439585764 від 24.05.2019.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.ст. 15, 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України)
Частиною першою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, і які полягають у тому, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. У свою чергу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 цього Кодексу).
Нормами ст. 215 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо недійсності правочину, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правові наслідки недійсності правочину визначено ч. 1 ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Також згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 8 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009, відповідно до частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.
Виходячи зі змісту правової позиції Верховного Суду України, викладеної в ухвалі від 18.12.2013 у справі 6-127цс13, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 Цивільного кодексу України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Згідно з ст. 216 Цивільний кодекс України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсності.
Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.
Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.
Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки судом не встановлено нікчемності кредитного договору в силу закону, доводи позивача щодо не укладення кредитного договору та визнання його нікчемним є необґрунтованими.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що з урахуванням доводів позовної заяви позивач повинен був звернутися із вимогою щодо визнання кредитного договору недійсним.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з п. 1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» встановлено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів недійсності спірної інформації, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання недостовірною, такою що не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність та ділову репутацію, задоволенню не підлягають.
Вимоги позову в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» внести зміни до кредитної історії позивача, вилучивши з неї спірну недостовірну інформацію, як похідні вимоги задоволенню також не підлягають.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 142, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-а, оф. 25, код ЄДРПОУ 38839217)
відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 33546706)
Суддя Р.В. Новак