печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37561/21-ц
16 листопада 2021 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судових засідань - Самолюк Ю.Ю.,
за участю:
представника позивача: Раєцького А.О.,
представника відповідача: Козігона Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з питань кіно про стягнення заборгованості з виплати стипендії та нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державного агентства України з питань кіно (далі - відповідач, Держкіно), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: 795 271 грн. 73 коп. заборгованості, з яких: 678 685 грн. заборгованості з виплати стипендії; 79 707 грн. 82 коп. інфляційних втрат та 36 878 грн. 91 коп. - три проценти річних, а також 7 952 грн. 73 коп. судового збору та 79 527 грн. 17 коп. витрат на професійну правничу допомогу; постановити у резолютивній частині судового рішення в порядку ч. 10 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) про нарахування та стягнення на користь позивача трьох процентів річних з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, за наступною формулою: С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення (або за формулою: А х Б х 0,008%, де А - сума простроченої заборгованості, Б - кількість днів прострочення виконання зобов'язання, 0,008% - проценти за один день прострочення (0,008% = 3%/365 календарних днів).
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він перебував у складі Ради з державної підтримки кінематографії з 06.03.2019 року по 06.03.2021 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 202-р, від 31.03.2021 року № 227-р).
Держкіно повинно було сплачувати позивачу як члену Ради з державної підтримки кінематографії стипендію щомісяця за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за програмою «Державна підтримка кінематографії» у розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 року № 588 «Деякі питання виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії»).
Позивач виконував покладені на нього обов'язки належним чином; за весь час перебування позивача в складі Ради з державної підтримки кінематографії у 2019 року організовано і проведено 22 засідання Ради, ухвалено 399 рішень; у 2020 року організовано та проведено 20 засідань Ради, ухвалено 304 рішення, про що Держкіно прозвітувало на офіційних веб-сайтах.
Однак з початку діяльності Ради та до лютого 2020 року стипендія її членам не виплачувалась, у зв'язку з чим 18.11.2019 року члени Ради звернулись до Кабінету Міністрів України з колективним зверненням.
09.12.2019 року відповідач надав відповідь, з якої вбачається, що виплата стипендії буде здійснена після внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін до своєї постанови від 18.04.2018 року № 339 та до річних кошторисних призначень.
27.12.2019 року член Ради з державної підтримки кінематографії ОСОБА_2 звернулась до Кабінету Міністрів України та відповідача із запитами про надання публічної інформації щодо стадії прийняття рішення про внесення зазначених змін, на що відповідач надав відповідь, що зміни на той момент не набрали чинності.
На адвокатський запит Адвокатського об'єднання «Аксон Партнерз» від 11.05.2021 року відповідач надав лише частину запитуваної інформації (документи, які були підставою для нарахування та виплати стипендії з лютого 2020 року по квітень 2021 року) та повідомив, що не мав законних підстав для нарахування та виплати стипендії у 2019 році.
З лютого 2020 року позивачу протягом 11 місяців нарахована стипендія у розмірі 809 270 грн. Відповідач перерахував стипендії у розмірі 651 462 грн. 35 коп. (з вирахуванням ПДФО 18 % та військового збору 1,5 %). За січень-лютий 2021 року позивачу сплачено 127 914 грн. 50 коп. (з вирахуванням податків).
Відповідач не виплатив членам Ради з державної підтримки кінематографії стипендію за 9 місяців (з квітня по грудень) 2019 року та за січень 2020 року, у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості перед позивачем становить 678 685 грн.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. 9 Закону України «Про держану підтримку кінематографії», Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо держаної підтримки кінематографії» № 76-ХІ, який набрав чинності 25.09.2019 року, та яким доповнено п.п. «г», п. 10 ч. 1 ст. 87 щодо видатків з державного бюджету та доповнено список видатками на державну підтримку кінематографії, Порядку утворення Ради з державної підтримки кінематографії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 року № 195, Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки кінематографії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 року № 339, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1173, постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 року № 588 «Деякі питання виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії», розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 202-р, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держкіно про стягнення заборгованості з виплати стипендії та нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання; призначено підготовче засідання у справі на 22.09.2021 року; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держкіно про стягнення заборгованості з виплати стипендії та нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання та призначено цивільну справу за вищевказаним позовом до судового розгляду по суті в загальному повному провадженні на 16.11.2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 26.08.2021 року, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з виплати стипендії та нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання є безпідставними, оскільки Держкіно перераховує стипендії членам Ради з державної підтримки кінематографії на їх особисті банківські рахунки на підставі п. 4 Порядку виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 року № 588 «Деякі питання виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії». Станом на дату призначення членів зазначеної Ради (06.03.2019 року) Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки кінематографії в редакції станом на 06.03.2019 року не передбачав виплату стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії та вичерпно визначив напрямки, на які спрямовуються кошти державного бюджету. Отже, для виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за програмою «Державна підтримка кінематографії» необхідно було внести зміни з відповідним напрямом використання бюджетних коштів до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки кінематографії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 року № 339. Пункт 10 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України в редакції станом на 06.03.2019 року також не передбачав такого видатку як державна підтримка кінематографії. Відповідні зміни до Бюджетного кодексу України щодо виплати стипендії членам Ради з державної підтримки кінематографії були внесені у 2019 році Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державної підтримки кінематографії» від 12.09.2019 року № 76-ІХ (набрав чинності 25.09.2019 року), на виконання якого Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2019 року № 1173 «Про внесення змін до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки кінематографії» (набрала чинності 06.02.2020 року). З огляду на те, що в законодавстві був відсутній напрям видатків з Державного бюджету України щодо виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії, кошторисні призначення на її нарахування і виплату Державним бюджетом України не передбачались, тому Держкіно не мало законних підстав для нарахування і виплати такої стипендії.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 202-р утворено Раду з державної підтримки кінематографії, до складу якої включено, зокрема, ОСОБА_1 .
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 року № 277-р утворено Раду з державної підтримки кінематографії у новому складі та визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 202-р.
Позивач виконував покладені на нього обов'язки належним чином, однак з початку діяльності Ради та до лютого 2020 року стипендія її членам не виплачувалась, у зв'язку з чим 18.11.2019 року члени Ради звернулись до Кабінету Міністрів України з колективним зверненням щодо виплати зазначеної заборгованості.
09.12.2019 року листом № 1723/6/11-19 відповідач повідомив, що виплата стипендії буде здійснена після внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін до своєї постанови від 18.04.2018 року № 339 та до річних кошторисних призначень.
Відповідач не виплатив позивачу як члену Ради з державної підтримки кінематографії стипендію за 9 місяців (з квітня по грудень) 2019 року та за січень 2020 року.
Судом також встановлено, що ухвалою Оружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2021 року у справі № 640/3710/20 задоволено клопотання Кабінету Міністрів України про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Держкіно, третя особа - Міністерство культури, молоді та спорту України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, та закрито провадження у вказаній справі. Попереджено ОСОБА_1 , що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається. Роз'яснено ОСОБА_1 його право на звернення до суду в порядку, визначеному ЦПК України.
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Закон України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» від 23.03.2017 року № 1977-VIII, визначає засади державної підтримки кінематографії в Україні, що має на меті створення сприятливих умов для розвитку кіновиробництва, встановлення прозорих процедур здійснення фінансування державою проектів у сфері кінематографії.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», державна підтримка кінематографії здійснюється за рахунок коштів, передбачених для зазначених цілей відповідно до цього Закону, Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законодавчих актів. Управління коштами, отриманими для цілей державної підтримки кінематографії, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, є розпорядником коштів державної підтримки кінематографії та розпоряджається ними виключно на підставі рішень Ради з державної підтримки кінематографії.
Джерелами формування коштів державної підтримки кінематографії є: кошти, отримані від Українського культурного фонду, що виконує спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвитку України; кошти Державного бюджету України, передбачені законом про Державний бюджет України на відповідний рік; інші надходження, не заборонені законодавством.
Видатки на державну підтримку кінематографії передбачаються в Державному бюджеті України за окремою бюджетною програмою.
Крім джерел формування коштів державної підтримки кінематографії, передбачених частиною третьою цієї статті, фінансова підтримка кінематографії також може здійснюватися за рахунок: грантів, дарунків, благодійних внесків і пожертвувань, інших видів благодійності; коштів місцевих бюджетів, у тому числі місцевих фондів фінансової підтримки кінематографії на території відповідної територіальної громади; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з п. 1 Положення про Державне агентство України з питань кіно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 року № 277, Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури, молоді та спорту і який реалізує державну політику у сфері кінематографії.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», з метою ефективного розпоряджання коштами державної підтримки кінематографії у формах, передбачених статтею 7 цього Закону, Кабінетом Міністрів України в установленому ним порядку утворюється Рада з державної підтримки кінематографії у складі дев'яти осіб, члени якої призначаються строком на два роки. Після закінчення дворічного строку повноваження члена Ради припиняються автоматично. Одна й та сама особа не може бути включеною до складу Ради більш як на один строк поспіль
Частиною 8 ст. 9 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» визначено, що члени Ради не є державними службовцями. За виконання своїх функцій члени Ради отримують плату - стипендію. Розмір та порядок виплати стипендій членам Ради встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 року № 195 «Про затвердження Порядку утворення Ради з державної підтримки кінематографії» представники від творчих спілок, громадських об'єднань, господарських об'єднань, статутні документи яких передбачають провадження діяльності у сфері кінематографії та/або телебачення і діяльність яких є активною (протягом останніх трьох років організовують періодично, не рідше ніж один раз на рік, громадські заходи щодо розв'язання проблем у сфері кінематографії: ініціюють публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо), обираються до складу Ради на конкурсній основі.
З аналізу вказаних норм вбачається, що з метою ефективного розпоряджання коштами державної підтримки кінематографії утворюється Рада з державної підтримки кінематографії, до складу якої обираються члени, що здійснюють відповідні повноваження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу в постановах від 13.03.2019 року у справі № 520/6612/17 (провадження № 11-1196апп18), від 27.03.2019 року № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18), від 01.04.2020 року у справі № 804/2823/16 (провадження №11-433апп19) на те, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов'язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі в ньому суб'єкта публічного права.
Предметом даного позову є стягнення коштів у вигляді неотриманої стипендії, яка мала бути нарахована позивачу з квітня 2019 року по січень 2020 року, тобто фактично спір стосується трудових відносин між позивачем та відповідачем у зв'язку з невиплатою стипендії за виконану позивачем роботу.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява № 38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4 Порядку виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 року № 588, члени Ради за виконання своїх функцій отримують плату - стипендію. Виплата стипендій членам Ради здійснюється щомісяця не пізніше ніж 15 числа за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за програмою «Державна підтримка кінематографії». Держкіно перераховує стипендії членам Ради на їх особисті банківські рахунки.
Отже, питання оплати за виконання функцій членів Ради з державної підтримки кінематографії регламентоване постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 року № 588 «Деякі питання виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії», якою прописаний механізм виплати стипендій, а саме те, що вказані стипендії щомісяця виплачуються за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за програмою «Державна підтримка кінематографії» на особисті картки членів Ради.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 року № 588 «Деякі питання виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії» установлено, що розмір щомісячної стипендії кожному членові Ради з державної підтримки кінематографії становить 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі, встановленому станом на 1 січня календарного року.
Керуючись наведеними нормами законодавства, з огляду на те, що відповідач не виплачував позивачу встановлену законодавством стипендію, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості з виплати стипендії є обґрунтованими.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження розміру позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості (деталізований розрахунок ціни позову), за яким відповідач не виплатив позивачу як члену Ради з державної підтримки кінематографії стипендію за 9 місяців - з квітня по грудень 2019 року та за січень 2020 року, у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 678 685 грн.
Доводи відповідача про відсутність у нього підстав для нарахування та виплати стипендії позивачу з огляду на відсутність напряму видатків з Державного бюджету України щодо виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії та оскільки кошторисні призначення на її нарахування і виплату Державним бюджетом України не передбачались, суд вважає необґрунтованими.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) від 08.11.2005 року наголошено, що якщо
чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення ЄСПЛ). Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III) (п. 26 рішення ЄСПЛ).
Отже, відсутність бюджетного фінансування не може виправдовувати невиконання відповідачем встановленого законодавством обов'язку з виплати відповідачу стипендії, а також виключати необхідність захисту таких коштів від знецінення. Сама по собі відсутність коштів у боржника не є підставою для невиконання вказаного обов'язку.
У пункті 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 915/533/15 (провадження № 12-51гс18) зазначено, що «та обставина, що грошові кошти за договором повинні надійти до обласного бюджету, не виключає необхідності захисту таких коштів від знецінення та обов'язку відповідача як боржника у спірних правовідносинах компенсувати наслідки інфляційних процесів, які відбулися за час його прострочення».
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання - виплати стипендії позивачу як члену Ради з державної підтримки кінематографії, вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача інфляційних втрат і трьох процентів річних за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання є обґрунтованими.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку. Також відсутні заперечення відповідача щодо правильності наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат і трьох процентів річних.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Разом з тим, стосовно вимоги позивача про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача в порядку ч. 10 ст. 265 ЦПК України трьох процентів річних з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивач не обґрунтував доцільності застосування цієї норми, то суд не вбачає за необхідне її застосування.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 952 грн. 73 коп. за подання позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 01 від 02.07.2021 року.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7 952 грн. 73 коп. у відшкодування судових витрат.
Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що за попереднім розрахунком судових витрат ним будуть понесені судові витрати у розмірі 79 527 грн. 17 коп. на професійну правничу допомогу. При цьому, додаткові докази судових витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду на підставі абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правничу допомогу.
У статті 141 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На час ухвалення судом рішення позивач не надав до суду документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат, тому суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві позивач зазначив, що додаткові докази судових витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду на підставі абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
З огляду на зазначене, питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу може бути розглянуто після надання позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він сплатив у зв'язку з розглядом справи.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 року № 195 «Про затвердження Порядку утворення Ради з державної підтримки кінематографії», Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 року № 588 «Деякі питання виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії», ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до Державного агентства України з питань кіно про стягнення заборгованості з виплати стипендії та нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання - задовольнити частково.
Стягнути з Державного агентства України з питань кіно на користь ОСОБА_1 678 685 (шістсот сімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. заборгованості з виплати стипендії (без урахування податків і зборів); 79 707 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот сім) грн. 82 коп. інфляційних втрат та 36 878 (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 91 коп. - три проценти річних.
Стягнути з Державного агентства України з питань кіно на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 952 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 73 коп.
В решті позову - відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Державне агентство України з питань кіно: 01601, м. Київ, вул. Лаврська, 10; код ЄДРПОУ 37508051.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.С. Хайнацький