печерський районний суд міста києва
Справа № 757/62722/19-ц
17 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Григоренко І.В.,
при секретарі судових засідань - Ситику Р.В.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
третьої особи: не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-Т» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про розірвання безстрокового трудового договору, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-Т» (далі - відповідач, ТОВ «ВЄЛЄС-Т») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ), в якому просить розірвати безстроковий трудовий договір, укладений між позивачем та відповідачем, з 25.11.2019 року, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, що складаються із судового збору у розмірі 768,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.08.2016 року він був прийнятий на посаду директора ТОВ «ВЄЛЄС-Т» шляхом укладення безстрокового трудового договору, оформленого на підставі наказу відповідача від 31.08.2016 року № 04-к, прийнятого на підставі протоколу загальних зборів учасників відповідача від 31.08.2016 року № 3. ТОВ «ВЄЛЄС-Т» є діючою юридичною особою, в стані припинення не перебуває, єдиним учасником є ОСОБА_2 на адресу учасника позивачем було направлено заяву від 18.10.2019 року про звільнення з посади директора за власним бажанням з 25.11.2019 року. Також позивачем було направлено повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ВЄЛЄС-Т» з пропозицією провести загальні збори 25.11.2019 року о 12 год. 00 хв. з порядком денним щодо звільнення позивача з посади директора ТОВ «ВЄЛЄС-Т», виключення останнього зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ «ВЄЛЄС-Т» ТОВ «ВЄЛЄС-Т» без довіреності, в тому числі, підписувати договори, тощо та про надання повноважень на проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в ЄДР. Зазначені заява про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів були направлені учаснику товариства ОСОБА_2 супровідним листом від 18.10.2019 року цінним листом з описом вкладення від 21.10.2019 року. Проте учасником ТОВ «ВЄЛЄС-Т» не прийнято жодних дій щодо розгляду заяви позивача та проведення загальних зборів. За таких обставин, позивач вважає бездіяльність позивача протиправною та такою, що порушує його трудові права як працівника.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.12.2019 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-Т» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про розірвання безстрокового трудового договору та підготовче засідання у справі призначено на 14.04.2020 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.04.2020 року, у зв'язку із задоволенням клопотання третьої особи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 17.08.2020 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2020 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача та третьої особи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198 ЦПК України та п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 07.12.2020 року.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2020 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-Т» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про розірвання безстрокового трудового договору та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 12.04.2021 року.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2021 року пояснення третьої особи повернуті заявнику без розгляду.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача та третьої особи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи в судовому засіданні було відкладено до 17.08.2021 року.
В судове засідання 17.08.2021 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, адресат за вказаною адресою відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Так, судова повістка ТОВ «ВЄЛЄС-Т» була надіслана на адресу його місцезнаходження: АДРЕСА_1 , проте, повернулась із відміткою поштового відділення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, суд вважає, що повістка відповідачу доставлена.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Як визначено у п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомленні належним чином, відповідач та третя особа причини неявки суду не повідомили, а представник позивача у письмовій заяві просив розглядати справу за його відсутності, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що з 31.08.2016 року на підставі Протоколу № 3 Загальних зборів учасників ТОВ «ВЄЛЄС-Т» від 31.08.2016 року на посаду директора ТОВ «ВЄЛЄС-Т» призначено ОСОБА_1 про що видано наказ № 04-к від 31.08.2016 року.
Відповідно до супровідного листа від 18.10.2019 року, ОСОБА_1 направив на адресу учасника ТОВ «ВЄЛЄС-Т» - ОСОБА_2 заяву про звільнення з посади директора ТОВ «ВЄЛЄС-Т» за власним бажанням з 25.11.2019 року та повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ «ВЄЛЄС-Т» з порядком денним щодо звільнення позивача з посади директора ТОВ «ВЄЛЄС-Т», виключення останнього зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ «ВЄЛЄС-Т» ТОВ «ВЄЛЄС-Т» без довіреності, в тому числі, підписувати договори, тощо та про надання повноважень на проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
21.10.2019 року супровідний лист, заява про звільнення та повідомлення про проведення загальних зборів учасників були направлені учаснику ТОВ «ВЄЛЄС-Т» ТОВ «ВЄЛЄС-Т» - ОСОБА_2 , про що свідчать копія опису вкладення у цінний лист, накладної та квитанції.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною 1 ст. 3 та ст. 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції станом на час виникнення спірних відносин встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності та правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), КЗпП України, трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.
Підстави припинення трудового договору встановлені законодавцем у ст. 36 КЗпП України. Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 , підставою для припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон), в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників.
Як визначено у ст.. 28 Закону, органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Згідно ст.. 29 Закону, загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
Частинами 1-4 статті 39 Закону встановлено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Отже, займаючи посаду директора ТОВ «ВЄЛЄС-Т», ОСОБА_1 був виконавчим органом товариства.
Відповідно до ч. 13 ст. 39 Закону, повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону встановлено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства; 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; 6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; 8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; 10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; 11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; 12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; 13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; 14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 30 Закону, питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.
Отже, припинення повноважень директора можливе виключно за умови обрання нового директора. Обрання одноосібного виконавчого органу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів товариства.
Згідно ч. 1 ст.. 31 Закону, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу наглядової ради товариства; 3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.
Відповідно до ч. ч. 5-10 ст. 31 Закону, вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам. Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п'яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства. Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання. Виконавчий орган товариства зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів. У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов'язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників. Загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.
Таким чином, вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу ТОВ «ВЄЛЄС-Т», який зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про скликання загальних зборів.
Як визначено у ст.. 37 Закону, у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.
Оскільки, як зазначає позивач та не заперечується іншими учасниками, ТОВ «ВЄЛЄС-Т» має одного учасника - ОСОБА_2 , то рішення, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються ОСОБА_2 одноособово.
Згідно ст.. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 2, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження одержання ТОВ «ВЄЛЄС-Т» вимоги про скликання загальних зборів учасників, відтак, у останнього не виникло обов'язку щодо скликання загальних зборів. Також ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження одержання ОСОБА_2 вимоги про скликання загальних зборів учасників та заяви про звільнення. Більш того, ОСОБА_1 у порядку денному не пропонувалось обрання нового одноосібного виконавчого органу ТОВ «ВЄЛЄС-Т».
При цьому, суд також звертає увагу, що, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.. 40 Закону, члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства повинні діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства. Члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю.
Частинами 1 та 2 ст. 43 Закону визначено, що товариство зобов'язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку. Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Отже, на ОСОБА_1 як директора ТОВ «ВЄЛЄС-Т» покладено відповідальність за зберігання вказаних документів відповідача. Більш того, як визначено у ч. 6 ст. 40 Закону, порушення обов'язків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, є підставою для розірвання товариством договору (контракту) з такою особою без виплати компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що порушення трудових прав позивача з боку відповідача в розрізі даного спору відсутні, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. За таких обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. ст.. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки в позові відмовлено, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження понесення судових витрат, то судові витрати, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 43 Конституції України, ст. ст. 3, 4, 5-1, 21, 23, 26, 27, 28, 36, 38 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1, 28, 29, 30, 39, 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 223, 258, 259, 263-268, 272, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-Т» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про розірвання безстрокового трудового договору - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 01.09.2021 року.
Суддя І.В. Григоренко