Справа № 361/9235/20
Провадження № 2/755/4593/21
"23" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПАТ «СК «АРКС»), звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 126 821,95 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 квітня 2018 року між ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПАТ «СК «АРСК»» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 196а8к2, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб «Volvo V90», державний номерний знак НОМЕР_1 . 14 січня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Volvo V90», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року винним у даній ДТП визнано ОСОБА_1 . Після настання страхового випадку власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до ПАТ «СК «АРКС» із заявою про виплату страхового відшкодування. Оскільки даний випадок є страховим, ПАТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 226 821,95 грн. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС», останнє здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПАТ «СК «АРКС» в межах ліміту за полісом у розмірі 100 000,00 грн. Таким чином, страховиком винуватця ДТП відшкодовано позивачу суму заподіяної шкоди частково, а тому ПАТ «СК «АРКС» має право вимагати від ОСОБА_1 , як винуватця ДТП, відшкодування різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування та розміром фактично понесених збитків.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2021 року цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками відповідач отримала
08 вересня 2021 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ЦК України.
Статтею 14 ЦПК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
27 квітня 2018 року між АТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 196а8к2, відповідно до умов якого застраховано автомобіль «Volvo V90», державний номерний знак НОМЕР_1 .
14 січня 2019 року ОСОБА_1 , у м. Києві по вул. Є. Сверстюка, 11А, керуючи автомобілем «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням на засніженій ділянці дороги та скоїла наїзд на припаркований автомобіль «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 . При ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Із відповіді від Національної поліції України вбачається, що дана ДТП сталася за участю автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 (посвідчення водія НОМЕР_3 ), власником якого є ОСОБА_2 , та автомобіля «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка є його власником.
Автомобіль «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований в АТ «СГ «ТАС» відповідно до полісу АМ 005938290, що є діючим станом на 14 січня 2019 року, ліміт за шкоду життю та здоров'ю - 200 000,00 грн, ліміт за шкоду майну - 100 000,00 грн.
14 січня 2019 року ОСОБА_2 повідомила ПАТ «СК «АРКС» про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування.
Відповідно до страхового акту від 11 лютого 2019 року № АХА 2445067, рахунку
від 24 січня 2019 року № VSK0052465 та платіжного доручення від 12 лютого 2019 року
№ 535628, за відновлювальний ремонт автомобіля «Volvo V90», державний номерний знак
НОМЕР_1 , ПАТ «СК «АХА Страхування» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вікінг Моторз» 226 821,95 грн.
Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 31 січня 2019 року
№ 026/19 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Volvo V90», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталася 14 січня 2019 року, становить 231 936,62 грн.
Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості додаткового відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 14 червня 2019 року № 026-1/19 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Volvo V90, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталася 14 січня 2019 року, станом на дату проведення дослідження становить 33 478,60 грн.
01 квітня 2019 року ПАТ СК «АХА Страхування» звернулося до ПАТ «СГ «ТАС» із заявою про сплату страхового відшкодування в розмірі 226 821,95 грн.
Як стверджує позивач, 06 червня 2019 року АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату ПАТ «СК «АРКС» суми страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Суд вважає, що право вимоги, яке виникає в порядку та на умовах передбачених статтею 993 ЦК України, а також статтею 27 Закону України «Про страхування», є суброгаційним, а відповідний обов'язок відшкодування шкоди винною особою, з огляду на положення статті
1166 ЦК України, є деліктним зобов'язанням.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках встановлених законом, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 27 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні, із збереженням самого зобов'язання, на підставі договору страхування, а також статтею 993 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами статті
1191 ЦК України.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З наведеного слідує, що до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора, до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Таким чином, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 27 квітня 2018 року
№ 196а8к2 перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого
2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи те, що позивач виплатив суму страхового відшкодування за договором страхування у розмірі 226 821,95 грн, до нього в порядку та на умовах передбачених статтями
512, 514, 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», перейшло суброгаційне право вимоги до відповідача.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП була застрахована, АТ СГ «ТАС», як страховик винної особи в порядку статті 979 ЦК України здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику потерпілої сторони в межах страхового ліміту в розмірі 100 000,00 грн, стягненню з ОСОБА_1 підлягає різниця між сумою виплаченого страховиком потерпілої сторони страхового відшкодування на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля та сумою виплаченого страхового відшкодування страховиком винуватця ДТП, в межах страхового ліміту.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 126 821,95 грн.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, статтею 27Закону України «Про страхування», статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомо, зареєстрованої за адресою:
АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912, р/рахунок № НОМЕР_4 в АТ «УкрСиббанк») суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 126 821,95 (сто двадцять шість тисяч вісімсот двадцять одна гривня 95 коп.) та судові витрати в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 23 грудня 2021 року
Суддя О.О. Хромова