Кіровоградської області
"31" серпня 2006 р.
Справа № 4/245
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув справу №4/245
за позовом: заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Кіровограді м.Кіровоград
до відповідачів: 1. Приватне підприємство “Агроколос» м.Бобринець Кіровоградської області
2. Підприємство “Кооперативний ринок» Облспоживспілки м.Кіровоград
про визнання недійсним договору та стягнення 25000 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - участі не брали . Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України ( вих. №18295 від 16.08.2006 р.);
від відповідача 1 - участі не брали;
від відповідача ІІ - Чвань С.В. , довіреність № 210 від 11.05.06;
від прокуратури - Чорна А.В., посвідчення № 294;
час прийняття вступної та резолютивної частин рішення - 12:50.
Подано позов про визнання договору на виконання робіт від 01.04.04 р. укладеним між приватним підприємством “Агроколос» та підприємством “Кооперативний ринок» на загальну суму 25000 грн. недійсним на підставі ч.1 ст. 207 ГК України та ч.1 ст. 208 ГК України, так як такий договір суперечить інтересам держави і суспільства, не відповідає вимогам закону та вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому укладений всупереч інтересам держави і суспільства з умислом, спрямованим на приховування від оподаткування прибутків та доходів, а також про стягнення з відповідача -1 на користь відповідача - 2 отриманих 25000 грн., а з відповідача - 2 на користь держави 25000 грн.
Відповідач- 1 позов не заперечив, відзив на позовні вимоги не надав, в судове засідання представника не направив.
Відповідач-2 позов заперечив, оскільки вважає, що відсутній предмет спору, договір від 01.04.04 року на виконання робіт по ремонту м'якої покрівлі на колгоспному ринку на загальну суму 25000 грн. між відповідачами не укладався, станом на 20.06.06 року приватне підприємство “Агроколос» на даний час не існує, відповідача 2 визнано в позовній заяві добросовісною стороною оспорюваного договору, а відповідача 1 названо особою , що діяла з метою ухилення від сплати податків з отриманих коштів, судовий розгляд спору взагалі неможливий та порушить права і інтереси підприємства відповідача 2.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, заслухавши пояснення представників сторін,господарський суд -
Прокурор обґрунтував свої вимоги слідуючим чином.
Статтею 121 Конституції України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст.60 КАС України передбачено, що прокуратура забезпечує представництво інтересів держави в суді із зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Підставою представництва інтересів держави у судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних та юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.
Відповідно до ст.ст.2, 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції у районах, містах, районах у містах. міжрайонні та об'єднані податкові інспекції є органом державної виконавчої влади, і одним із їх основних завдань є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою й своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів, податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неоподаткованих доходів, установлених законодавством.
Пунктом 1 1 статті 10 Закону України "Про податкову службу' передбачено, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств. установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав..
Оскільки діяльність державної податкової інспекції у м. Кіровограді має на меті забезпечення встановлених державою відносин і норм у сфері оподаткування, забезпечення надходжень до бюджету, то їх невиконання завдає шкоди економічним інтересам держави і є підставою для їх представництва органами прокуратури в порядку адміністративного судочинства
Проведеною перевіркою сектором протидії незаконного відшкодування ПДВ Кіровоградського відділу податкової міліції УПМ ДПА в Кіровоградській області встановлено факт виконання робіт ІIII "Агроколос" для підприємства "Кооперативний ринок" на загальну суму 25000 грн., у т.ч.ПДВ-4 166,67 гри.
Відповідно до платіжного доручення №580 від 26.04.04 ІIII "Кооперативний ринок" облспоживспілки перерахувало на рахунок ПП “Агроколос» авансовий внесок за виконання робіт згідно договору б/н від 01.04.04 у сумі 25 000 гри., у т.ч. ПДВ 4166,67 гри.
Перевіркою встановлено, що ПІТ "Агроколос" має ознаки фіктивності та зареєстроване на підставну особу гр-на Московчука А.М.. який фактично до фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не має. а реєстрацію здійснив на прохання свою знайомого за грошову винагороду в розмірі 100 грн.
Зазначене підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.05 р. яким установчі документи та свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства "Агроколос" визнані недійсними з моменту їх перереєстрації на Московчука Анатолія Миколайовича, тобто з 29.07.03. Викладене свідчить, що ПП "Агроколос" під час реєстрації на особу, яка не мала наміру і можливостей займатися підприємницькою діяльністю та здійснювати господарську діяльність, умисно діяло всупереч інтересам держави і суспільства, умисел його був спрямований на приховування від оподаткування доходів.
Таким чином. ПП "Агроколос" уклало договір на виконання робіт з метою ухилення від сплати податків з отриманих сум за оплату послуг. Відповідно до ст.67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. Тому угода, що є предметом спору, спрямована на приховування ПП "Агроколос" від оподаткування доходів і підлягає визнанню недійсною, як така, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно з ч. 1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. І ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то. у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаною стягується за рішенням суду в доход держави.
Крім того, ст.216 ЦК України, передбачено, що у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідач- 1 позов не заперечив, відзив на позовні вимоги не надав, в судове засідання представника не направив. Згідно довідки Головного управління статистики в Кіровоградській області від 22.08.2006 року №25-4418 приватне підприємство “Агроколос» ідентифікаційний код 32537072 значиться зареєстрованим за адресою м.Бобринець вул. Лесі Українки 1, що не узгоджується з наданою відповідачем 2 Довідкою №15-2709 від 20.06.06 р. про те, що відносно приватного підприємства “Агроколос» за рішенням господарського суду 06.01.2006 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с.38)
Відповідач-2 позов заперечив, оскільки на його думку відсутній предмет спору, договір від 01.04.04 року на виконання робіт по ремонту м'якої покрівлі на колгоспному ринку на загальну суму 25000 грн. між відповідачами не укладався, станом на 20.06.06 року та на даний час приватне підприємство “Агроколос» не існує, відповідача 2 визнано в позовній заяві добросовісною стороною оспорюваного договору, а відповідача 1 названо особою , що діяла з метою ухилення від сплати податків з отриманих коштів, судовий розгляд спору взагалі неможливий та порушить права і інтереси підприємства відповідача 2. В судовому засіданні представник відповідача 2 наполягає на необхідності закриття провадження по справі у зв'язку з ліквідацією підприємства, що була стороною у справі. Враховуючи протиріччя в інформації щодо ліквідації підприємства відповідача 1 та ту обставину, що відповідач 2 не ліквідовано, господарський суд вважає за необхідне відмовити відповідачу 2 в клопотанні про припинення провадження у справі. Справа підлягає розгляду по суті в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника підприємства «Кооперативний ринок» господарський суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Підприємство «Кооперативний ринок» по платіжному дорученню № 580 від 26.04.04р. перерахувало ПП «Агроколос» 25 000 грн. в якості авансового внеску за виконані роботи згідно договору б/н від 01.04.04 р.
Приватне підприємство «Агроколос» виписало податкову накладну № 82 від 08.06.2004 року підприємству «Кооперативний ринок» на суму 25000 грн.
Ухвалами господарського суду від 20.07.06р. і від 14.08.06 р. від позивача та прокурора вимагалось подати суду оригінал договору від 01.04.2004 року , який є предметом позову, для огляду, завірену копію до справи. Позивач та прокурор вимоги ухвали суду не виконали, примірник договору від 01.04.06 р. не надали. Крім того, прокурор та позивач не виконали вимогу суду щодо представлення для огляду документів, які були вилучені у підприємства “Кооперативний ринок» та стосуються проведення робіт і розрахунків з ПП “Агроколос».
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.05р. по цивільній справі за позовом Новоукраїнської МДПІ до Московчука Анатолія Миколайовича, приватного підприємства «Агроколос» про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПП «Агроколос» позовні вимоги задоволені. Визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства «Агроколос» з моменту перереєстрації на Московчук Анатолія Миколайовича, тобто з 29.07.03р.
Вказане рішення суду прийнято з наступних мотивів.
Судом встановлено, ПП «Агроколос» було зареєстроване 29.07.03р. розпорядженням Бобринецької райдержадміністрації № 175 його місцезнаходження Кіровоградська обл. м. Бобринець вул. Лесі Українки 1. Засновниками та власниками підприємства є Московчук Анатолій Миколайович, що проживає за адресою Кіровоград вул. Хабаровська 7 кв. 38, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та статутом підприємства. Невиконання Московчуком дій з підприємницької діяльності та непідписання та неведення документації фінансово-господарської діяльності стверджується його поясненнями наданими в податковій інспекції (а.с. 14-30) та поясненнями наданими в судовому засіданні. Таким чином в порушення вимог Закону України «Про підприємства в Україні» та Закону України «Про підприємництво» підприємницька діяльність здійснювалась невстановленою особою.
Згідно з ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилом ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» / з наступними змінами / при розгляді справ про визнання угоди недійсною слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Згідно з роз'ясненнями президії ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.99р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» ( з наступними змінами) необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
До угод, що підпадають під ознаки таких дій належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу та обставин щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання установчих документів ПП «Агроколос» недійсними за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України..
Викладені в позовній заяві припущення, що особа, яка підписувала договір від імені ПП «Агроколос» мала на меті ухилятися від сплати податків з коштів отриманих в оплату товарів і оспорювана угода спрямована на приховування ПП «Агроколос» від оподаткування доходів, не підтверджуються жодним іншим доказом, крім рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.05р. і власних міркувань прокурора з цього приводу. Позиція позивача взагалі суду невідома, оскільки позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, тобто фактично без поважних причин в судове засідання не з'явився.
Господарський суд при цьому виходить з вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі , не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні документи. Будь-яких клопотань від прокурора та позивача щодо сприяння в витребувані документів не надходило. Суд приходить до висновку про неможливість задовольнити позовні вимоги за відсутності договору без номера від 01.04.04 року укладеним між відповідачами, оскільки у відповідності до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідач2 оспорюєх факт наявності договору, тому без огляду вказаного документа не можливо зробити остаточний висновок про наявність підстав для визнання цього договору недійсним.
На час виписки ПП «Агроколос» податкової накладної № 82 від 08.06. 2004 року і перерахуванням підприємством «Кооперативний ринок» 25000 грн. по платіжному дорученню № 580 від 26.04.04р. відповідачі, як юридичні особи були включені до ЄДРПОУ. Таким підприємство «Кооперативний ринок» залишилось і на час розгляду даної господарської справи, що підтверджується довідкою головного управління статистики в Кіровоградській області від №25-4418 від 22.08.2006 р.
Установчі документи ПП «Агроколос» були дійсними, позивач звернувся з позовом про визнання їх недійсними лише в березні 2005 року, або через 8 місяців після виписки податкової накладної № 82 від 08.06.2004 року.
На думку господарського суду, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.05р. про визнання недійсними установчих документів ПП «Агроколос» з моменту їх реєстрації не може бути єдиною підставою, без детального аналізу та врахування інших доказів зібраних по справі, для визнання недійсними всіх договорів укладених ПП «Агроколос», з моменту створення підприємства, з іншими фізичними чи юридичними особами.
Позивач не надав господарському суду доказів порушення відповідачами податкового законодавства, доказів про порушення відносно посадових осіб цих підприємств кримінальних справ за ухилення від сплати податків.
Суд приймає до уваги, що в матеріалах господарської справи взагалі відсутній примірник договору від 01.04.04 р., який прокурор просить визнати недійсним, пояснення відповідача 2 про відсутність такого договору не спростовано прокурором та позивачем.
Отже, аналізуючи всі зібрані по справі і подані сторонами документи, господарський суд вважає, що доказів які б беззаперечно і однозначно свідчили б про наявність умислу юридичної особи ПП "Агроколос» при укладенні договору від 10.11.03р. між ПП «Агроколос» і підприємством «Кооперативний ринок» з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, прокурором та позивачем -ДПІ в м. Кіровограді не надано. Тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Виходячи з суті прийнятого рішення щодо необгрунтованості позовних вимог про визнання недійсним договору від 01.04.04 року на виконання робіт між відповідачами, господарський суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПП “Агроколос» на користь підприємства “Кооперативний ринок» отриманих грошових коштів у сумі 25000 грн. та в стягненні з підприємства “Кооперативний ринок» на користь держави, від імені якої діє державна податкова інспекція у м.Кіровограді, 25000 грн., у тому числі 4166 грн. 67 коп. ПДВ.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова буде виготовлена в повному обсязі до 01 вересня 2006
Суддя
Ю. І. Хилько