ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2021Справа № 910/17076/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства «ДИМЕРСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАРА РМ»
про стягнення 101 047, 12 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Державне підприємство «ДИМЕРСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАРА РМ» про стягнення 101 047, 12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу лісопродукції № 81 від 16.07.2019 щодо повної та своєчасної оплати за переданий товар, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої просить позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.10.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04201, м. Київ, вул. Сім'ї Кульженків, буд. 35.
Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
16.07.2019 між Державним підприємством «ДИМЕРСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТАРА РМ» (покупець) було укладено договір № 81 купівлі-продажу лісопродукції (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця лісопродукцію, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах цього Договору.
Згідно п. 2.1 Договору найменування, кількість товару, що має бути продана за даним Договором і загальна сума Договору складається із кількості і сум вартості всіх партій товару, що будуть продаватися (поставлятися) протягом строку дії даного Договору і відображені у товарно-супровідних документах.
У пункті 3.1 Договору визначено, що оплата проводиться шляхом безготівкового переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% передоплати на підставі виставленого рахунку-фактури.
Датою передачі товару від продавця та прийому його покупцем вважається дата вказана у товарно-транспортній накладній (п. 4.4 Договору).
Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Договору, він вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє з моменту підписання по 31.12.2019. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не повідомила письмово іншу сторону про припинення його дії.
Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, він відвантажив на користь відповідача товар на загальну суму 136 908, 73 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, сплативши лише 35 860, 76 грн, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
За встановленими обставинами, позивачем у період з серпня 2020 року по березень 2021 року поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 136 908, 73 грн.
Відвантаження товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:
- серія КВВ № 364793 від 25.08.2020 на суму 1 737, 08 грн;
- серія КВГ № 014969 від 21.08.2020 на суму 6 808, 57 грн;
- серія КВВ № 364795 від 25.08.2020 на суму 8 101, 97 грн;
- серія КВА № 555623 від 21.08.2020 на суму 12 160, 21 грн;
- серія КВВ № 364794 від 25.08.2020 на суму 1 694, 75 грн;
- серія КВГ № 014998 від 14.09.2020 на суму 5 838, 82 грн;
- серія КВГ № 014999 від 14.09.2020 на суму 516, 19 грн;
- серія КВА № 487264 від 15.09.2020 на суму 7 529, 38 грн;
- серія КВА № 487285 від 21.09.2020 на суму 7 795, 45 грн;
- серія КВГ № 323212 від 28.09.2020 на суму 6 998, 51 грн;
- серія КВГ № 015041 від 13.10.2020 на суму 7 024, 09 грн;
- серія КВВ № 364860 від 16.10.2020 на суму 12 147, 29 грн;
- серія КВГ № 015043 від 16.10.2020 на суму 12 728, 68 грн;
- серія КВД № 421123 від 14.01.2021 на суму 5 725, 79 грн;
- серія КВД № 331337 від 14.01.2021 на суму 6 957, 13 грн;
- серія КВД № 421124 від 14.01.2021 на суму 1 206, 49 грн;
- серія КВД № 421127 від 21.01.2021 на суму 6 932, 27 грн;
- серія КВД № 421131 від 22.01.2021 на суму 948, 37 грн;
- серія КВД № 421129 від 22.01.2021 на суму 3 595, 78 грн;
- серія КВД № 331338 від 22.01.2021 на суму 7 141, 85 грн;
- серія КВД № 421125 від 21.01.2021 на суму 2 251, 39 грн;
- серія КВД № 421128 від 22.01.2021 на суму 1 083, 95 грн;
- серія КВД № 421130 від 22.01.2021 на суму 1 477, 62 грн;
- серія КВД № 421126 від 21.01.2021 на суму 3 899, 10 грн;
- № 004033 від 11.03.2021 на суму 4 608, 00 грн.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем товарно-транспортні накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання за договором.
Відповідачем здійснено оплату товару згідно платіжних доручень від 11.10.2020 на суму 30 000, 00 грн, № 3439173 від 28.10.2020 на суму 2 524, 99 грн, № 3443210 від 16.01.2021 на суму 2 431, 27 грн та № 1717 від 06.05.2021 на суму 904, 50 грн, що загалом складає 35 860, 76 грн.
Докази виконання решти суми грошового зобов'язання в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 101 047, 97 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Судом враховується, що в акті звіряння взаєморозрахунків за період з 21.08.2020 по 11.10.2021 зазначено про існування кредитового сальдо у розмірі 0, 85 грн, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 101 047, 12 грн.
З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 101 047, 12 грн є цілком обґрунтованими.
Судові витрати, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАРА РМ» (04201, м. Київ, вул. Сім'ї Кульженків, буд. 35; ідентифікаційний код 41786946) на користь Державного підприємства «ДИМЕРСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (07313, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Катюжанка, вул. Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00992036) 101 047, 12 грн (сто одна тисяча сорок сім гривень 12 коп) заборгованості та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 23.12.2021.
Суддя О.С. Комарова