ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2021Справа № 910/14691/21
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АЯКС"
про стягнення 260 223,81 грн
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АЯКС" про стягнення 260 223,81 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір про виготовлення меблів від 17.05.2021 року.
На виконання умов договору позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати вартості продукції в розмірі 195 657,00 грн.
Натомість, виконавець не встановив меблі за адресою замовника.
У зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 260 223,81 грн., що складається з оплати за договором про виготовлення меблів в розмірі 195 657,00 грн. та пені у розмірі 64 566,81 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 12.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0105478503950.
29.10.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в позові в повному обсязі, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АЯКС" витрати пов'язані з підготовкою та розглядом справи, в тому числі на професійну правничу допомогу адвоката. Також, подано заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяву про виклик свідків, заяву про забезпечення електронних доказів.
За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 247 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У порядку спрощеного позовного провадження, окрім малозначних справ, може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції Господарського суду, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Як вбачається із матеріалів позову, у даному випадку ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму, справа не є складною та не віднесена до переліку справ, які можуть бути розглянуті тільки у загальному позовному провадженні, характер спірних правовідносин та предмет доказування також не свідчать про необхідність розгляду справи у загальному позовному провадженні.
Враховуючи, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи № 910/145691/21 в порядку загального позовного провадження, суд не вбачає підстав для задоволення поданої заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного так і загального) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, за змістом указаних приписів закону відповідач має право (і суд надає йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АЯКС" заяву про забезпечення доказів б/н від 26.10.2021.
09.11.2021 (направлена поштою 03.11.2021) до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог та відповідь на відзив.
Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з статтею 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, тридцятим днем з дня відкриття провадження є 13.10.2021 року.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене суд залишає подану заяву позивача про зменшення позовних вимог без розгляду.
10.11.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
25.11.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшла заява в якій відповідач просить суд долучити до матеріалів справи звіт адвоката та докази витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
17.05.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АЯКС" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" (замовник) укладено договір про виготовлення меблів від 17.05.2021.
Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі виготовити за завданням замовника, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, оплатити і прийняти меблеві вироби - продукцію, яка виготовляється із плитних матеріалів (деревоволокнисті та деревостружкові плити, фанера, натуральну або штучне каміння) та скла, інш. шляхом нарізання та/або розкроєння під розмір, визначений замовником у відповідному договорі, надалі іменується «продукція»: комплект меблів.
Згідно з п.4.1 договору договірна ціна за цим договором визначається згідно із специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, і складає: екв. 5 887 євро (197 567 грн).
Передплата за даним договором складає 70% від вартості замовленої продукції та здійснюється під час підписання цього договору і становить: екв. 4 120 євро (138 283 грн) (п.4.3 договору).
Відповідно до п.4.4 договору доплата за даним договором складає: екв. 1 767 євро. *К1, де К1 індекс змінити курсу. При визначення гривневого еквіваленту договірної ціни за основу приймається курс продажу гривні до євро, встановлений КБ «Приватбанк» на момент укладення договору 33,56 гривень за 1 євро. Платежі обчислюються та здійснюються в гривнях з урахуванням індексу зміни курсу К1, який визначається як частка від ділення поточного курсу продажу гривні до євро, встановленого КБ «Приватбанк» на день здійснення доплати (а в його відсутність - на перше число відповідного місяця) на курс на момент укладення договору.
Доплата сплачується замовником за 10 робочих днів до визначеної цим договором дати доставки та встановлення продукції в приміщенні замовника.
14.05.2021 відповідачем виставлено рахунок на оплату №14 від 14.05.2021 на суму 138 283,00 грн.
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вимог п.4.3 договору замовник здійснив передоплату у розмірі 70% від вартості замовленої продукції, що складає 4 120 євро (еквівалент 138 283,00 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями: №443 від 18.05.2021 на суму 96 798,10 грн. та №444 від 19.05.2021 на суму 41 484,90 грн.
ТОВ «ВКФ «АЯКС» виставило рахунок №24 від 06.07.2021, ТОВ «УК Актівітіс" оплатив на рахунок виконавця доплату у розмірі 57 374,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №609 від 15.07.2021.
Як зазначено позивачем, таким чином, замовник повністю виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати вартості продукції на користь виконавця, яка склала - 195 657,00 грн.
Відповідно до п. 8.1 договору виконавець виготовляє продукцію в строк 45 робочих днів, який починається з наступного дня після дати технологічних обмірів приміщення та письмового погодження замовником ескізу.
19.05.2021 виконавцем було здійснено технологічні заміри та погоджено з замовником ескізи продукції.
Позивачем зазначено, що з урахуванням дати оплати замовником доплати, виконавець зобов'язаний був встановити меблі в приміщенні замовника - 28.07.2021.
ТОВ «УК Актівітіс" не отримувало від ТОВ «ВКФ «АЯКС» будь-яких повідомлень, або листів щодо неможливості виконання взятих на себе зобов'язань за договором з причин, які не залежать від виконавця.
Станом на дату подання позовної заяви виконавець не встановив меблі за адресою замовника, чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором.
ТОВ «УК Актівітіс" направлено на адресу ТОВ «ВКФ «АЯКС» заяву-вимогу про нарахування пені згідно п. 7.1.2 договору.
ТОВ «УК Актівітіс" направлено на адресу ТОВ «ВКФ «АЯКС» повідомлення-вимогу про відмову від договору та повернення сплачених коштів за договором.
Звертаючись до суду позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 260 223,81 грн., що складається з оплати за договором про виготовлення меблів 195 657,00 грн. та пеню у розмірі 64 566,81 грн.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що роботи по виготовленню та встановленню меблів завершено 14.09.2021.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з п.8.1 договору виконавець виготовляє продукцію в строк 45 робочих днів, який починається обчислюватися з наступного дня після дати технологічних обмірів приміщення та письмового погодження замовником ескізу, при умові, що стеля, підлога, стіни, електромережі, розетки та сантехнічні підводи знаходяться в остаточному вигляді та при наявності детальної письмової інформації щодо побутової техніки. Сторони домовились, що ескіз буде доопрацьований виконавцем та письмово погоджений замовником протягом 5 робочих днів на підставі вихідних даних та інформації, отриманої в результаті остаточних технологічних обмірів приміщення та іншої інформації, зазначеної в п.8.1 цього договору та внесення замовником передплати за виготовлення меблів згідно з Розділом 4 цього договору.
Відповідно до п.2.5 договору виконавець надає замовнику після укладення договору, зокрема:
2.5.1 комп'ютерну модель продукції - надалі «ескіз». Якщо замовник згоден з конфігурацією моделі, її розмірами, матеріалами та комплектністю, він ставить свій підпис та дату погодження;
2.5.2 специфікацію замовлення на меблі - надалі специфікація. Якщо замовник згоден з матеріалами та комплектацією, він ставить підпис та дату погодження.
В позовній заяві позивачем зазначено, що 19.05.2021 виконавцем було здійснено технологічні заміри та погоджено з замовником ескізи, проте будь-яких доказів на підтвердження даного факту не надано.
Натомість, відповідачем зазначено, що 24.05.2021 відповідачем було проведено технологічний замір приміщення і підписані попередні ескізи кухні. На підтвердження даного факту надано специфікацію замовлення на меблі (кухня без стільниці) (додаток до договору по виготовленню меблів), розрахунок вартості продукції на яких міститься підпис (замовника) та дата - 24.05.2021, копії замірів та фото приміщення та ескізи від 24.05.2021.
Також, 09.06.2021 на робочий номер телефону салону AYAX ( НОМЕР_1 ) (даний номер міститься в реквізитах договору про виготовлення меблів від 17.05.2021) в додаток Viber представник позивача надіслав перелік побутової техніки, яку необхідно вбудувати, на підтвердження чого до матеріалів справи надано роздруківку листування у додатку Viber.
Судом враховано, що відповідно до п.6.4 договору повідомлення замовнику про готовність виконаної роботи, дату та час прийняття продукції та надання акту приймання-передачі продукції для підпису, підтверджується надсиланням відповідних текстових повідомлень на вказані замовником телефонні номери та/чи адреси електронної пошти, шляхом надсилання повідомлення (SMS, Viber, Skype, e-mail, тощо).
Так, з наданої відповідачем копії договору, а саме: п.3.1 вбачається, що виконавець зобов'язаний: здійснити виготовлення, доставку та монтаж продукції за адресою: ГК «Рів'єра золоче» (Осокорки), поверх 4С, ФИО уповноваженої відповідальної за проект особи: 050-441-83-99 Андрій.
Таким чином, враховуючи те, що 09.06.2021 позивачем надано перелік побутової техніки, тому останнім днем виготовлення продукції відповідачем відповідно до п.8.1 договору (45 робочих днів) є 13.08.2021 року.
Відповідно до п.8.3 договору виконавець виконує монтаж меблів протягом 2-10 робочих днів у строки погоджені сторонами, в залежності від складності та обсягу робіт. Монтаж стільниці здійснюється в строк 10-15 робочих днів після встановлення меблів та узгодження технологічних креслень стільниці при умові замовлення та оплати стільниці одночасно з укладанням цього договору. В разі розміщення замовлення на стільницю в інший час - строки доставки та монтажу стільниці узгоджується окремо, в залежності від наявності матеріалів для виробництва стільниці, складності конструкції та завантаженості виробництва.
Отже, останнім днем монтажу меблів (кухні) є 30.08.2021 (десятий робочий день від дати виготовлення (13.08.2021)).
А запланованою датою виробництва та монтажу стільниці (30.08.2021 + 15 робочих днів) є 20.09.2021 року.
З наявної в матеріалах справи роздруківки листування у додатку Viber вбачається, що 05.08.2021 за попередньою домовленістю з представником позивача було зроблено доставку кухні. 06.08.2021 було розпочато монтажні роботи та 09.08.2021 - завершені монтажні роботи по кухні та проведено замір для виготовлення стільниці.
На підтвердження встановлення кухні відповідачем до матеріалів справи долучено відповідні фото.
Відповідно до п.6.2 договору приймання-передачі продукції здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту приймання-передачі продукції.
Згідно з п.6.3 договору в день доставки/встановлення продукції виконавець надає замовнику, або його уповноваженому представнику два підписаних зі сторони виконавця примірники акту приймання-передачі продукції.
До матеріалів справи долучено нотаріально засвідчену заяву свідка в порядку ст. 88 ГПК України ОСОБА_1, в якій зазначено: « ОСОБА_1 - співпрацюю складальником меблів з ТОВ «ВКФ «АЯКС» та повідомляю наступні обставини: 05.08.2021р. за адресою замовника Київська обл., Вишеньки, вул. Салютна 12 (50.280837,30.706424) було доставлено меблі, а саме: кухні згідно з договором та зі специфікацією до договору від 17.05.2021 з ТОВ "Управляюча компанія Актівітіс". 06.08.2021 я почав встановлювати кухню Основні монтажні роботи по кухні було завершено 09.08.2021р. Акти по встановленню кухні у двох примірниках було залишено на об'єкті. Для встановлення планки, яка закриває витяжку, замовник мав ввести в експлуатацію витяжку та повідомити про готовність встановити планку, дана робота після телефонного дзвінка замовника була виконана 14.09.2021р. будь-яких претензій по встановленню меблів не надходило. Також, мною на особистий телефон було здійснено фотознімки встановленої кухні, які були направлені в робочу групу через додаток Viber та на сьогодні зберігаються у мене на телефоні.».
Також, з роздруківки листування у додатку Viber вбачається, що 10.08.2021р. представником позивача у відповідача була придбана мийка та змішувач для кухні, яку необхідно інтегрувати під стільницю. Сплата в сумі 16 600,00 грн. проводилася на картковий рахунок Monobank.
10.09.2021р. відповідач закінчив роботи щодо встановлення стільниці та стінової панелі та надіслав позивачу Укрпоштою видаткові накладні.
13.09.2021р. представник позивача повідомив, що витяжка на об'єкті підключена та звернувся до відповідача з проханням встановити планку, яка закриває витяжку.
14.09.2021р. монтажники виїхали на об'єкт та встановили планку.
20.10.2021 відповідачем на адресу позивача повторно направлено на підписання: видаткові накладні №12 від 05.08.2021 на суму 138 283,00 грн., №13 від 10.09.2021 на суму 57 374,00 грн., акти приймання передачі у двох примірниках від 06.08.2021 та оригінали рахунків-фактур №24 від 06.07.2021 та № 14 від 14.05.2021, що підтверджується описом вкладення до цінного листа №0314212561309 від 20.10.21 та накладною Укрпошти №0314212561309 від 20.10.21.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що ТОВ "УК Актівітіс" лише 21.10.2021 отримало від ТОВ «ВКФ «АЯКС» акт здачі-прийняття робіт датований - 06.08.2021, що не відповідає дійсності, оскільки, фактичне завершення робіт по встановленню меблів відбулось лише - 14.09.2021.
Проте, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не додано вищезазначеного акту, а також не надано заперечень чи відмови в його підписанні, які направлені на адресу відповідача.
Відповідно до п.6.5 договору у випадку відмови замовника від підписання акту приймання-передачі чи його відсутності (нез'явлення на об'єкті для прийняття робіт), замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів, надіслати цінним листом з описом вкладення або вручити особисто під розпис виконавцю свої письмові зауваження, претензії до виконаної роботи, продукції якщо такі є.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору, або недоліки у виконаній роботі, відповідно вважається, що замовник прийняв виконані роботи і продукцію без претензій та зауважень.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що виготовлення та встановлення кухні та стільниці відповідачем здійснено без прострочення, тобто без затримки виготовлення та встановлення.
Також, суд не погоджується з твердження позивача щодо того, що відповідач мав встановити кухню протягом 10 днів після доплати, оскільки п.4.4 договору передбачено обов'язок остаточного розрахунку за продукцію та він не впливає на підрахунок строку в 45 робочих днів, які визначені п.8.1 договору.
Оскільки відповідач на виконання умов договору в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання по виготовленню та встановленню меблів позивача, що не заперечується позивачем, тому вимоги позивача в частині стягнення оплати за договором про виготовлення меблів в розмірі 195 657,00 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання взятих на себе зобов'язань з боку виконавця, а саме прострочення строків виготовлення та встановлення меблів позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 64 566,81 грн. нараховану з 28.08.2021 (11 днів).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.7.1.2 договору у випадку затримки виготовлення та встановлення продукції з вини виконавця більше ніж на 15 робочих днів, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі трьох відсотків вартості роботи, визначеної у специфікації, за кожний день з моменту отримання виконавцем письмової заяви від замовника про порушення умов договору та при умові дотримання замовником умов, визначених в розділі 8 цього договору, але не більше 5% ціни продукції, зазначеної в п.4.1 цього договору.
Оскільки судом встановлено, що виготовлення та встановлення кухні та стільниці відповідачем здійснено без прострочення, тому відсутні підстави для нарахування пені, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 64 566,81 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем додано розрахунок попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат на суму 14 750,00 грн. та 25.11.2021 подано заяву про долучення до матеріалів справи звіт адвоката та докази витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 432,00 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру фактично понесених судових витрат в розмірі 20 432,00 грн. відповідачем надано:
- договір про надання правничої допомоги №54-А від 12.10.2021 року, укладений між адвокатським бюро «Димитрієва» та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АЯКС" (клієнт), відповідно до умов якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу з підготовки документів та представництва клієнта при розгляду судової справи №910/14691/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АЯКС" про стягнення 260 223,81 грн.
Розмір гонорару, вартість послуг та винагорода, які клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається в додатку №1 до цього договору (п.3.1 договору).
- додаток №1 до договору №54-А від 12.10.2021р. про надання правничої допомоги від 12.10.2021, в якому визначено вартість робіт (послуг) з надання правничої допомоги.
- звіт від 22.11.2021 про виконання договору №54-А від 12.10.2021р. про надання правничої допомоги від 12.10.2021 станом на 22 листопада 2021 на загальну суму 20 432,00 грн. підписаний сторонами договору,
- платіжні доручення № 845 від 17.11.2021 року на суму 14 000,00 грн. та №846 від 19.11.2021 на суму 6 432,00 грн.,
- ордер серія АА №1149858 від 21.10.2021р.
Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень позивача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, суд вважає, вимоги відповідача щодо стягнення з позивача витрат на послуги адвоката обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 20 432,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В позові відмовити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" (01014, місто Київ, вул. Болсуновська, будинок 13-15, код ЄДРПОУ 41556221) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АЯКС" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21, код ЄДРПОУ 41579317) витрати на послуги адвоката в розмірі 20 432 (двадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий