ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2021Справа № 910/15868/21
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Балекс"
до ОСОБА_1
про стягнення 167 572,76 грн
Представники сторін: не викликалися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Балекс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 167 572,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №24/01-2019 від 11.11.2019 відповідачем в частині оплати поставленої продукції, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 167 572,76 грн. та судовий збір в розмірі 2 513,59 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 зобов'язано Департамент з питань реєстрації КМДА протягом п'яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 )
21.10.2021 року надійшла відповідь на запит.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 04.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 78506313.
15.11.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 167 572,76 грн., суму пені в розмірі 7 566,43 грн., суму індексу інфляції у розмірі 1 671,70 грн.. суму 20 процентів річних в розмірі 9 148,59 грн. та судовий збір у розмірі 2 789,39 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 5 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Згідно з статтею 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен вважати таку заяву як:
- подання іншого (ще одного) позову чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
До таких висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові № 911/2139/19 від 03.08.2020.
Таким чином, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові №910/18389/20 від 22.07.2021 зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до п. 4.16. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №922/404/19 від 09.07.2020 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19).
Вищезазначені правові позиції узгоджуються з практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові №924/1437/15 від 25.06.2020.
Судом встановлено, що при поданні позову товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Балекс" просило суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 167 572,76 грн..
У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд, окрім, стягнення основного боргу також стягнути пеню, індекс інфляції та 20 процентів річних.
Таким чином, при поданні позову товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Балекс" не було заявлено вимог про стягнення пені, індексу інфляції та 20 процентів річних.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дана заява позивача не є заявою про збільшення розміру позовних вимог та відмовляє позивачу у її прийнятті.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
При цьому, 11.11.2021 року відповідачем подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та 15.12.2021 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи №910/15868/21.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
11.11.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Балекс" (постачальник) та ФОП Івановою Тамарою Володимирівною (покупець) укладено договір поставки №24/01-2019.
Судом враховано, що ФОП Івановою Тамарою Володимирівною припинено підприємницьку діяльність - 02.09.2021 про здійснено запис №2000660060002048340 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати у встановлені терміни товар у власність покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов даного догвоору.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.2 договору).
Ціна на товар постачальника обумовлюється сторонами на момент укладення цього договору у специфікації (додаток №1 до договору). (п. 6.1 договору).
Відповідно до п.6.2 договору загальна сума договору складає суму товару отриманого за всіма накладними на постачання товару за цим догвором.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками (у разі їх наявності) та діє до 31 грудня 2020 року (включно), але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно цього договору. (п. 11.1 договору).
Додатками №1 та №3 до договору сторони оформили специфікацію товару, його найменування та ціну.
Додатковою угодою №4 від 28.12.2020 року до договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно цього договору.
Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму в розмірі 186 631,34 грн. згідно накладних на відпуск товару та товарно-транспортних накладних, а саме:
- №1847 від 11.07.2021 року на суму 58 008,24 грн;
- №1951 від 21.07.2021 року на суму 33 489,12 грн (ТТН №1951 від 21.07.2021 року);
- №2018 від 28.07.2021 року на суму 61 802,64 грн (ТТН №2018 від 28.07.2021 року);
- №2088 від 04.08.2021 року на суму 18 998,88 грн (ТТН №2088 від 04.08.2021 року);
- №2121 від 08.08.2021 року на суму 15,26 грн (ТТН №2121 від 08.08.2021 року);
- №2122 від 08.08.2021 року на суму 14 317,20 грн (ТТН №2122 від 08.08.2021 року).
Вказаний товар прийнятий відповідачем в повному обсязі без зауважень.
Також, в матеріалах справи наявні податкові накладні.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 6.6 договору покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 5 календарних днів з моменту отримання партії товару покупцем.
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату по договору частково у розмірі 19 058,58 грн. (по накладній №1847 від 11.07.2021 року).
Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №24/01-2019 від 11.11.2019 у відповідача перед позивачем в сумі 167 572,76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Балекс» (61001, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський будинок 135, А, код ЄДРПОУ 00383343) суму основного боргу в розмірі 167 572 (сто шістдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 76 коп. та 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 59 коп. судового збору
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Мудрий