ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2021Справа № 910/13595/20
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»
проухвалення додаткового рішення
у справі№ 910/13595/20
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»
доАкціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»
простягнення штрафу та збитків
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
не викликалися
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі - Товариства) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) про стягнення штрафу у розмірі 7 500 євро та збитків у розмірі 1 519,26 євро.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором на брокерське обслуговування від 05.04.2019 № БО065-109 (далі - Договір), у зв'язку з чим має понести відповідальність у вигляді сплати штрафу на підставі пункту 7.3 Договору та збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/13595/20 позов задоволено; стягнуто з Банку на користь Товариства штраф у розмірі 7 500 євро, збитки у розмірі 1 519,26 євро, судовий збір у розмірі 4 450,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №910/13595/20 задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення; стягнуто з Банку на користь Товариства судові витрати у розмірі 4 500 грн.
Наведені вище судові рішення залишені без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі №910/13595/20.
Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2021 касаційну скаргу Банку задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі №910/13595/20 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.07.2021 справу №910/13595/20 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.
Рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі від 09.12.2021 позовні вимоги задоволено повністю.
13.12.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, а 13.12.2021 подано заяву про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За результатами розгляду заяви позивача про стягнення на його користь витрат в розмірі 20 500 грн суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
05.11.2021 позивачем було подано заяву про те, що докази понесених судових витрат у зв'язку з розглядом даної справи будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до абз. 1,2 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Справу № 910/13595/20 розглянуто за правилами загального позовного провадження. Повний текст рішення складено 09.12.2021, повний текст підписано 20.12.2021, а докази на підтвердження понесених судових витрат подані до суду позивачем 13.12.2021.
Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" дотрималося вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані позивачем докази та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність вирішити питання стосовно розподілу судових витрат з огляду на наступне.
За приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (у копіях):
- договір про надання правової допомоги № 3 від 01.10.2021;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09.12.2021 відповідно до договору про надання правової допомоги № 3 від 01.10.2021;
- детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.12.2021 відповідно до договору про надання правової допомоги № 3 від 01.10.2021;
- платіжне доручення № 3688 від 09.12.2021;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 10223/10 від 30.08.2021;
- посвідчення адвоката України № 10223/10 від 30.08.2021;
- рахунок-фактура № 89 від 10.12.2021;
- платіжне доручення № 3697 від 10.12.2021;
- детальний опис робіт (наданих послуг) від 10.12.2021, виконаних згідно договору про надання правової допомоги № 213 від 19.08.2021;
- акт виконаних робіт (наданих послуг від 10.12.2021 до договору про надання правової допомоги № 213 від 19.08.2021;
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021, позовні вимоги задоволено повністю, а тому й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу відповідачем у повному обсязі.
Крім того, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення такої заяви без виклику (повідомлення) учасників справи. А положеннями ст. 244 Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов'язкового виклику учасників справи для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 126, 236, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1; ідентифікаційний код 30367782) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 500, 00 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2021 року.
Суддя Ю.О.Підченко