23.12.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1031/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго",
до відповідача: Приватного підприємства фірми "Згарда",
про стягнення заборгованості в сумі 11 906 грн 40 к., з них: 5695 грн 39 к. - основний борг, 5695 грн 39 к. - пеня, 370 грн 49 к. - інфляційні, 145 грн 13 к. - 3% річних
без виклику представників сторін
установив: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства фірми "Згарда" (далі - відповідач) про стягнення аборгованості в сумі 11 906 грн 40 к., з них: 5695 грн 39 к. - основний борг, 5695 грн 39 к. - пеня, 370 грн 49 к. - інфляційні, 145 грн 13 к. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії №374 від 03.04.2006 року в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії згідно рахунків-фактур за період жовтень 2019 по вересень 2021, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 11 906 грн 40 к.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 26.10.2021 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та постановив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою суду від 26.10.21 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№19041/21 від 05.11.21).
Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на оригіналі ухвали суду від 26.10.2021. Проте, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області повернулась ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.10.2021 з відміткою поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Відзив на позов не надав.
Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його місцем реєстрації, зазначеним в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ від 20.12.2021, копія якого долучена до матеріалів справи суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
03 квітня 2006 року між Державним міським підприємством Івано-Франківськтеплокомуненерго (по договору - виробник/по справі - позивач) та Приватним підприємством фірма "Згарда" (по договору - споживач/по справі - відповідач) укладено Договір про постачання теплової енергії №374 (далі - Договір).
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Відповідно до п.9.1 Договору сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та укладається на термін до 31.12.2006 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу по справі теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач в свою чергу зобов'язувався своєчасно проводити оплату за використану енергії за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
Згідно п. 5.8 вказаного Договору, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактури та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках:
- з платежів поточного розрахункового періоду в 5-денний термін після дати одержання рахунку фактури;
- з платежів передоплати з 1-го по 5-го числа поточного розрахункового періоду.
На виконання вказаних вище умов договору позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур за період жовтень 2019 по вересень 2021.
В порушення вказаних вище умов відповідач належним чином не виконував умови договору по оплаті послуг (постачанні теплової енергії), внаслідок чого утворилась заборгованість.
14 грудня 2020 року ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось до відповідача по справі з претензією №76П-2/20 про сплату коштів в сумі 8 381 грн 93 к. На розрахунковий рахунок підприємства.
24 вересня 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача по справі із претензійним листом № 71П-2/21 про сплату заборгованості в сумі 5 508 грн 73 к.
Однак, відповідач вимоги про сплату заборгованості по спірному договору в повному обсязі не виконав, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.
Cтаном на момент звернення з позовом до суду основна заборгованість по Договору про постачання теплової енергії №374 від 03.03.2006 складає в загальній сумі 11 906 грн 40 к., з них: 5695 грн 39 к. - основний борг, 5695 грн 39 к. - пеня, 370 грн 49 к. - інфляційні, 145 грн 13 к. - 3% річних.
З урахуванням наведених обставин, суд враховує наступне.
Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
Як встановлено матеріалами справи між сторонами укладено Договір про постачання теплової енергії №374 від 03.04.2006, який, за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-903 Цивільного кодексу України.
Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, як встановлено судом, жодною із сторін Договору про постачання теплової енергії №374 від 03.04.2006 не заявлено відмову від спірного договору, а отже дія вказаного договору щорічно продовжувалась з моменту його укладання.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання вказаних вище умов договору позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур за період жовтень 2019 по вересень 2021.
Як зазначалось вище, строки та порядок оплати поставленої теплової енергії сторонами обумовлено в п. 5.8 Договору.
- з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання фактури;
- з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду.
В порушення вказаного договору відповідач оплату послуг за поставку теплової енергії згідно долучених до матеріалів справи рахунків-фактур не здійснив.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За наведено та з урахуванням факту не виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості послуг за постачання теплової енергії, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 5 695 грн 39 к. - основного боргу та таких, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5. 8 Договору про постачання теплової енергії №374 від 03.04.2006 року передбачено, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлених цим договором, сторони керуючись договірними зобов'язаннями , вимогами Правил в частині припинення подачі енергії, а на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення до дня фактичної оплати.
У випадку несплати платіжних документів в терміни, в терміни обумовлені цим договором , сторони керуються договірними зобов'язаннями , вимогами Правил в частині припинення подачі енергії а на суми невиконання зобов'язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожний за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Сума нарахування пені включається в наступний платіжний документ.
Разом з тим, положенням п.2 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установи, що є суб'єктами підприємницької діяльності , які використовують нежилі будинки і приміщення , належні їм на праві власності або орендовані ним на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховано відповідачу пеню в сумі 5 695 грн 39 к.
Суд здійснивши перевірку нарахування пені, вважає їх арифметично правильним та таким, що підлягає задоволенню.
Разом з тим частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 145 грн 13 к. - 3 % річних та 370 грн 49 к. - інфляційні.
Враховуючи встановлення судом обставин прострочення виконання договірних зобов'язань по оплаті послуг, наданих позивачем послуг по постачанню електричної енергії, з відповідача належить стягнути 145 грн 13 к. - 3 % річних та 370 грн 49 к. - інфляційні, які у відповідності до здійсненого судом перерахунку є арифметично правильними.
З огляду на вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку позов задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 11 906 грн 40 к., з них: 5695 грн 39 к. - основний борг, 5695 грн 39 к. - пеня, 370 грн 49 к. - інфляційні, 145 грн 13 к. - 3% річних.
Судовий збір, за правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст, 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 611, 612, 625, Цивільного кодексу України, ст. 173, 233 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд
позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Приватного підприємства фірми "Згарда" про стягнення заборгованості в сумі 11 906 грн 40 к., з них: 5695 грн 39 к. - основний борг, 5695 грн 39 к. - пеня, 370 грн 49 к. - інфляційні, 145 грн 13 к. - 3% річних. - задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства фірми "Згарда" (вул. Бельведерська, 53, м.Івано-Франківськ, 76010, код 13659255) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59-а, м. Івано-Франківськ, 76009, код 03346058) - 11 906 грн 40 к. (одинадцять тисяч дев'ятсот шість гривень сорок копійки), з них: 5 695 грн 39 к. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень тридцять дев'ять копійки) - основний борг, 5 695 грн 39 к. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень тридцять дев'ять копійки) - пеня, 370 грн 49 к.(триста сімдесят гривень сорок дев'ять копійки) - інфляційні, 145 грн 13 к. (сто сорок п'ять гривень тринадцять копійки) - 3% річних та 2270 грн 00 к. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О. М. Фанда