Справа № 126/2235/21 Провадження № 3/126/1505/2021
"21" грудня 2021 р.
Суддя Бершадського районного суду Вінницької області Гуцол В. І.
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалась,
за ст. 44-3 ч.1 КУпАП,
Відповідно дщо протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 592648 від 01.10.2021, 01.10.2021 о 13 год. в АДРЕСА_1 , у магазині "Продукти" власник ОСОБА_1 не забезпечила централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни), чим порушила Постанову КМУ № 1236.
За змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями статті 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та ін.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозицією статті 44-3 КУпАП (станом на час складання протоколу) передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Зазначена норма КУпАП є банкетною та відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена ст. 44-3 КУпАП.
Згідно п.п. 9 п. 2 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з подальшими змінами), на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, зокрема забороняється діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра; не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, що закривають ніс та рот, та не здійснюється належний контроль за їх використанням; обслуговуються покупці без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно; не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Згідно з ст. 55 ч. ч. 1, 2 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є юридичні особи, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідальність за порушення вимог щодо роботи суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів можуть нести тільки суб'єкти господарювання, оскільки вони здійснюють господарську діяльність.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 являється суб'єктом господарювання.
Крім того, в протоколі не вказано свідків вчиненого правопорушення.
Відповідно до вимог діючого законодавства, а саме ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі, а саме комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2021 року № 11-97сап20 зроблено висновок, що немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на відсутність доказів того, що ОСОБА_1 являється суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері обслуговування відвідувачів, суд вважає за необхідне повернути протокол про адміністративне правопорушення та матеріали додані до нього до ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області для доопрацювання і належного оформлення.
Керуючись наведеним, ст.ст. 256, 278 КУпАП суддя -
Повернути до ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення № 126/2235/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП для доопрацювання та належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: В. І. Гуцол