номер провадження справи 35/136/21
22.12.2021 Справа № 908/2325/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Авраменко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Індустрія Інвест» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 40, кк. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 32242911)
до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код 19355964)
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Індустрія Інвест» з позовом до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 137 398,52 грн, 3% річних у сумі 57 805,18 грн, інфляційні втрати у сумі 179 161,91 грн.
10.08.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2325/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 12.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2325/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
Ухвалою суду від 23.10.2021 постановлено перейти до розгляду справи №908/2325/21 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження, та призначено підготовче засідання на 23.11.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Топчій О.А. на лікарняному в період з 29.10.2021 по 26.11.2021, судове засідання, призначене на 23.11.2021 не відбулось.
Сторонам у справі направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання.
У зв'язку з усуненням обставин, що унеможливили проведення судового засідання, ухвалою суду від 29.11.2021 суд призначив підготовче засідання на 08.12.2021.
Ухвалою суду від 08.12.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.12.2021.
В судове засідання 22.12.2021 представники сторін не з'явилися.
В судому засіданні 22.12.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України судом прийнято рішення.
У зв'язку з неявкою представників сторін фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не здійснювалося.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №72(1)20УК від 10.03.2020/53-121-01-20-09164 від 23.03.2020 щодо своєчасної оплати поставленого товару на суму 1 137 398,52 грн. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних у розмірі 57 805,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 179 161,91 грн.
09.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що сторонами в договорі не визначено строків оплати вартості товару у розмірі суми ПДВ. Належним чином зареєстрована податкова накладна на електронну адресу відповідача не надходила, претензія в порядку ст. 530 ЦК України від позивача також не надходила.
Крім того, відповідач зазначає, що заявлена у позовній заяві сума основної заборгованості (1 137 398,52 грн) не відповідає фактичним результатам взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, адже позивачем до зазначеної суми безпідставно включено вартість товару, який не відповідав визначеним Договором вимогам по якості та був повернутий Позивачу, на загальну суму 159 816,96 грн (в тому числі ПДВ 26 636,16 грн).
Так, 03.08.2020 позивачем у рамках Договору відповідно до видаткової накладної № 522, крім іншого, був поставлений товар «Контактор СNО250 22 220 V АС» в кількості 6 шт на загальну суму 121 829,04 грн (в тому числі ПДВ 20 304,84 грн).
Після проведення вхідного контролю зазначеного товару були виявлені його невідповідності по якості, відповідно до акту на забраковану продукцію № 06/21 від 09.04.2021 товар «Контактор СNО250 22 220 V АС» в кількості 6 шт був визнаний остаточним браком.
На підставі листа позивача № 156 від 26.03.2021 відповідно до акту приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів з відповідального зберігання № 459 від 04.08.2021, товар «Контактор СNО250 22 220 V АС» в кількості 6 шт був повернутий Позивачу. Заміна вказаного товару відповідно до умов Договору Позивачем не здійснена.
24.02.2021 позивачем у рамках Договору відповідно до видаткової накладної № 226, крім іншого, був поставлений товар на загальну суму 37 987,92 грн в ПДВ.
Після проведення вхідного контролю зазначеного товару були виявлені його невідповідності по якості, відповідно до актів на забраковану продукцію № 04/17-62 від 22.04.2021 та 17/2 від 28.04.2021 товар «АВТОМАТ АЕ-2044 25А» в кількості З шт, «Автомат АЕ2044 31.5А» в кількості 9 шт, «Вимикач кінцевий ВП16Г-23Б-231 55У2.3» в кількості 10 шт та «Вимикач шляховий ВК-300Н» в кількості 30 шт був визнаний остаточним браком.
Відповідно до актів приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів з відповідального зберігання № 276 від 29.06.2021 та № 277 від 29.06.2021, товар був повернутий Позивачу. Заміна вказаного товару відповідно до умов Договору Позивачем не здійснена.
Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є невірним через включення до бази нарахування сум податку на додану вартість (399 991,98 грн), що не передбачено законодавством.
30.09.2021 від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача 1500,00 грн витрат на правову допомогу.
11.10.2021 від відповідача надійшли заперечення на заяву, в якій відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення таких витрат.
Розглянувши матеріали справи, суд
10.03.2020 між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Індустрія Інвест» - постачальник та ВП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» - покупець укладено договір поставки товару №72(1)20УК (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 2 399 951,88 грн з ПДВ.
Строк поставки товару: березень - грудень 2020 року.
Додатковою угодою №1 від 28.12.2020 сторони змінили строки поставки товару: товар на суму 2 233 463,04 грн має бути поставлений у строк березень - грудень 2020 року: товар на загальну суму 166 488,84 грн - до 28.02.2021.
Пунктом 4.2. договору визначено, що поставка товару відбувається в строк згідно п. 1.2. договору.
Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) установлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. 11.1 договору, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту укладення.
Позивачем поставлено відповідачеві товар за наступними видатковими накладними:
- №РН-196 від 16.04.2020 на загальну суму 851 847,72 грн,
- №237 від 05.05.2020 на загальну суму 410 705,64 грн,
- №432 від 07.07.2020 на загальну суму 302 522,88 грн,
- №522 від 03.08.2020 на загальну суму 645 887,28 грн,
- №1132 від 14.12.2020 на загальну суму 22 499,52 грн,
- №226 від 24.02.2021 на загальну суму 166 488,84 грн,
а всього на суму 2 399 951,88 грн.
Про отримання товару свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних.
Для оплати поставленого товару позивачем виставлено відповідні рахунки.
Поставлений товар оплачено на суму 1 262 553,36 грн, що підтверджується банківською випискою від 14.04.2021.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати товару на суму 1 137 398,52 грн стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
В той же час, відповідачем надано Акт №459 приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів з відповідального зберігання від 04.08.2021, відповідно до якого позивачеві повернуто товар на загальну суму 101 524,20 грн (без ПДВ), який був поставлений за видатковою накладною №522 від 03.08.2020.
Крім того, за Актом №276 приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів з відповідального зберігання від 29.06.2021 позивачеві повернуто товар, який був поставлений за видатковою накладною №226 від 24.02.2021, на загальну суму 29 157,00 грн (без ПДВ).
В той же час, судом встановлено, що товар, зазначений в акті №276 - вимикач кінцевий ВП 16Г-23Б-231 55 У1.2 1з+1р ІР55 в кількості 5 шт. вартістю 527,70 грн за одиницю, на загальну суму 2 863,50 грн, за видатковою накладною №226 від 24.02.2021 не поставлявся, а відтак судом не враховується сума 2 863,50 грн при розрахунку заборгованості.
Крім того, за Актом №277 приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів з відповідального зберігання від 29.06.2021 позивачеві повернуто товар на загальну суму 29 157,00 грн (без ПДВ), який був поставлений за видатковою накладною №226 від 24.02.2021.
Тобто, з врахуванням ПДВ, відповідачем повернуто позивачеві товар на загальну суму 189 030,36 грн.
Таким чином, з вирахуванням вартості повернутого товару (з врахуванням суми ПДВ) заборгованість відповідача перед позивачем становить 948 368,16 грн.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач отримання від позивача продукції не заперечив.
Відповідно до п. 3.2. договору, оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) установлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Реєстрація податкових накладних в ЄРПН позивачем здійснена, що підтверджується відповідними квитанціями.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати поставки товару.
За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 948 368,16 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 57 805,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 179 161,91 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, суму заборгованості та періоди нарахування, судом встановлено, що вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 179 161,91 грн, а вимоги в частині стягнення 3% підлягають частковому задоволенню у сумі 56 049,53 грн.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та досліджені судом, а також встановлені судом обставини справи свідчать про безпідставність заперечень відповідача та спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Позивачем надано необхідні докази, які підтверджують обставини на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Відповідач доказів оплати отриманого товару суду не надав.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Так, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4500 грн (вартість складання позовної заяви про стягнення боргу - 1500,00 грн, орієнтовна кількість судових засідань за позовом про стягнення боргу (з урахуванням витрат на дорогу) вартістю 1500 грн/кожне засідання - 2 засідання - 3000,00 грн).
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Між ТОВ «НВО «Індустрія Інвест» та Адвокатом Шонією М.В. було підписано договір про надання правової допомоги №9 від 01.06.2021, відповідно до якого, предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги клієнту у справах щодо стягнення заборгованості за договорами поставки.
Відповідно до додатку №3 до договору, сторонами узгоджено надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості за договором №72(1)20УК від 10.03.2020 (який є предметом розгляду с даній справі).
Договір підписаний з боку обох сторін та мітить всі суттєві умови, передбачені для даного виду договору.
На виконання умов договору сторонами складено та підписано акт №Д1/3 від 09.08.2021 надання послуг з правової (правничої) допомоги.
ТОВ «НВО «Індустрія Інвест» надані послуги оплачено, що підтверджується банківською випискою.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
За умовами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати (зокрема, витрати на правову допомогу) у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі1 291,80 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Індустрія Інвест» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 40, кк. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 32242911) заборгованість у розмірі 948 368,16 грн (дев'ятсот сорок вісім тисяч триста шістдесят вісім гривень 16 коп.), 3% річних у сумі 56 049,53 грн (п'ятдесят шість тисяч сорок дев'ять гривень 53 коп.), інфляційні втрати у сумі 179 161,91 грн (сто сімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят одна гривня 91 коп.), судовий збір у розмірі 17 753,70 грн (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три гривні 70 коп.), витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1 291,80 грн (одна тисяча двісті дев'яносто одна гривня 80 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2021 року.
Суддя О.А. Топчій