номер провадження справи 35/164/21
17.12.2021 Справа № 908/2704/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Держаного промислового підприємства «Кривбаспромводпостачання» (пр.-т Миру, 15-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50069, ідентифікаційний код юридичної особи 00191017)
до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (вул. Добролюбова, б. 20, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 00130872)
про стягнення коштів
До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Державне промислове підприємство «Кривбаспромводпостачання» з позовом до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», в якому просить стягнути з відповідача пеню у сумі 221 858,71 грн, 3% річних у сумі 55 410,06 грн, інфляційні втрати у сумі 52 171,84 грн.
21.09.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2704/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 27.09.2021 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду, але не пізніше 18.10.2021, для усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі.
12.10.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2704/21, присвоєно справі номер провадження № 35/164/21, постановлено справу розглядати в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати послуг з постачання технічної води, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у сумі 221 858,71 грн, 3% річних у сумі 55 410,06 грн, інфляційні втрати у сумі 52 171,84 грн.
У відзиві на позов, що надійшов до суду 10.11.2021, відповідач навів свій контррозрахунок заявлених до стягнення сум. Також просить зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на те, що АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» через свої відокремлені підрозділи (в т.ч. ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС, яка є споживачем технічної води, що поставляється Позивачем) здійснює господарську діяльність з виробництва електричної енергії та виробництва, постачання теплової енергії споживачам. Зазначена діяльність здійснюється у відповідності до встановлених Ліцензійних умов. Особливістю такої діяльності є встановлене на законодавчому рівні державне регулювання та відпуск виробленої електричної та теплової енергії за встановленими повноважними органами цінами. Цінові обмеження щодо продажу електроенергії, які визначені на державному рівні НКРЕКП не давали змоги на покриття витрат ТЕС на виробництво електричної енергії. Визначення фінансових результатів від основної діяльності та собівартості виробництва електричної та теплової енергії зазначається щомісячно, поквартально, щорічно у відповідних звітах про фінансові результати. Так, у звітності за формою №2 (Звіт про сукупний дохід) за 12 місяців 2020 року встановлено від'ємне значення фінансових результатів від основної діяльності АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО». Чистий фінансовий результат за 12 місяців 2020 року висловився у збитках в розмірі 2 103 413 тис. грн за звітний період. Аналогічна ситуація склалася і у першому квартал 2021 року, чистий фінансовий результат за 1 квартал 2021 року висловився у збитках в розмірі 59 586 тис. грн за звітний період. Нерентабельність виробництва електричної та теплової енергії негативно позначились на фінансовому становищі АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та вплинули на платоспроможність компанії.
Просить суд при винесенні рішення взяти до уваги майновий стан відповідача, що підтверджується звітами про фінансовий результат за 2020 рік та перший квартал 2021 року; ступень виконання зобов'язань - зобов'язання з оплати поставленої технічної води виконані в повному обсязі; незначний період прострочення виконання зобов'язання; відсутність доказів з боку позивача на підтвердження того, що порушене зобов'язання завдало йому збитків.
22.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає щодо контр розрахунку відповідача наступне. Послуга надана позивачем в листопаді 2020р. на суму 7 919 618,40 грн. Часткова оплата здійснена Відповідачем 29.01.2021 та 25.02.2021 і на залишок боргу у сумі 3 186 321,03 грн нараховані інфляційні втрати за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 у розмірі 41 422,17 грн. Відповідач мав виконати зобов'язання до 06.01.2021, тому нарахований індекс інфляції за січень 2021р. склав 101,3%, а не 101,0% як зазначає Відповідач.
За лютий 2021р. не здійснювалося нарахування інфляційних втрат, оскільки Відповідачем здійснена оплата до 25.02.2021 р.
У грудні 2020р. послуги надані замовнику на суму 2 888 645,76 грн та на залишок заборгованості - 1 074 966,79 грн. нараховано інфляційні втрати. Відповідальність настала 06.01.2021, інфляція взята за лютий 2021 р., яка складала 101%, тому що у березні Відповідачем була здійснена повна сплата заборгованості.
Таким чином, інфляційні втрати за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 нараховано Позивачем у розмірі 10 749,67 грн.
Щодо зменшення штрафних санкцій. Позивач не погоджується зі зменшенням розміру пені на 50%, оскільки заборгованість відповідача перед третіми особами, так само як і заборгованість третіх осіб перед відповідачем не є поважною причиною невиконання своїх зобов'язань за надані позивачем послуги з постачання технічної води. Крім того, зазначений розмір пені погоджений сторонами у Договорі (п. 7.2.). За період з листопада 2020 р. по грудень 2020 р. позивачем надано послугу з постачання технічної напірної води на суму понад 10 млн. грн., а розмір пені склав 221 858,71 грн., що складає 2,2% від загальної суми наданих послуг. Отже, твердження Відповідача про те, що розмір пені є надмірно великим є необґрунтованим та не підтверджується жодним доказом.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 17.11.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.12.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
12.12.2019 між ДП «КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ» - виконавець та АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» - замовник укладено договір на послуги з постачання технічної води № 5, за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надавати замовнику вчасно та відповідної якості послуги з постачання технічної води з каналу Дніпро-Кривий Ріг до межі розподілу балансової належності мереж сторін, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 3.4. договору визначення місячних обсягів водоспоживання (п.2.1.), розрахунок обсягу згідно балансу каналу (п.3.2.) та середньодобова витрата (п.3.3.) здійснюється шляхом підписання Акту надання послуг з постачання технічної води за 6 днів до закінчення розрахункового (поточного) місяця. Акт надання послуг з постачання технічної води з рахунком виставленим до оплати за надані послуги водопостачання надається Замовнику для проведення кінцевого розрахунку за поточний місяць.
На виконання договору виконавець надав всі передбачені договором послуги з постачання технічної води, про що сторонами складено Акти про надання послуг від 27.11.2020 та від 17.12.2020, які підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
Для оплати наданих послуг виконавцем виставлено у відповідні дати рахунки за кожен розрахунковий місяць.
Відповідно до п. 4.1 договору ціна на послуги з постачання технічної води встановлюється згідно із погодженими тарифами.
Позивачем було подано відповідачу з листопада 2020р. по грудень 2020р. включно 5003826 м.куб. технічної води на суму 10 808 264,16 грн.
Згідно з п.4.4. Договору Замовник не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує остаточний платіж за розрахунковий місяць.
Надані послуги відповідачем оплачено з порушенням встановлених строків оплати, що підтверджується банківською випискою, а також визнано відповідачем.
Відповідно до п. 4.5. у разі несвоєчасного розрахунку за поточний місяць до замовника застосовуються положення розділу 7 «Відповідальність сторін» цього договору, у п. 7.2. якого зазначено, що при несвоєчасній сплаті (порушенні п.4.4. договору) за надані послуги з водопостачання замовник зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 7.4. встановлено, що термін позовної давності щодо нарахування пені встановлено відповідно до ст. 258 ЦК України. Нарахування пені здійснюється відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 7.5. Договору при порушенні зобов'язання щодо терміну проведення розрахунків, Замовник сплачує заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, згідно діючого законодавства.
Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасності здійснення оплати наданих послуг, позивачем нараховано пеню у сумі 221 858,71 грн, 3% річних у сумі 55 410,06 грн, інфляційні витрати у сумі 52 171,84 грн.
Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України) та відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, останні (зобов'язання) повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу у зазначений період матеріалами справи доведено та визнано відповідачем.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже зазначалося, розмір пені, що підлягає сплаті відповідачем, сторони визначили у п. 7.2. договору.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 221 854,60 грн, а відтак вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% суд зазначає наступне.
Стаття 233 ГК України та частина 3 статті 551 ЦК України, з урахуванням статті 3 ЦК України, згідно приписів якої загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, надають право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що вони значно перевищують розмір збитків.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені), суд перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Зменшуючи розмір пені та штрафу, суд взяв до уваги наступне:
- майновий стан відповідача (збитковість підприємства, що відображено у фінансових звітах);
- ступінь виконання відповідачем спірного зобов'язання за договором №5 від 12.12.2019 (виконано відповідачем у повному обсязі);
- відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасної поставки, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013
Разом із тим, судом враховано інтереси позивача, у зв'язку з чим клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені, штрафу) підлягає задоволенню частково, чим забезпечено дотримання балансу інтересів обох сторін.
Суд також відзначає, що в силу приписів ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з огляду на що відсутність в чинному ГПК норми процесуального права, яка б встановлювала спосіб та порядок застосування господарськими судами ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України під час вирішення господарських спорів, не позбавляє суд права застосовувати відповідні норми.
Таким чином, прийнявши до уваги наведені відповідачем доводи та контраргументи зазначені позивачем, враховуючи інтереси сторін і їх баланс та те, що послуги оплачено з незначним простроченням, беручи до уваги важливість збереження господарської діяльності відповідача, а також той факт, що прострочення відповідача не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб, та не створило ніякої небезпеки, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 30%, відтак стягненню підлягає пеня у сумі 155 298,22 грн. При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 55 410,06 грн та інфляційних втрат у сумі 52 171,84 грн суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України (лист "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" №62-97р від 03.04.1997), які застосовуються в судовій практиці і викладена в них позиція має сталий характер, вважається, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. І за аналогією: якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа відповідного місяця - інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19 зазначено наступне: «З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз'яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.».
Здійснивши перевірку розрахунків позивача по 3 % річних та індексу інфляції за спірний період за допомогою ІПС «Законодавство», враховуючи вищенаведені приписи законодавства та положення постанови Верховного Суду, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 3% річних у сумі 55 408,28 грн, інфляційні втрати у сумі 52 171,84 грн, а відтак вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Згідно з приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
За викладених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (вул. Добролюбова, б. 20, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 00130872) на користь Держаного промислового підприємства «Кривбаспромводпостачання» (пр.-т Миру, 15-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50069, ідентифікаційний код юридичної особи 00191017) пеню у сумі 155 298,22 грн (сто п'ятдесят п'ять тисяч гривень двісті дев'яносто вісім гривень 22 коп.), 3% річних у сумі 55 408,28 грн (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вісім гривень 28 коп.), інфляційні втрати у сумі 52 171,84 грн (п'ятдесят дві тисячі сто сімдесят одна гривня 84 коп.), судовий збір у розмірі 4 941,52 грн (чотири тисячі дев'ятсот сорок одна гривня 52 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2021 року.
Суддя О.А. Топчій