номер провадження справи 28/110/21
14.12.2021 Справа № 908/2439/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши при секретарі Ініній І.М. у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/2439/21
за позовом Фермерського господарства “СП ТАВІС” (вул. Залізнична, буд. 14, село Павлівське, Вільнянський район, Запорізька область, 70005, ідентифікаційний код 23794043)
до відповідача: Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (вул.Залізнична, буд. 28, село Павлівське, Вільнянський район, Запорізька область, 70005, ідентифікаційний код 04353285)
про визнання права постійного користування земельною ділянкою
за участю представників сторін:
від позивача - Никоненко О.О., адвокат, ордер серія АР №1058909 від 19.08.2021;
від відповідача - Сєдов М.В., адвокат, ордер серія АР №1057359 від 15.09.2021;
До Господарського суду Запорізької області звернулося Фермерське господарство “СП ТАВІС” з позовом до відповідача: Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2321586100:01:003:0030 площею 6,0 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, наданої для ведення фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_1 відповідно до акта на право постійного користування землею серії ЗП 04-000040 від 25.02.1996.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321586100:01:003:0030 надана в постійне користування ОСОБА_1 згідно з актом на право постійного користування землею серії ЗП 04-000040 від 25.02.1996. На підставі вказаної земельної ділянки 17.04.1996 було створено Фермерське господарство “СП ТАВІС” (позивач), яке використовує дану земельну ділянку на даний час. Земельна ділянка розташована на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (відповідача). 31.01.2019 відповідач зареєстрував право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321586100:01:003:0030. При цьому відомості про право постійного користування позивача не були внесені до реєстру речових прав на майно. У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач не визнає право постійного користування позивача на земельну ділянку.
Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 2, 9 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” (у редакції від 23.07.1993), ст. ст. 7, 23, 27, 51 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (у редакції від 22.06.1993), ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001, ст. ст. 1, 5, 7 Закону України “Про фермерське господарство”, рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2439/21, присвоєно справі номер провадження 28/110/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.09.2021 об 12 год. 00 хв.
Позивач отримав копію ухвали суду 14.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
28.09.2021 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника та встановлення додаткового строку для надання відзиву на позовну заяву, оскільки отримана відповідачем від позивача копія позовної заяви з додатками є неналежної якості, а з матеріалами справи представник відповідача ознайомився тільки 20.09.2021.
Від позивача 24.09.2021 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача в інших процесах.
Підготовче засідання, призначене на 28.09.2021 об 12 год. 00 хв., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Федорової О.В. на лікарняному з 22.09.2021 по 28.09.2021 (включно).
З огляду на викладене, ухвалою суду від 29.09.2021 призначено підготовче засідання на 12.10.2021 о/об 12 год. 00 хв. Даною ухвалою суд задовольнив клопотання відповідача та встановив відповідачу додатковий строк для надання відзиву на позовну заяву протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали суду.
11.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Суд прийняв відзив до розгляду.
Підготовче засідання, призначене на 12.10.2021 об 12 год. 00 хв., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Федорової О.В. на лікарняному з 11.10.2021 по 22.10.2021 (включно).
Ухвалою суду від 23.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 29.11.2021. Підготовче засідання призначено на 02.11.2021 о/об 10 год. 00 хв., сторонам запропоновано надати суду пояснення та додаткові докази, які не були подані ними до суду в обґрунтування своєї правової позиції, а також клопотання процесуального характеру, які визначені статтею 182 ГПК України, для належної підготовки справи до розгляду.
Ухвалою суду від 02.11.2021 відкладено підготовче засідання та призначено на 23.11.2021 об 11 год. 20 хв.
В підготовчому засіданні 23.11.2021 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом “Акорд”.
Представник позивача зазначив, що всі наявні докази були подані до матеріалів справи та жодних клопотань процесуального характеру немає, однак просить суд надати час для підготовки відповіді на відзив відповідача.
Представник відповідача також зазначив про відсутність будь-яких заяв/клопотань процесуального характеру в межах цієї справи. Просив в разі задоволення клопотання позивача про надання часу для підготовки відповіді на відзив, забезпечити і йому можливість надати відповідну заяву з процесуальних питань - заперечень на відповідь на відзив.
Розглянувши клопотання представника позивача, суд відмовив в його задоволенні, оскільки строк підготовчого провадження спливає 29.11.2021 (з урахуванням його продовження на 1 місяць). В матеріалах справи наявні 2 клопотання адвоката Никоненко О.О. (представник позивача) від 24.09.2021 та від 01.11.2021 про відкладення підготовчого засідання. За таких обставин суд приходить до висновку, що представник позивача належним чином повідомлений про хід підготовчого провадження. Про надходження відзиву на позовну заяву зазначалося в ухвалах суду, починаючи з 23.10.2021. В ухвалі суду від 02.11.2021 було, зокрема, зазначено - відповідно до Трекінгу Укрпошти (витяг з сайту) станом на 02.11.2021 копія відзиву позивачу не вручена, 31.10.2021 кореспонденція повертається за зворотною адресою у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання. Звернено увагу позивача на право його представника ознайомитися з матеріалами справи - в разі неотримання відзиву особисто.
Листування з представником позивача здійснювалось як засобами поштового зв'язку так і шляхом надання процесуальних документів на електронну адресу представника позивача за його клопотанням.
Втім жодних дій для ознайомлення з матеріалами справи для отримання відзиву представником позивача здійснено не було.
Відзив на позов отриманий представником позивача в судовому засіданні 23.11.2021 шляхом його фотографування.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що саме з вини представника позивача пропущений строк на надання відповіді на відзив, який був встановлений ще в ухвалі суду від 30.08.2021, підстави для його поновлення відсутні, в тому числі з огляду на кінцевий строк підготовчого провадження - 29.11.2021, що унеможливлює реалізацію відповідача права на надання відповіді на відзив.
Ухвалою від 30.11.2021 закрито підготовче провадження, справу №908/2439/21 призначено до судового розгляду по суті на 14.12.2021 о/об 12 год. 00 хв.
В судовому засіданні 14.12.2021 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом “Акорд”.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 14.12.2021 судом прийнято рішення, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ЗП №04-000040 від 05.02.1996 громадянину України ОСОБА_1 надана в постійне користування земельна ділянка, розташована на території Павлівської сільської ради народних депутатів Вільнянського району Запорізької області площею 6,0 га в межах згідно з планом.
17.04.1996 на базі вказаної земельної ділянки створено Фермерське господарство «СП ТАВІС» (позивач), керівник - Таран Володимир Вікторович, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.07.2015 №НВ-2301552202015 зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку державної форми власності площею 6,0 га на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області з кадастровим номером №2321586100:01:003:0030 для ведення фермерського господарства.
Земельна ділянка зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером №2321586100:01:003:0030 в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, виготовленої 15.07.2015 на замовлення громадянина ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 2 Закону України від 20.12.1991 N 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство», який діяв на момент створення Фермерського господарства «СП ТАВІС», селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України від 20.12.1991 N 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 20.12.1991 N 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.
У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства.
Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.
Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.
Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 N 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.
З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки громадянину для мети створення селянського (фермерського) господарства, земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства. Тобто законодавством, чинним на момент створення Фермерського господарства «СП ТАВІС», було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки.
Така правова позиція викладена в постанові Великої палати верховного Суду від 23.06.2020 № 922/989/18.
Отже, Фермерське господарство «СП ТАВІС» з моменту його створення має право постійного користування земельною ділянкою площею 6,0 га на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення фермерського господарства, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер №2321586100:01:003:0030.
31.01.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 6,0 га з кадастровим номером №2321586100:01:003:0030, цільове призначення - для ведення фермерського господарства. Підстава державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 22.12.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2306/15-18-СГ від 21.12.2018; рішення Павлівської сільської ради №2 від 09.01.2019.
Відомості про реєстрацію іншого речового права на вказану земельну ділянку відсутні.
Таким чином, було змінено форму власності земельної ділянки з кадастровим номером №2321586100:01:003:0030 з державної на комунальну.
Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, наданою в постійне користування для ведення фермерського господарства, сплачує земельний податок, на підтвердження чого надав податкові декларації з плати за землю за період 2020, 2021 років.
Позивач вважає, що невнесення запису про право постійного користування позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про невизнання відповідачем цього права. У зв'язку з цим позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання права постійного користування земельною ділянкою.
Спірні правовідносини сторін є господарськими.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Згідно із ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.
Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Отже, громадяни та юридичні особи, які отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
Сторони не надали суду доказів припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою з кадастровим номером №2321586100:01:003:0030.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером №2321586100:01:003:0030, наданою відповідно до державного акту на право постійного користування серії ЗП 04-000040 від 25.02.1996. Проте, як вказує відповідач, доданий до матеріалів справи державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 04-000040 від 25.02.1996 не містить позначки про його реєстрацію в Державному земельному кадастрі, що призвело до відсутності інформації про належного користувача земельної ділянки під час передачі земельних ділянок із державної до комунальної власності.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Пунктом 40 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та цим Порядком.
Згідно з п. 812 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач не надав доказів звернення до державного реєстратора у встановленому порядку для здійснення реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером №2321586100:01:003:0030.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач не обґрунтував, якою нормою законодавства передбачено обов'язок відповідача внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права постійного користування земельною ділянкою за відсутності відповідного звернення позивача щодо реєстрації цього права.
Крім того, суд зауважує, що до компетенції господарського суду належить вирішення між сторонами спорів про право, а не щодо порядку здійснення реєстрації прав державними реєстраторами як суб'єктами владних повноважень. Спір про право на земельну ділянку між сторонами відсутній.
На момент звернення позивача до суду з позовом право постійного користування зазначеною земельною ділянкою з кадастровим номером №2321586100:01:003:0030 відповідачем не оспорюється та не порушено.
За таких обставин суд визнав безпідставними позовні вимоги про визнання за позивачем права постійного користування вказаною земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви в даній справі в сумі 2270,00 грн. покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати за розгляд позовної заяви в даній справі в сумі 2270,00 грн. покласти на позивача.
Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.
Повне судове рішення складено 23.12.2021.
Суддя О.В.Федорова