номер провадження справи 5/123/21
14.12.2021 Справа № 908/2638/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Соборна, буд. 3) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної екологічної інспекції Південного округу (73003, м. Херсон, пров. Козацький, буд. 10, код ЄДРПОУ 43877338)
До відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства “Запорізький залізорудний комбінат” (71674, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, Веселівське шосе, 7 км, код ЄДРПОУ 00191218)
про стягнення 193 678,86 грн.
За участю представників сторін:
від прокуратури: Селезньова Т.В., посвідчення № 058627 від 14.12.2020, прокурор відділу;
від позивача: Касілов П.В., довіреність № б/н від 20.10.2021, посвідчення ПН № 000078 від 01.03.2021, старший державний інспектор;
від відповідача: Кондратєва Н.А., довіреність № 20/56 від 22.12.2020, провідний юрисконсульт юридичного відділу;
Самойлов В.Ю., довіреність № 20/48 від 22.11.2021, головний фахівець служби охорони навколишнього середовища.
14.09.2021 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної екологічної інспекції Південного округу до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства “Запорізький залізорудний комбінат” про стягнення 193 678,86 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021 р. справу №908/2638/21 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2638/21 в порядку загального позовного провадження, справі привласнено номер провадження 5/123/21, підготовче засідання призначено на 18.10.2021 р. об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, явку представників сторін визнати обов'язковою.
У судовому засіданні 18.10.2021 підготовче засідання відкладено на 15.11.2021 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
Ухвалою суду від 15.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 16.12.2021, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.11.2021 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні 24.11.2021р. оголошено перерву до 14.12.2021р.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 14.12.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період з 04.09.2018 по 17.09.2018 проведено планову перевірку щодо додержання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ПрАТ «ЗЗРК» за результатами якої складено Акт №059/370/05 (далі - Акт №059/370/05), якою встановлено, що внаслідок використання Відповідачем котлів KALVIS-500M (2 од.) (джерело викиду № 266) у період з 27.02.2017 по 11.07.2017 включно здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що є порушенням статей 10 та 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». У подальшому, Відповідачем отримано дозвіл від 12.07.2017 № 2320983301-75а на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря терміном дії на 7 років до 12.07.2024. Проте, вчинення відповідних дій, направлених на одержання дозволу, і неможливість його отримання, не давало відповідачу права на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу. Факт порушення природоохоронного законодавства підтверджується також протоколом про адміністративне правопорушення № 008382 від 17.09.2018, постановою про накладення адміністративного стягнення № 000616/01/05 від 17.09.2018, квитанцією про сплату адміністративного штрафу. Розмір збитків завданих державі Відповідачем розраховано Позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, який складає 193 678,86 грн. Претензія Позивача від 05.06.2019 № 2175/12 про добровільне відшкодування збитків залишена Відповідачем без задоволення. На підставі ст. ст. 13, 14, 16, 66 Конституції України, ст. ст. 51, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 1 ч. 1 ст. 10, ч. ч. 1, 5, 6, 10 ст. 11, ст. ст. 33, 34 «Про охорону атмосферного повітря», ст. ст. 49, 153 222 ГК України, ст. 1166 Цивільного кодексу України та постанови Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 920/570/17, вважає, що у діях Відповідача наявні всі складові елементи цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправна поведінка, яка виявилась у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу, що підтверджується актом перевірки органу контролю; здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря завдана шкода, що підтверджується розрахунком такої шкоди; оскільки шкода завдана внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферу, то між її спричиненням та протиправною поведінкою відповідача існує сталий причинний зв'язок; здійснення викидів в атмосферу без отримання спеціального дозволу за умови обізнаності про необхідність його отримання. Таким чином, Відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану державі за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу в розмірі 193678,86 грн.
06.10.2021 від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву № 20/156 від 04.10.2021 (вх. № 20814/08-08/21 від 06.10.2021), в якому відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та просив суд в задоволенні позову відмовити, з наступних підстав. Акт перевірки був підписаний Відповідачем з зауваженнями стосовно всіх пунктів порушень. 24.09.2018 Позивачем видано припис № 014/059/370/05, в якому не було предписано здійснення будь-яких заходів стосовно джерела викидів № 266, тобто на момент винесення припису Позивач не вбачав порушень, які могли причинити шкоду державі. Під час перевірки будь-які вимірювання та аналіз атмосферного повітря не здійснювались у зв'язку з тим, що у відділу інструментально-лабораторного контролю Позивача 05.07.2017 закінчився термін дії Свідоцтва про атестацію на проведення вимірювань у викидах стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря. Отже, у Позивача відсутні належні і допустимі докази факту здійснення викидів джерелом № 266 у період з 27.02.2017 по 11.07.2017. Протокол та постанова були винесені відносно головного спеціаліста служби охорони навколишнього середовища Самойлова В.Ю. за ст.78 КУАП, в яких були вказані джерела викидів № 266 та 267, а часткове оскарження вказаних документів не передбачене чинним законодавством України. Відповідач оскаржував припис по акту перевірки в цілому, результатом чого є рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/4415/18 від 21 травня 2020 року, яке набрало чинності 05.10.2020 про визнання протиправним та скасування припису № 014/059/370/05. Таким чином, врахування факту притягнення до адміністративної відповідальності спеціаліста служби охорони навколишнього середовища Самойлова В.Ю. як доказу визнання вини та підстави для нарахування збитків за відсутності складу цивільного правопорушення суперечить завданням та основним засадам господарського судочинства, передбаченим ст.2 Господарського процесуального кодексу України. Адміністративна відповідальність посадової особи, передбачена КУпАП, та відповідальність юридичної особи за збитки є різними за своєю правовою природою, порядок та підстави яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативними актами. Вважає, що з 10.12.2018 до 21.10.2019 не було ніякого нормативного акту, який міг бути підставою для розрахунку Відповідачем збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. 11.06.2019 на підставі наказу МЮ № 1453/5 від 11.05.2019 наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища про затвердження Методики № 639 виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади. Відповідно до п.20 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28.12.1992 № 731 Методика № 639 на момент нарахування збитків - 05.06.2019 не могла бути підставою для розрахунку збитків на наднормативні викиди в атмосферне повітря джерелом викидів № 266. Звертає увагу, що у позовній заяві є тільки посилання на розрахунок збитків. В додатках розрахунок наданий тільки до копії претензії № 2175/12 від 05.06.2019, сума якого не співпадає з сумою позовних вимог. В порушення пп. 3) ч.3 ст.162 ГПК України до позовної заяви фактично не додано обґрунтованого розрахунку сум, що підлягають стягненню. В порушення п.2.2 та п.3.6 Методики № 639 в позовній заяві зазначено, що оскільки Відповідачем не надано інформації про фактичні години роботи джерела викидів № 266 (тому що джерело № 266 не працювало з 27.02.2017 по 05.09.2017), то розрахунок здійснено на підставі доповнення до звіту по інвентаризації викидів. Звіт був зареєстрований в установленому законодавством порядку в Мінприроди, і з урахуванням його був виданий дозвіл. Отже за цим показником розраховувати розмір збитків з 27.02.2017 по 11.07.2017 у Позивача не було підстав. Даними з форми 2-ТП ( повітря) Позивач не міг скористатися, тому що відповідно до Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря, затвердженої наказом Держкомстату України від 20.10.2008 № 396, (втратила чинність 07.04.2017) в звіті вказуються сумарні викиди по підприємству по категоріям джерел викидів, тому визначити кількість саме по джерелу викидів № 266 Позивач не міг. Жодні інструментально-лабораторні вимірювання Позивач не міг здійснювати і не здійснював. Згідно п.3.11 Методики № 639 час роботи джерела викидів наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Такий час не міг бути встановлений Позивачем, а вказаний як припущення. В акті перевірки також не вказано часу роботи джерела викидів № 266 в режимі наднормативного викиду в годинах. Також Відповідач не міг визначити наднормативний викид в тонах, а без лабораторно-вимірювальних досліджень не міг визначити перевищення вказаних в дозволі ГДВ в мг/ м3, що позбавляє його права стверджувати про здійснення Відповідачем наднормативних викидів. Заявником та Позивачем не встановлено, що Відповідач здійснював викиди джерелом № 266 у період з 27.02.2017 по 11.07.2017. В акті перевірки не вказано годин фактичної роботи джерела, а тільки припущення про його роботу. На запити Позивача Відповідач неодноразово вказував-що джерело викидів № 266, яке є предметом спору, було вказано, що воно не експлуатувалось, були проведені тільки пусконалагоджувальні роботи в частині електротехнічного обладнання (додатки № 2, 3 до відзиву), джерело викиду було готове до експлуатації, та направлені документи до уповноваженого органу виконавчої влади на отримання дозволу на викиди. Обладнання, яке входить до складу джерела викидів № 266, було змонтоване 27.02.2017. Тільки 05.09.2017 були складені акти перевірки готовності котлів до опалювального сезону 2017-2018рр. (додатки № 4, 5 до відзиву). Відповідач 12.07.2017 вже отримав дозвіл № 2320983301-75а на викиди забруднюючих речовин в повітря. Журнал обліку роботи газоочищувальних та пилоуловлюючих установок, який повинен вестись на кожне джерело викидів, ПрАТ «ЗЗРК» почало вести з часу початку фактичної експлуатації котлів транспортабельної котельні - з 09.01.2018 ( додаток № 7 до відзиву). Розмір шкоди розрахований на підставі необґрунтованих даних. Причинний зв'язок відсутній, оскільки Відповідачем було тільки змонтоване обладнання, готове до експлуатації, що є підставою для оформлення дозволу на викиди. А експлуатація не здійснювалась, враховуючи призначення - для опалювання приміщень, що в березні-липні недоцільно.
19.10.2021 від Василівської окружної прокуратури Запорізької області на адресу суду надійшла відповідь на відзив № 51-3716вих-21 від 11.10.2021 (вх. № 21473/08-08/21 від 19.10.2021), згідно якої Василівська окружна прокуратура Запорізької області не погодилась з наведеними аргументами відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують підстав позову. Вказала, що оскільки Відповідачем не надано інформації про фактичні години роботи джерел викидів, Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області здійснено розрахунок збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин на підставі доповнення звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел проммайданчика Відповідача (джерело № 266), звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин ПрАТ «ЗЗРК» джерелом викиду № 266 за період з 27.02.2017 по 11.07.2017 включно та актом виконаних пуско-налагоджувальних робіт джерела викиду № 266 від 27.02.2017. Розмір збитків Позивачем визначено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 (пункти 2.2 , 2.7, 3.6, 3.11). Відповідно до розрахунку сума збитків, завданих державі Відповідачем, джерелами викидів №266 та № 267 складає 205 461, 2 грн., з них джерелом № 266 - 193 678,86 грн., джерелом № 267 - 11 782,66 грн. Факт порушення природоохоронного законодавства підтверджується актом перевірки від 17.09.2018 № 059/370/05, протоколом про адміністративне правопорушення № 008382 від 17.09.2018, постановою про накладення адміністративного стягнення № 000616/01/05 від 17.09.2018 (яка не оскаржена і не скасована). У діях Відповідача наявні всі складові елементи цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправна поведінка, яка виявилась у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу, що підтверджується актом перевірки органу контролю; здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря завдана шкода, що підтверджується розрахунком такої шкоди; оскільки шкода завдана внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферу, то між її спричиненням та протиправною поведінкою відповідача існує сталий причинний зв'язок; здійснення викидів в атмосферу без отримання спеціального дозволу за умови обізнаності про необхідність його отримання. В порушення вимог ст. 222 Господарського кодексу України у місячний строк Відповідачем збитки у добровільному порядку не відшкодовані. Таким чином, заподіяні державі збитки підлягають стягненню у судовому порядку.
27.10.2021 та 28.10.2021 Відповідач надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив № 20/188 від 20.10.2021 (вх. № 22099/08-08/21 від 27.10.2021 та № 22258 від 28.10.2021), згідно яких відповідач вважає неправомірним застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відсутність в діях відповідача складових елементів цивільно-правової відповідальністю, недоведеність протиправної поведінки відповідача та здійснення розрахунку шкоди не в результаті лабораторних вимірювань, а розрахунковим методом, тобто теоретично. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
В свою чергу Василівська окружна прокуратура з наведеними аргументами відповідача не погоджується, вважає їх необґрунтованими та вкотре вказала у поясненнях, що оскільки Відповідачем не надано інформації про фактичні години роботи джерел викидів, Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області здійснено розрахунок збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин на підставі доповнення звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел проммайданчика Відповідача (джерело № 266), звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин ПрАТ «ЗЗРК» джерелом викиду № 266 за період з 27.02.2017 по 11.07.2017 включно та актом виконаних пуско-налагоджувальних робіт джерела викиду №266 від 27.02.2017. Розмір збитків Позивачем визначено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 ( п.п. 3.6 та 3.11). Відповідно до розрахунку сума збитків, завданих державі Відповідачем, джерелами викидів №266 та № 267 складає 205 461, 2 грн., з них джерелом № 266 - 193 678,86 грн., джерелом № 267 - 11 782,66 грн. У діях Відповідача наявні всі складові елементи цивільно-правової відповідальності, Отже, заподіяні державі збитки, у зв'язку з їх несплатою Відповідачем у добровільному порядку, підлягають стягненню у судовому порядку.
11.11.2021 від Державної екологічної інспекції Південного округу на електрону адресу суду з використання електронного цифрового підпису надійшла відповідь на відзив № 5743/10-06/06/2-34 від 10.11.2021 (вх. № 23361/08-08/21 від 11.11.2021), в якій позивач зазначив що не погоджується з твердженнями відповідача та підтримує заявлені позовні вимоги, навівши детальне обґрунтування підстав виявленого при перевірці порушення, методику розрахунку розміру завданої шкоди у сумі 193678,86 грн.
У відповідь у своїх запереченнях на вказану відповідь на відзив, які надійшли до суду 19.11.2021р. Відповідач зазначив, що Позивачем ні вимірювальними засобами, ні розрахунково не доведено, що транспортабельною котельнею з 2 котлами (джерело викидів № 266) здійснювались наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Актом пусконалагоджувальних робіт від 27.02.2017 встановлено тільки готовність електротехнічного обладнання до експлуатації, а не початок роботи джерела викидів № 266. Для контролю джерела викидів необхідно вести журнал обліку роботи газоочищувальних та пилоуловлюючих установок, який ПрАТ «ЗЗРК» веде з 01.01.2018 по джерелу № 266. На підприємстві не одне джерело викидів, на які в установленому законодавством порядку отримані дозволи, тому у ПрАТ «ЗЗРК» не було необхідності експлуатувати саме джерело № 266 без дозволу. Дані в Доповненні до Звіту по інвентаризації викидів в атмосферне повітря від джерела № 266 (зокрема можливого часу роботи протягом року) були внесені як дані для розрахунку можливої потужності роботи котлів, а в подальшому для визначення в дозволі на викиди ГДК по забруднюючим речовинам. Оскільки котли транспортабельної котельні призначались для роботи в опалювальний сезон, то в лютому 2017 були виконані тільки підготовчі до експлуатації роботи, а 05.09.2017 був складений акт перевірки готовності об'єкту до опалювального сезону 2017-2018. Цех закладки виробленого простору в шахті працював без цієї котельні, наявність її або відсутність не впливала на його роботу. Отже, розрахунок роботи джерела викидів № 266 протягом березня-липня 2017 не відповідає дійсності, економічно недоцільне, та враховуючи клімат місцевості, взагалі не потребує опалення. Позивач не пояснив, як з формули розрахунків маси (формула 2 Методики № 639), перемножуючи г/с на години, можуть визначатись тонни. Також вказує, що джерело викидів № 266 знаходиться за межами найближчого населеного пункту - с. Мала Білозерка, на відстані біля 5 км від окраїни села, в промисловій зоні. В Методиці № 639 немає коефіцієнтів для джерел викидів за межами населених пунктів.
Також у своїх поясненнях Відповідач додатково вказав, що згідно до вимог ст.10 ЗУ «Про охорону навколишнього середовища» та інших нормативних документів, до 06.07.2018 для заповнення розділу III «Заходи, спрямовані на зменшення викидів забруднюючих речовин та парникових газів» форми №2-ТП (повітря, річна) передбачалось ведення типової форми первинного обліку ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів з метою охорони атмосферного повітря», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 09.12.2003 № 439, з використанням Інструкції щодо її заповнення, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 30.04.2004 № 252. Заповнення нової затвердженої форми державних статистичних спостережень не передбачає ведення журналів за формами ПОД-1, ПОД-2 та ПОД-3. Відповідно до п.2.2.2 «Правил технічної експлуатації установок очистки газу», затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 06.02.2009 № 52 , зареєстрованим в МЮ України 13.04.2009 за № 327/16343, суб'єкт господарювання зобов'язаний призначити відповідальних осіб за ведення журналу обліку робочого часу ГОУ». Таким чином, підприємство не зобов'язане вести журнали за формами ПОД-1, ПОД-2, ПОД-3, а спеціалісти екоінспекції під час перевірки не мають законних підстав вимагати їх наявність. Підприємство зобов'язане вести журнал обліку робочого часу установок очистки газу (ГОУ) або за власною затвердженою формою, або користуватися формою ПОД-3. По джерелу викидів № 266, яке є предметом спору, журнал ГОУ на підприємстві почали вести з моменту початку його експлуатації (з 09.01.2018).
В судовому засіданні 14.12.2021р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «ЗЗРК» зареєстровано як юридична особа 05.12.1996, основним видом діяльності позивача є добування залізних руд Код КВЕД 07.10.
Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період з 04.09.2018 по 17.09.2018 проведено планову перевірку щодо додержання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ПрАТ «ЗЗРК» за результатами якої складено Акт №059/370/05 (далі - Акт №059/370/05)
Детальний опис виявлених порушень зазначено в розділі VI «Опис виявлених порушень» Акту №059/370/05.
Зокрема, перевіркою встановлено, що внаслідок використання Відповідачем у період з 27.02.2017 по 11.07.2017 включно котлів KALVIS-500M (2 од.) (джерело викиду № 266), призначеними для опалення та гарячого водопостачання приміщень цеху закладки виробленого простору у шахті, здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що є порушенням статей 10 та 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
У подальшому, Відповідачем отримано дозвіл від 12.07.2017 № 2320983301-75а на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря терміном дії на 7 років до 12.07.2024.
Проте, вчинення відповідних дій, направлених на одержання дозволу, і неможливість його отримання, не давало відповідачу права на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання, врегульований Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 (далі - Методика).
На підставі п. 2.2, 2.7, 3.6, 3.11 цієї Методики та з урахуванням того, що Відповідачем не надано інформації про фактичні години роботи джерел викидів, Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області здійснено розрахунок збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин на підставі доповнення звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел проммайданчика Відповідача (джерело № 266), звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» джерелом викиду № 266 за період з 27.02.2017 по 11.07.2017 включно та актом виконаних пуско налагоджувальних робіт джерела викиду № 266 від 27.02.2017. Відповідно до розрахунку сума збитків завданих державі Відповідачем склала 193 678,86 грн.
Позивач направив Відповідачу претензію від 05.06.2019 № 2175/12 з пропозицією добровільно відшкодувати вказану суму збитків. У відповіді на претензію від 10.07.2019 № 20/87 Відповідач з нею не погодився.
Оскільки відповідно до інформації Державної екологічної інспекції Південного округу від 10.08.2021 № 3870/03/2-07/06/2-34, у добровільному порядку Відповідач завдані державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства збитки у розмірі 193 678,86грн. не відшкодував, прокуратура звернулася до суду з позовом у цій справі.
Приймаючи рішення у цій справі суд враховує наступне.
Як закріплено в ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави, а вищеописане свідчить про порушення інтересів держави, та, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокурор вважає обов'язком представляти інтереси держави в суді.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею ст. 66 Конституції України та ст. ст. 49, 153 ГК України визначено, що кожний зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, визначає Закон України від «Про охорону навколишнього природного середовища» 25.06.1991 №1264-XII (далі - Закон №1264-XII).
Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 34 Закону №1264-XII).
Відповідно до статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Статтею 51 вказаного Закону визначено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 11 «Про охорону атмосферного повітря», для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання відповідного дозволу.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.
Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: не перевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; не перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.
Статтями 33, 34 вказаного Закону встановлено, що особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень.
Відповідно до ст. 69 зазначеного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Стаття 222 Господарського кодексу України визначає:
1. Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
2. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
6. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.
Частиною 1 статті 20-2 Закону №1264-XII передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: - про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; (…) .
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно із частиною 1 статті 68 Закону №1264-XII порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"№877-V.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: - дату складення акта; - тип заходу (плановий або позаплановий); - предмет державного нагляду (контролю); - найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; - найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Частиною 7 статі 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
З огляду на викладене суд зазначає, що для констатації контролюючим органом (Позивачем) порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
24.09.2018 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Запорізькій області винесений припис №014/059/370/05 (т.1 а.с.81-83), яким зобов'язано Відповідача вчинити певні дії (24 пункти) на усунення виявлених перевіркою порушень (акт №…. Від)
Законність та обґрунтованість припису №014/059/370/05 від 24.09.2018 стала предметом спору переданого на вирішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/4415/18, рішенням якого від 21 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, позовну заяву Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису задоволено повністю та визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №014/059/370/05 від 24.09.2018.
Разом з цим, як вбачається з вказаних судових рішень та що не заперечується сторонами у справі, порушення, які є предметом спору у цій справі 908/2638/21 щодо джерела викидів № 266 взагалі не увійшли до переліку порушень (24 пункти), вказаних у приписі №014/059/370/05 від 24.09.2018.
Розрахунок суми збитків завданих державі Відповідачем, здійснений Позивачем у розмірі 193 678,86 грн., на підставі перевірки проведеної з 04.09.2018 по 17.09.2018 та щодо добровільної сплати яких було направлено Відповідачу претензію від 05.06.2019 № 2175/12, здійснено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 (чинна з 10.12.2008 до 21.02.2017).
Також суд враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним повністю наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря".
Відповідно до підпункту "б" пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, (17. Рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути скасовано у зв'язку з: б) набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині), Рішення про державну реєстрацію Наказу №639 від 10.12.2008 скасовано на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1453/5 від 11.05.2019, та який було виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади 11.06.2019.
Проте, в подальшому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 21 жовтня 2019 року у справі №826/3820/18 задовольнив касаційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України та Державної екологічної інспекції України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасував, в задоволенні позову про скасування наказу № 639 від 10.12.2008 - відмовив.
При цьому Верховним Судом зазначено: "45. Отже, визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" призводить до звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності у зв'язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв'язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище".
Однак, як вбачається з бази нормативних актів на офіційному сайті Верховної Ради України станом на 14.12.2021р. за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0048-09/ed20190511#Text значиться, що вказаний документ (наказ № 639 від 10.12.2008 з текстом Методики) має статус "Чинний", хоча і викладений у поточній редакції у стані: "Скасування державної реєстрації від 11.05.2019".
З урахуванням викладеного та з огляду на приписи ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості судових рішень, суд дійшов висновку, що оскільки судові рішення у справі №826/3820/18 набрали чинності, то Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008, не втрачала чинності та продовжує діяти з дати свого прийняття та реєстрації до цього часу у відповідних редакціях.
Пунктом 1.1 вказаної Методики визначено, що ця Методика розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про охорону атмосферного повітря", постанов Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 №1520 "Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію" та від 28.12.2001 №1780 "Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел", наказу Мінприроди України від 27.06.2006 №309 "Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.08.2006 за №912/12786, в редакції, чинній на час виявленого порушення (з 27.02.2017 по 05.09.2017) та проведення перевірки (04.09.2018 по 17.09.2018).
2.2. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковими методами.
3.6. Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Пункт 3.7. - Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, за результатами інструментально-лабораторних вимірювань здійснюється за формулою (10): m i = 3,6 х 10-6 х (ро) Вi х q v х Т,
де m - маса викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне i повітря від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини без дозволу, т;
(ро) - середнє значення масової концентрації i-тої Вi забруднюючої речовини за результатами вимірювань її вмісту в газопиловому потоці від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини, мг/куб.м;
q - значення об'ємної витрати газопилового потоку від v джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини, приведене до нормальних умов, куб.м/с;
Т - час роботи джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини без дозволу, год.
Пункт 3.11. - час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Пункт 3.12. - факт усунення порушення може бути підтверджений:
- даними інструментально-лабораторних вимірювань, які проведені лабораторіями, атестованими на право проведення необхідних інструментально-лабораторних вимірювань;
- отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
- документами, що підтверджують виведення з експлуатації устаткування, від якого було зафіксовано наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін розрахунок був проведений Позивачем саме розрахунковим методом. Позивач посилається на те, що оскільки Відповідачем не надано інформації про фактичні години роботи джерела викидів № 266, то розрахунок здійснено на підставі доповнення до звіту по інвентаризації викидів. Звіт був зареєстрований в установленому законодавством порядку в Мінприроди, і з урахуванням його був виданий дозвіл.
Як встановлено судом джерело № 266 фактично не працювало в період здійсненого Позивачем розрахунку суми збитків з 27.02.2017 по 05.09.2017, оскільки Відповідачем згідно Акту пусконалагоджувальних робіт від 27.02.2017 встановлено тільки готовність електротехнічного обладнання до експлуатації, а не початок роботи джерела викидів № 266.
Оскільки для контролю джерела викидів необхідно вести журнал обліку роботи газоочищувальних та пилоуловлюючих установок, то ПрАТ «ЗЗРК» почало його вести по джерелу № 266 лише з 01.01.2018, тобто після отримання відповідного дозволу.
Дані в Доповненні до Звіту по інвентаризації викидів в атмосферне повітря від джерела № 266 (зокрема можливого часу роботи протягом року) були внесені Позивачем як дані для розрахунку можливої потужності роботи котлів, а в подальшому для визначення в дозволі на викиди ГДК по забруднюючим речовинам.
Крім цього, жодних інструментально-лабораторних вимірювань Позивач не здійснював, доказів використання даних з форми 2-ТП ( повітря) Позивач суду не надав.
Вказане свідчить про те, що визначення відповідно до п.3.11 Методики № 639 фактично відпрацьованого часу джерела викидів наднормативного викиду Позивачем здійснено не було, а є припущенням Позивача. При цьому в самому акті перевірки також не вказано встановленого часу роботи джерела викидів № 266 в режимі наднормативного викиду в годинах. Доказів зворотного Позивачем не надано.
З огляду на викладене суд вважає необґрунтованим здійснений Позивачем розрахунок збитків з посиланням на ті дані, які було отримано ним під час проведення перевірки Відповідача та в процесі листування з Відповідачем.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 920/570/17 висловлено наступну правову позицію:
20. Системний аналіз частини 4 статі 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статті 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність повного складу цивільного правопорушення, яке полягає у здійсненні викидів в атмосферне повітря без спеціального дозволу, є підставою для стягнення майнової шкоди (збитків), завданих державі, які розраховуються відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008, яка повинна застосовуватися до відповідача у справі в редакції, чинній на час проведення перевірки.
Відповідно до пункту 1.2. Методики, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб). Отже, вона застосовується до відповідача як суб'єкта господарювання.
Таким чином, судом встановлено відсутність необхідних складових правопорушення, передбачених статтею 1166 ЦК України для відшкодування шкоди (екологічних збитків), а саме:
- відсутні докази неправомірної поведінки відповідача (не встановлено фактичний час роботи джерела викидів в атмосферу забруднюючих речовин без спеціального дозволу),
- необґрунтованість у зв'язку з цим розміру завданої шкоди згідно з проведеним за Методикою розрахунком,
- отже відсутній і причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (збитками, завданими внаслідок скидання відповідачем в період з 27.02.2017 по 05.09.2017 забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу),
- відсутність винності дій відповідача, оскільки Позивачем не доведено, що для здійснення пусконалагоджувальних робіт згідно Акту від 27.02.2017, які є передумовою для отримання самого дозволу, Відповідач мав вже отримати спеціальний дозвіл на викиди в атмосферне повітря.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для задоволення цього позову Василівської окружної прокуратури Запорізької області.
Разом з тим суд дійшов висновку про дотримання Василівською окружною прокуратурою Запорізької області вимог Закону України "Про прокуратуру" щодо належного обґрунтування підстав звернення до господарського суду на захист інтересів Держави, оскільки обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та необхідність захисту інтересів держави, Василівська окружна прокуратура діяла відповідно до вимог п. 3 ст. 131-1 Конституції України, якою на органи прокуратури покладається обов'язок представляти інтереси держави в суді у випадках і в порядку, визначених законом, а також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає можливість прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень «інтересів держави» необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб'єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав га законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади можуть збігатися повністю, частково, або навіть взагалі не пересікатися.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, підставою представництва інтересів держави у судах є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
Дана позовна заява подана як захід прокурорського реагування з метою захисту інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу, оскільки порушено інтереси останньої щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони навколишніх природних ресурсів у зв'язку з порушенням Відповідачем Закону України «Про охорону атмосферного повітря» при здійсненні господарської діяльності, невиконанням вимог припису державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища про усунення порушень під час здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та невідшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства, що спричинило шкоду державним інтересам.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що атмосферне повітря є об'єктом права власності українського народу.
Відповідно до положень Законів України «Про охорону атмосферного повітря» та «Про основні засади (стратегію) держаної екологічної політики України на період до 2030 року» атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.
Стаття 50 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 26 «Основи законодавства України про охорону здоров'я» гарантують право кожного на безпечне для життя і здоровця довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (ст. 16 Конституції України). У даному випадку інтереси держави полягають в захисті та охороні атмосферного повітря України та необхідності відшкодування збитків, які завдані державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Внаслідок вищевикладеного порушення, підставою для подання позову стала необхідність захисту економічних інтересів держави та її екологічної безпеки.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим -орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ч. 1 ст. 28 Закону України від «Про охорону атмосферного повітря» державна екологічна інспекція є тим, органом, що здійснює державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря.
Згідно із Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 378 від 19.10.2020 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція Південного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на території Автономної Республіки Крим, Запорізької та Херсонської областей, міста Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.
Пунктом 2 розділу II Положення передбачено, що Державна екологічна інспекція Південного округу здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами, зокрема вимог законодавства про охорону атмосферного повітря тощо.
У зв'язку з цим органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція у Південному окрузі.
Разом з тим, Василівською окружною прокуратурою встановлено, що ані колишньою Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області, ані Державною екологічною інспекцією Південного округу заходи щодо стягнення в судовому порядку вищевказаних збитків не вживалися через відсутність коштів на сплату судового збору, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави. Така бездіяльність органу державного контролю у сфері охорони атмосферного повітря триває вже близько трьох років, що призводить не тільки до відсутності стягнення завданої шкоди, а також до зменшення авторитету інституту органів влади.
Отже, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Позивач не здійснював їх захист, та відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття представництва прокурором інтересів держави у суді.
Великою Палатою Верховного суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Також Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (не здійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття уповноваженим на захист інтересів держави органом заходів із їх судового захисту призводить до несвоєчасного надходження коштів до державного та місцевих бюджетів, перешкоджає здійсненню державних програм з охорони довкілля, що є порушенням інтересів держави, насамперед у сфері охорони навколишнього природного середовища, тому є правові підстави для пред'явлення прокурором позову до суду на їх захист, в межах його компетенції, відповідно до ст. 131-1 Конституції України.
Посилаючись на вимоги п. 7 ч. З ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ст. 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», п. 4.1 та п. 8.3 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43, наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію», зазначає, що не сплата шкоди, заподіяної ПрАТ «ЗЗРК» порушенням природоохоронного законодавства, призводить до ненадходження до бюджету коштів, необхідних для забезпечення функцій Держави, визначених Конституцією України, та відповідно завдає шкоди інтересам держави.
Вказані порушення свідчать про наявність «порушень інтересів держави» у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що є підставою для звернення Василівської окружної прокуратури з даним позовом до суду.
Про свій намір звернутися з позовом прокурор повідомив Позивача в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 01.09.2021 №51-2935вих-21.
Також суд зазначає, що посилання прокурора та Позивача на те, що на їх думку факт порушення природоохоронного законодавства підтверджується також і протоколом про адміністративне правопорушення № 008382 від 17.09.2018, постановою про накладення адміністративного стягнення № 000616/01/05 від 17.09.2018, яка не оскаржена і не скасована, квитанцією про сплату адміністративного штрафу, не є доказом наявності підстав для стягнення завданої шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України, оскільки адміністративна відповідальність посадових осіб Позивача передбачена КУпАП, а відповідальність юридичної особи за завдану природному середовищу шкоду є різними за своєю правовою природою, порядок та підставі яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативними актами».
Інші доводи прокурора та Позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, з огляду на визначені прокурором підстави та предмет позову, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на Позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано у повному обсязі 22.12.2021.
Суддя К.В. Проскуряков
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.