61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
20.12.2021 Справа №905/1342/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Бутенко П.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навітрек» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ево Лайн 2019» про стягнення 82 439,18 грн.,-
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явились;
від відповідача - не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Навітрек» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ево Лайн 2019» про стягнення 82 439,18 грн.
Ухвалою Господарського Донецької області від 26.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1342/21 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 13.09.2021 року.
Ухвалою Господарського Донецької області від 13.09.2021 відкладено розгляд справи на 06.10.2021 року.
28.09.2021 до канцелярії Господарського Донецької області від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
05.10.2021 на електронну пошту Господарського Донецької області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (без ЕЦП).
Ухвалою Господарського Донецької області від 06.10.2021 відкладено розгляд справи на 25.10.2021 року.
12.10.2021 до канцелярії Господарського Донецької області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
18.10.2021 на електронну пошту Господарського Донецької області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського Донецької області від 25.10.2021 призначено справу №905/1342/21 до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Продовжено строк розгляду справи №905/1342/21 на стадії підготовчого провадження на тридцять днів до 24.11.2021 року; підготовче засідання відкладено на 22.11.2021 року.
15.11.2021 на електронну пошту Господарського Донецької області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та про розстрочення рішення.
Ухвалою Господарського Донецької області від 22.11.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/1342/21 та призначено розгляд справи по суті на 20.12.2021 року.
17.12.2021 на електронну пошту Господарського Донецької області від представника позивача надійшли пояснення по справі.
Суд не приймає та не розглядає зазначені пояснення, оскільки оформлено з порушенням вимог Законів України “Про електронні довірчі послуги”, “Про електронні документи та електронний документообіг”, та вимог ГПК України, а саме, пояснення не скріплено електронним цифровим підписом
У судове засідання 20.12.2021 представник позивача і представник відповідача не з'явились; про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином. Відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не надано.
Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
02 березня 2020 року між ТОВ «НАВІТРЕК» (далі - Постачальник, Позивач) та ТОВ «ЕВО ЛАЙН 2019» (далі - Покупець, Відповідач) було укладено Договір №0203/20-01 на поставку обладнання (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця обладнання для Системи вимірювання палива «Навітрек» далі «Обладнання», на умовах, в асортименті, кількості та з цінами згідно з попередньою домовленістю Сторін, зазначених у Додатках/або Додаткових угодах до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, за видатковими накладними, покупець зобов'язується прийняти Обладнання і своєчасно оплатити.
Попередньо узгоджені Сторонами ціни за одиницю обладнання та вартість послуг з його установки та підключення Обладнання за одну одиницю об'єкту, на дату підписання Договору і порядок розрахунків зазначається в Додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Загальна ціна Обладнання та вартість послуг, які зобов'язуються сплатити Покупець, визначається в рахунку на оплату (п.3.1. Договору).
Загальна ціна Договору визначається шляхом складання усіх сум вартості поставленого Обладнання та сум вартості послуг з його встановлення і підключення зазначених у видаткових накладних та відповідних рахунках на оплату складених Постачальником в період дії договору (п.3.2. Договору).
Порядок поставки, поставки, прийому-передачі та встановлення Обладнання вказаного в Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п.4.1. Договору).
Додатком №1 до договору сторони попередньо узгодили ціну за одиниці обладнання та вартість послуг з його установки та підключення обладнання за одну одиницю об'єкту.
Відповідно до п.1 Додатку №1 загальна сума Договору становить 135 654,08 грн.
Пунктом 3 Додатку №1 передбачено, що оплата по цьому Додатку здійснюється поетапно наступним чином:
3.1. Протягом 3 (трьох) банківських днів від дати підписання цього Договору, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі виставленого Постачальником рахунку, передоплату в сумі 60% від суми вартості Обладнання, а саме 49756,86 грн;
3.2. Оплату решти суми від загальної вартості, зазначеної в п.1 даного Додатку, в сумі 85 897,22 грн, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Постачальника, після установлення (монтажу) Обладнання на об'єктах, визначених Замовником і підписання сторонами видаткових накладних на передачу устаткування і Акта установки Обладнання, протягом трьох банківських днів. Оплата по даному пункту проводиться по кожному об'єкту окремо.
Обладнання вважається поставленим з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної, а встановленим вважається обладнання з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін Акту встановлення Обладнання (п. 4.5. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання Постачальником гарантійних зобов'язань на Обладнання Договір діє до закінчення гарантії по кожній одиниці Обладнання (п. 10.1. Договору).
Договір підписаний представниками сторін та засвідчений печатками цих підприємств.
Для можливості використання Відповідачем поставленого йому Позивачем обладнання по Договору № 0203/20-01 на поставку обладнання від 02 березня 2020 року, - між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Замовником) було укладено Договір №0203/20-01 на надання послуг навігаційного контролю від 02 березня 2020 року, за яким Позивач зобов'язався протягом дії Договору надати послуги з навігаційного контролю об'єктів Відповідача, провести навчальний інструктаж персоналу Відповідача та здійснювати технічне супроводження і підтримку Системи навігаційного та технічного моніторингу транспортних засобів (п. 1.1. Договору).
Вартість щомісячної оплати за послуги Виконавця за кожен контрольований об'єкт замовника становить на місяць 80,00 грн у тому числі ПДВ 13.33 грн (п.4.1. Договору).
Плата за надані послуги вноситься Замовником щомісячно на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 25-го числа кожного поточного місяця (п.4.2. Договору).
Протягом п'яти робочих днів після завершення звітного періоду Виконавець направляє Замовнику Акт виконання робіт (надання послуг) та рахунку. Під звітним періодом стосовно цього Договору слід розуміти один календарний місяць (п.6.1. Договору).
Складений і підписаний Виконавцем Акт виконання робіт (надання послуг) у 2 (двох) примірниках надається Замовникові, який повинен прийняти Послуги шляхом підписання Акту виконаних робіт (надання послуг) та повернути 1 (один) підписаний примірник Виконавцю не пізніше п'яти робочих днів з моменту отримання Акту виконання робіт (надання послуг). Акт виконання робіт (надання послуг), який підписаний обома Сторонами, засвідчує що Послуги надані у повному обсязі та Замовник на момент його підписання не має зауважень до наданих Послуг (п.6.2. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2021 року (п.9.1. Договору).
Договір підписаний представниками сторін та засвідчений печатками цих підприємств.
На виконання умов укладених договорів Позивач поставив обладнання та надав Відповідачу послуги навігаційного контролю, що підтверджується:
- Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1773 від 30.11.2020 на суму 650,00 грн;
- Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1956 від 31.12.2020 на суму 80,04 грн;
- Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1469 від 21.09.2020 на суму 39002,48 грн;
- Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №120 від 31.01.2021 на суму 80,04 грн;
- Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №308 від 28.02.2021 на суму 80,04 грн;
- Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №544 від 31.03.2021 на суму 80,04 грн;
- Видатковою накладною №317 від 21.09.2020 на суму 96651,60 грн.
Для оплати поставленого товару та наданих послуг Позивачем скеровано Відповідачу відповідні рахунки на оплату.
Відповідач вказані рахунки оплатив лише часткового в розмірі 72580,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
Позивач зазначає, що, з урахуванням часткової сплати Відповідачем заборгованості, сума основної заборгованості ТОВ «ЕВО ЛАЙН 2019» перед ТОВ «НАВІТРЕК» склала 64124,24 грн.
Вважаючи порушеним своє право, ТОВ «НАВІТРЕК» звернувся до Господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «ЕВО ЛАЙН 2019» основної заборгованості у розмірі 64124,24 грн., 3% річних у розмірі 1090,08 грн, інфляційних втрат у розмірі 9883,28 грн, пені у розмірі 4183,78 грн та штрафу в сумі 3157,80 грн.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору №0203/20-01 на поставку обладнання від 02.03.2020 року та Договору №0203/20-01 на надання послуг навігаційного контролю від 02.03.2020 року.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що Сторонами був укладений договір поставки та договір про надання послуг.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Крім того, згідно положень статті 901 та 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи, а саме підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та видатковою накладною підтверджено, що Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято у власність товар без зауважень щодо якості. А також прийняті послуги з навігаційного контролю.
В свою чергу, як зазначає позивач, отриманий товар та послуги оплачено лише частково, на суму 72580,04 грн, а отже з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за Договорами в розмірі 64124,24 грн.
Доказів оплати товару на всю суму здійсненої позивачем поставки товару сторонами до матеріалів справи не надано.
Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт отримання обладнання та послуг Відповідачем не оспорюється та не заперечується.
Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Таким чином, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних.
З матеріалів справи вбачається що, обов'язку зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі відповідачем виконано не було.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з тим, судом встановлено, що Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар та послуги на суму 75580,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
-№73 від 21.09.2020 року на суму 10000,00 грн;
-№77 від 25.09.2020 року на суму 39000,00 грн;
-№85 від 22.10.2020 року на суму 10000,00 грн;
-№97 від 08.12.2020 року на суму 10000,00 грн;
-№127 від 03.02.2021 року на суму 2500,00 грн;
-№143 від 26.02.2021 року на суму 1000,00 грн;
-№145 від 01.03.2021 року на суму 80,04 грн;
-№242 від 05.07.2021 року на суму 3000,00 грн.
Отже, сума основного боргу ТОВ «ЕВО ЛАЙН 2019» перед ТОВ «НАВІТРЕК» згідно наявних платіжних доручень за Договором №0203/20-01 на поставку обладнання від 02.03.2020 складає 60154,08 грн, що також підтверджується актом звірки та за Договором №0203/20-01 на надання послуг навігаційного контролю від 02.03.2020 складає 890,12 грн.
З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати у загальному розмірі 61044,20 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 4183,78 грн за період з 09.12.2020 по 17.06.2021 року за Договором №0203/20-01 на поставку обладнання від 02.03.2020 року.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.2. Договору визначено,що у разі порушення Покупцем встановлених цим Договором термінів оплати рахунку Постачальника, Покупець на письмову вимогу Постачальника сплачує останньому за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення зобов'язання), від несплаченої суми, що виникла на дату порушення термінів оплати рахунку Постачальника. Пеня нараховується за весь період прострочення зобов'язання.
За змістом частини 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у порядку передбаченому договором.
В той же час, Договором №0203/20-01 на поставку обладнання від 02.03.2020 року встановлено, що у разі прострочення виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню на підставі письмової вимогу Постачальника.
Отже, обов'язковою умовою сплати Покупцем пені у спірних правовідносинах, є письмова вимога Постачальника.
В матеріалах справи письмова вимога Постачальника до Покупця відсутня.
Товариство «Навітрек» не довело належними та допустимими доказами, що зверталося до покупця (Відповідача) з письмовою вимогою про сплату пені, а Покупець відмовився від такої оплати, чим порушив право Позивача.
Оскільки позивач не довів факт порушення його права Товариством «Ево Лайн 2019» в частини сплати пені, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.
Крім того, у зв'язку з порушенням строку виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України була заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Виходячи з вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В силу приписів статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем за період з 09.12.2020 по 06.07.2021 на заборгованість в розмірі 63156,08 грн.
Судом встановлено, що Позивачем допущено арифметичну помилку при визначені розміру заборгованості на час здійснення розрахунку в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Вірною станом на 08.12.2020 є сума боргу у розмірі 63154,08 грн.
Зробивши розрахунок 3% річних за період з 09.12.2020 по 06.07.2021 на заборгованість в розмірі 63154,08 грн, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 1089,73 грн.
Інфляційні втрати за період з 09.12.2020 по 06.07.2021 на заборгованість в розмірі 63154,08 грн., складають 4618,03 грн.
Також, на підставі пункту 8.3. Договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% від суми прострочення.
Відповідно до пункту 8.3 Договору у разі порушення термінів оплати, зазначених у пункті 3 Додатка №1 цього Договору, на Покупця покладається штраф у розмірі 5% від суми несвоєчасно сплаченої Постачальнику, з урахуванням термінів оплати, зазначених у пункті 3 Додатка №1 цього Договору.
Враховуючи те, що позивачем допущено арифметичну помилку в визначені розміру заборгованості станом на 08.12.2020, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу здійснено судом невірно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок.
Згідно здійсненого судом розрахунку сума штрафу підлягає частковому задоволенню на суму 3157,70 грн.
Щодо розстрочення судового рішення суд зазначає наступне.
У заяві №135 від 15.11.2021 ТОВ «Ево Лайн 2019», просить суд відплачувати заборгованість рівними частинами протягом двадцяти місяців з дня ухвалення рішення суду, у зв'язку з тим, що карантинними обмеженнями знижено товарообіг.
Згідно з частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з частинами 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочення виконання рішення суду вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для відповідача (боржника) при виконанні рішення у встановлений строк, так і для позивача (стягувача) при затримці виконання рішення.
Тобто, обов'язковими умовами розстрочення виконання рішення суду мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 2 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів тощо), достовірність яких підтверджена належними засобами.
Заявник в обґрунтування поданої заяви посилається на те, що підставами для відстрочки та обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, є зниження товарообігу.
При цьому, заявником не надано доказів на підтвердження скрутного фінансового стану боржника, не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Так, положення ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав тло лини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 2, 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016р. Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини: державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справі Півень проти України від 29.06.2004); Європейський суд з прав людини повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савітський проти України, по. 38773/05. від 26.07.20121.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження № 14 від 26.12.2003 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2017 у справі №922/1766/14, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Виходячи з цього, лише зазначення у заяві про зниження товарообігу боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.
Враховуючи баланс інтересів сторін а також те, що Відповідачем не надано доказів винятковості обставин які могли б слугувати підставою для розстрочки рішення, суд дійшов висновку що вимоги Відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду у справі №905/1342/21 підлягають залишенню без задоволення.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навітрек» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ево Лайн 2019» про стягнення 82 439,18 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ево Лайн 2019» (85725, Донецька обл., Волноваський р-н, селище міського типу Благодатне, вулиця Степова, будинок 36, код ЄДРПОУ 43180827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навітрек» (65009, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Педагогічна, будинок 21, квартира 89, код ЄДРПОУ 38350582) основний борг у розмірі 61044,20 грн, 3% річних у розмірі 1089,73 грн, інфляційні втрати в розмірі 4618,03 грн, штраф в розмірі 3157,70 грн та судовій збір у розмірі 1924,99 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 20.12.2021 року.
Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2021 року.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов