вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.12.2021м. ДніпроСправа № 904/8607/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оліс", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем.Кейтерінг", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в розмірі 34 364, 31 грн. за договором поставки.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оліс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем.Кейтерінг" заборгованості у розмірі 34 364, 31 грн. за договором поставки продукції № 8281 від 29.03.2019, яка складається з: 23 227, 44 грн. - основного боргу, 4 419, 00 грн. - 8 % річних, 2 836, 46 грн. - інфляційних збитків, 3 881, 41 грн. - пені.
Ухвалою суду від 28.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Позовні вимоги обґрунтовано на підставі договору поставки №8281 від 29.03.2019.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
23.12.2021 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Між сторонами укладено договір поставки №8281 від 29.03.2019 (далі - договір).
На виконання умов договору позивач поставив товар на загальну суму 23 227,44 грн., про що свідчать видаткові накладні № ТД-0400442 від 02.04.2019 на суму 890,14 грн., № ТД-0400443 від 02.04.2019 на суму 1 121,49 грн., № ТД-0400444 від 02.04.2019 на суму 780,98 грн., № ТД-0400445 від 02.04.2019 на суму 730,77 грн., № ТД-0400446 від 02.04.2019 на суму 3 546,53 грн., № ТД-0400447 від 02.04.2019 на суму 1 211,26 грн., № ТД-0400448 від 02.04.2019 на суму 573,86 грн., № ТД-0400449 від 02.04.2019 на суму 390,24 грн., № ТД-0400182 від 09.04.2019 на суму 1 061,13 грн., № ТД-0400183 від 09.04.2019 на суму 464,26 грн., № ТД-0400184 від 09.04.2019 на суму 45,60 грн., № ТД-0400185 від 09.04.2019 на суму 303,16 грн., № ТД-0400186 від 09.04.2019 на суму 3 150,39 грн., № ТД-0400187 від 09.04.2019 на суму 713,78 грн., № ТД-0400188 від 09.04.2019 на суму 785,49 грн., № ТД-0400189 від 09.04.2019 на суму 292,68 грн., № ТД-0400502 від 23.04.2019 на суму 928,97 грн., № ТД-0400503 від 23.04.2019 на суму 5 597,09 грн., № ТД-0400504 від 23.04.2019 на суму 639,62 грн.
Відповідач вартість поставленого товару не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 23 227,44 грн., що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 23.04.2019 по 14.11.2019 на суму 3 881,41 грн.;
- 8% річних за загальний період прострочення з 23.04.2019 по 10.10.2021 на суму 4 419,00 грн.;
- інфляційні втрати за загальний період прострочення з травня 2019 по серпень 2021 на суму 2 836,46грн.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивачем зроблено неточний розрахунок пені, невірно визначено боргові періоди, не враховано, що період нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання складає 6 місяців та рахується за кожною накладною окремо, а строк позовної давності обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.
Відповідач вважає, що, враховуючи те, що позивач звернувся до суду лише 18.10.2021, датою початку розрахунку пені за кожною накладною слід вважати 18.10.2020 (за 12 місяців до дати звернення до суду - в межах позовної давності), а дату закінчення розрахунку пені слід відраховувати від дати виникнення заборгованості (6 місяців від дати виникнення заборгованості), а саме: за накладними від 02.04.2019 кінцевою датою нарахування пені є 23.10.2019, за накладними від 09.04.2019 - 30.10.2019 та за накладними від 23.04.2019 -14.11.2019.
Відповідач зазначає, що пеня у розмірі 3881,41 грн. не підлягає задоволенню та розрахована з порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки кінцева дата нарахування пені за кожною накладною не входить в межі позовної давності, протягом якої вона може бути стягнута.
Також відповідач не погоджується з розміром витрат на правову допомогу, враховуючи суперечливість та неточність в наданих позивачем документах на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в розмірі 5 600,00 грн., є підставою для відмови позивачу в стягнення витрат на правову допомогу.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, до предмету доказування у даній справі у справі є наявність або відсутність порушення відповідачем умов договору поставки №8281 від 29.03.2019, в частині розрахунків за поставлений товар; наявність або відсутність підстав для нарахування та стягнення пені, 8% річних та інфляційних втрат.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
1. Обставини укладання договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оліс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем.Кейтерінг» (покупець), (разом іменовані - сторони) укладено договір поставки №8281 від 29.03.2019 (далі - договір).
Предмет договору. Постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в кількості та асортименті, згідно накладних, на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору).
Ціна договору. Продукція, яка постачається за даним договором, оплачується за цінами, вказаними в накладних. (п. 1.3. договору).
Строк. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019. В разі, якщо жодна із сторін не виявить наміру припинити чи змінити договір, він вважається пролонгованим на тих самих умовах на кожен наступний календарний рік (пункти 9.1, 9.2. договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Виконання або невиконання обов'язку з поставки товару.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору, він поставив товар на загальну суму 23 227,44 грн., про що свідчать видаткові накладні № ТД-0400442 від 02.04.2019 на суму 890,14 грн., № ТД-0400443 від 02.04.2019 на суму 1 121,49 грн., № ТД-0400444 від 02.04.2019 на суму 780,98 грн., № ТД-0400445 від 02.04.2019 на суму 730,77 грн., № ТД-0400446 від 02.04.2019 на суму 3 546,53 грн., № ТД-0400447 від 02.04.2019 на суму 1 211,26 грн., № ТД-0400448 від 02.04.2019 на суму 573,86 грн., № ТД-0400449 від 02.04.2019 на суму 390,24 грн., № ТД-0400182 від 09.04.2019 на суму 1 061,13 грн., № ТД-0400183 від 09.04.2019 на суму 464,26 грн., № ТД-0400184 від 09.04.2019 на суму 45,60 грн., № ТД-0400185 від 09.04.2019 на суму 303,16 грн., № ТД-0400186 від 09.04.2019 на суму 3 150,39 грн., № ТД-0400187 від 09.04.2019 на суму 713,78 грн., № ТД-0400188 від 09.04.2019 на суму 785,49 грн., № ТД-0400189 від 09.04.2019 на суму 292,68 грн., № ТД-0400502 від 23.04.2019 на суму 928,97 грн., № ТД-0400503 від 23.04.2019 на суму 5 597,09 грн., № ТД-0400504 від 23.04.2019 на суму 639,62 грн.
Відповідач вартість поставленого товару не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 23 227,44 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що видаткові накладні № ТД-0400182 від 09.04.2019 на суму 1 061,13 грн., № ТД-0400183 від 09.04.2019 на суму 464,26 грн., № ТД-0400184 від 09.04.2019 на суму 45,60 грн., № ТД-0400185 від 09.04.2019 на суму 303,16 грн., № ТД-0400186 від 09.04.2019 на суму 3 150,39 грн., № ТД-0400187 від 09.04.2019 на суму 713,78 грн., № ТД-0400188 від 09.04.2019 на суму 785,49 грн., № ТД-0400189 від 09.04.2019 на суму 292,68 грн. на загальну суму 6 816,49 грн. у графі «Умова продажу» містять посилання на договір поставки № 030216/1 від 03.02.2016, а тому не приймаються судом як докази поставки товару за спірним договором на поставку продукції № 8281 від 29.03.2019.
Таким чином, позивачем надано докази поставки товару за спірним договором за видатковими накладними № ТД-0400442 від 02.04.2019 на суму 890,14 грн., № ТД-0400443 від 02.04.2019 на суму 1 121,49 грн., № ТД-0400444 від 02.04.2019 на суму 780,98 грн., № ТД-0400445 від 02.04.2019 на суму 730,77 грн., № ТД-0400446 від 02.04.2019 на суму 3 546,53 грн., № ТД-0400447 від 02.04.2019 на суму 1 211,26 грн., № ТД-0400448 від 02.04.2019 на суму 573,86 грн., № ТД-0400449 від 02.04.2019 на суму 390,24 грн., № ТД-0400502 від 23.04.2019 на суму 928,97 грн., № ТД-0400503 від 23.04.2019 на суму 5 597,09 грн., № ТД-0400504 від 23.04.2019 на суму 639,62 грн. на загальну суму 16 410,95 грн.
Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим частково, на суму 16 410,95 грн.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Згідно пункту 3.3. договору форма оплати: шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту фактичного отримання покупцем продукції від постачальника, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника (позивача) своєчасно поставляти товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов'язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору вносити плату за поставлений товар.
Господарський суд констатує, що строк оплати за видатковими накладними № ТД-0400442 від 02.04.2019 на суму 890,14 грн., № ТД-0400443 від 02.04.2019 на суму 1 121,49 грн., № ТД-0400444 від 02.04.2019 на суму 780,98 грн., № ТД-0400445 від 02.04.2019 на суму 730,77 грн., № ТД-0400446 від 02.04.2019 на суму 3 546,53 грн., № ТД-0400447 від 02.04.2019 на суму 1 211,26 грн., № ТД-0400448 від 02.04.2019 на суму 573,86 грн., № ТД-0400449 від 02.04.2019 на суму 390,24 грн., № ТД-0400502 від 23.04.2019 на суму 928,97 грн., № ТД-0400503 від 23.04.2019 на суму 5 597,09 грн., № ТД-0400504 від 23.04.2019 на суму 639,62 грн. є таким, що настав.
Доказів оплати вартості товару в сумі 16 410,95 грн. відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 23 227,44 грн. є доведеними частково та такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 16 410,95 грн.
В частині стягнення основного боргу у сумі 6 816,49 грн. слід відмовити.
5. Правомірність нарахування пені та 8% річних.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 6.2. договору визначено, що у разі несвоєчаної оплати поставленої продукції, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за поставлену продукцію за кожен день прострочки. Сторони узгодили, що при нарахуванні пені застосовуються строки позовної давності відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України.
Покупець за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію зобов'язаний сплатити постачальнику суму, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочнки, а також 8% річних від простроченої суми у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України. (п. 6.3. договору).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку пені.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 23.04.2019 по 14.11.2019 на суму 3 881,41 грн.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивачем зроблено неточний розрахунок пені, невірно визначено боргові періоди, не враховано, що період нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання складає 6 місяців та рахується за кожною накладною окремо, а строк позовної давності обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.
Відповідач вважає, що, враховуючи те, що Позивач звернувся до суду лише 18.10.2021, датою початку розрахунку пені за кожною накладною слід вважати 18.10.2020 р. (за 12 місяців до дати звернення до суду - в межах позовної давності), а дату закінчення розрахунку пені слід відраховувати від дати виникнення заборгованості (6 місяців від дати виникнення заборгованості), а саме: за накладними від 02.04.2019 кінцевою датою нарахування пені є 23.10.2019, за накладними від 09.04.2019 - 30.10.2019 та за накладними від 23.04.2019 -14.11.2019.
Відповідач зазначає, що пеня у розмірі 3881,41 грн. не підлягає задоволенню та розрахована з порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки кінцева дата нарахування пені за кожною накладною не входить в межі позовної давності, протягом якої вона може бути стягнута.
Слід зазначити, що у зв'язку із відмовою в позовних вимогах щодо стягнення основного боргу за видатковими накладними № ТД-0400182 від 09.04.2019 на суму 1 061,13 грн., № ТД-0400183 від 09.04.2019 на суму 464,26 грн., № ТД-0400184 від 09.04.2019 на суму 45,60 грн., № ТД-0400185 від 09.04.2019 на суму 303,16 грн., № ТД-0400186 від 09.04.2019 на суму 3 150,39 грн., № ТД-0400187 від 09.04.2019 на суму 713,78 грн., № ТД-0400188 від 09.04.2019 на суму 785,49 грн., № ТД-0400189 від 09.04.2019 на суму 292,68 грн. на загальну суму 6 816,49 грн. пеня, нарахована за цими накладними, у розмірі 1 170,15 грн. за загальний період з 23.04.2019 по 23.10.2019, задоволенню не підлягає.
Суд (з урахуванням заперечень відповідача), не погоджується зі здійсненими позивачем нарахуванням пені, оскільки таке нарахуванням було здійсненне з пропуском позовної давності, виходячи з наступного. Статтею 256 Цивільного кодексу Українивстановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Згідно п.4.3. постанови, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором);порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.
Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р. : … з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Враховуючи вищезазначене та те, що прострочення з оплати виконання зобов'язання за договором у відповідача розпочалось з 24.04.2019 за видатковими накладними № ТД-0400442 від 02.04.2019 на суму 890,14 грн., № ТД-0400443 від 02.04.2019 на суму 1 121,49 грн., № ТД-0400444 від 02.04.2019 на суму 780,98 грн., № ТД-0400445 від 02.04.2019 на суму 730,77 грн., № ТД-0400446 від 02.04.2019 на суму 3 546,53 грн., № ТД-0400447 від 02.04.2019 на суму 1 211,26 грн., № ТД-0400448 від 02.04.2019 на суму 573,86 грн., № ТД-0400449 від 02.04.2019 на суму 390,24 грн. та 15.05.2019 за видатковими накладними № ТД-0400502 від 23.04.2019 на суму 928,97 грн., № ТД-0400503 від 23.04.2019 на суму 5 597,09 грн., № ТД-0400504 від 23.04.2019 на суму 639,62 грн., та в той же день і розпочався період, за який позивач мав право нарахувати відповідачу пеню (а саме з 24.04.2019 по 24.10.2019 та з 15.05.2019 по 15.11.2019 відповідно, в розумінні приписів ст.232 ГК України); при цьому, строк позовної давності (щодо до вимог про стягнення з відповідача пені, в розумінні ст.258 ЦК України) закінчився б у позивача 24.04.2020 та 15.05.2020 ; з позовом до суду позивач звернувся 23.10.2021, про що свідчить відмітка на конверті; суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені за період з 24.04.2019 по 24.10.2019 та з 15.05.2019 по 15.11.2019 в загальному розмірі 2 711,26 грн. Обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності, суд не знаходить. За викладених обставин в цій частині стягнення пені в позові також слід відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.
Отже, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3 881,41 грн.
Щодо розрахунку 8% річних.
Позивач нарахував 8% річних за загальний період прострочення з 23.04.2019 по 10.10.2021 на суму 2 836,46 грн.
Як вже зазначалося, у зв'язку із відмовою в позовних вимогах щодо стягнення основного боргу за видатковими накладними № ТД-0400182 від 09.04.2019 на суму 1 061,13 грн., № ТД-0400183 від 09.04.2019 на суму 464,26 грн., № ТД-0400184 від 09.04.2019 на суму 45,60 грн., № ТД-0400185 від 09.04.2019 на суму 303,16 грн., № ТД-0400186 від 09.04.2019 на суму 3 150,39 грн., № ТД-0400187 від 09.04.2019 на суму 713,78 грн., № ТД-0400188 від 09.04.2019 на суму 785,49 грн., № ТД-0400189 від 09.04.2019 на суму 292,68 грн. на загальну суму 6 816,49 грн., позовні вимоги про стягнення 8% річних, нараховані за цими накладними, у розмірі 832,40 грн. за загальний період з 23.04.2019 по 10.10.2021, задоволенню не підлягають.
Перевіривши розрахунок 8% річних, суд зазначає, що позивачем невірно визначено дату початку нарахування, із врахуванням п. 3.3 договору, а тому за видатковимим накладними № ТД-0400442 від 02.04.2019 на суму 890,14 грн., № ТД-0400443 від 02.04.2019 на суму 1 121,49 грн., № ТД-0400444 від 02.04.2019 на суму 780,98 грн., № ТД-0400445 від 02.04.2019 на суму 730,77 грн., № ТД-0400446 від 02.04.2019 на суму 3 546,53 грн., № ТД-0400447 від 02.04.2019 на суму 1 211,26 грн., № ТД-0400448 від 02.04.2019 на суму 573,86 грн., № ТД-0400449 від 02.04.2019 на суму 390,24 грн. датою початку нарахування є 24.04.2019, а за видатковими накладними № ТД-0400502 від 23.04.2019 на суму 928,97 грн., № ТД-0400503 від 23.04.2019 на суму 5 597,09 грн., № ТД-0400504 від 23.04.2019 на суму 639,62 грн. 15.05.2019.
Крім того, позивачем, при здійсненні розрахунку 8% річних за накладною № ТД-0400502 від 23.04.2019 на суму 928,97 грн. допущено помилку, оскільки ним здійснювалось нарахування 8% на суму 292,68 грн. Тому, за вказаною видатковою накладною, розмір 8% річних більший, ніж визначено позивачем, однак, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає 8% річних, визначені позивачем у розмірі 56,32 грн.
Таким чином, задоволенню підлягають 8% річних у розмірі 3 081,42 грн.
6. Правомірність нарахування інфляційних втрат.
Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з травня 20191 по серпень 2021 на суму 23 227,44грн.
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.
У зв'язку із відмовою в позовних вимогах щодо стягнення основного боргу за видатковими накладними № ТД-0400182 від 09.04.2019 на суму 1 061,13 грн., № ТД-0400183 від 09.04.2019 на суму 464,26 грн., № ТД-0400184 від 09.04.2019 на суму 45,60 грн., № ТД-0400185 від 09.04.2019 на суму 303,16 грн., № ТД-0400186 від 09.04.2019 на суму 3 150,39 грн., № ТД-0400187 від 09.04.2019 на суму 713,78 грн., № ТД-0400188 від 09.04.2019 на суму 785,49 грн., № ТД-0400189 від 09.04.2019 на суму 292,68 грн. на загальну суму 6 816,49 грн. інфляційні втрати, нараховані за цими накладними, у розмірі 832,40 грн. за загальний період з квітня 2019 по липень 2021, задоволенню не підлягають.
Господарський суд, перевіривши нарахування інфляційних втрат за видатковими накладними № ТД-0400442 від 02.04.2019 на суму 890,14 грн., № ТД-0400443 від 02.04.2019 на суму 1 121,49 грн., № ТД-0400444 від 02.04.2019 на суму 780,98 грн., № ТД-0400445 від 02.04.2019 на суму 730,77 грн., № ТД-0400446 від 02.04.2019 на суму 3 546,53 грн., № ТД-0400447 від 02.04.2019 на суму 1 211,26 грн., № ТД-0400448 від 02.04.2019 на суму 573,86 грн., № ТД-0400449 від 02.04.2019 на суму 390,24 грн., № ТД-0400502 від 23.04.2019 на суму 928,97 грн., № ТД-0400503 від 23.04.2019 на суму 5 597,09 грн., № ТД-0400504 від 23.04.2019 на суму 639,62 грн. виявив помилки в частині визначення періоду нарахування, а тому до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі 1 960,67 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем.Кейтерінг" про стягнення заборгованості у розмірі 34 364, 31 грн. за договором поставки продукції № 8281 від 29.03.2019 задовольнити частково.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем.Кейтерінг" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48А, ідентифікаційний код 41643764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оліс" (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд.47, ідентифікаційний код 36836172) 16 410,95 грн. - основного боргу, 1 960,67 грн. - інфляційних втрат, 3 081,42 грн. - 8% річних та 1 417,12 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем.Кейтерінг" про стягнення 6 816,49 грн. - основного боргу, 3 881,41 грн. - пені, 875,79 грн. - інфляційних втрат, 1 337,58 грн. - 8% річних та 852,88 грн. - судового збору - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.12.2021.
Суддя Н.Г. Назаренко