вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.12.2021м. ДніпроСправа № 904/6424/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Саранюк Миколи Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення 203 792 грн. 85 коп.
Без виклику представників сторін.
Позивач - Фізична особа - підприємець Саранюк Микола Петрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6050/21 від 13.07.2021) до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 203 792 грн. 85 коп., що складає 147 906 грн. 93 коп. - заборгованості за Договором від 13.10.2016 №8 про надання послуг, 40 373 грн. 93 коп. - інфляційного збільшення та 15 511 грн. 99 коп. - три проценти річних.
Також просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 10 556 грн. 89 коп., що складаються із 3 056 грн. 89 коп. - сплаченого судового збору та 7 500 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається із позовної заяви позивачем в складі учасників визначено відповідачем фізичну особу - ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2 , рік народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 (відоме місце проживання (перебування): ( АДРЕСА_2 ), у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2021 відповідно до вимог частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України було постановлено Павлоградській міській раді (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, буд. 95) протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області у паперовій формі: інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , рік народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 (відоме місце проживання (перебування): ( АДРЕСА_2 ).
Павлоградською міською радою надано лист (вх.№ 37896/21 від 02.08.2021) з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, у якій вказано, що: за відомостями відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області місце проживання прізвище: ОСОБА_3 ; ім'я: ОСОБА_4 ; по батькові: ОСОБА_5 ; дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Павлоград, Дніпропетровська область; громадянство/підданство: Україна; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; зареєстроване за адресою: м. Павлоград, Дніпропетровська область, вулиця Добролюбова, будинок 38 з 27.01.2014 по теперішній час.
В подальшому, судом встановлено, що позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем подано до суду заяву (вх. №39106/21 від 09.08.2021), якою усунено недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у клопотанні (вх№ 43636/21 від 07.09.2021) про надання додаткового часу для надання відзиву на позовну заяву просить надати додатковий час для подання заперечень на позовну заяву та доказів по справі у зв'язку з тим, що не перебувала за місцем реєстрації (м. Павлоград Дніпропетровської області). Про наявність даної справи дізналась випадково з сайту судової влади.
Відповідно до частини 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України,суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.
В матеріалах справи міститься повернута ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 з позначкою на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи викладене суд вбачає підстави для задоволення клопотання відповідача (вх. № 43636/21 від 07.09.2021) про поновлення пропущеного строку для надання заперечень на позовну заяву.
Відповідач у відзиві (вх№48125/21 від 05.10.2021) просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки: - позивачем не надавалися акти прийому - передачі; - позивач не в повному обсязі виконав роботи; - роботи виконувались дуже повільно; - оплата здійснювалась еквівалентно виконаним роботам; - позивач не вказує інші оплати, що підтверджується квитанціями від 21.10.2017 на суму 4 558 грн. 00 коп., від 18.12.2018 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 13.09.2017 на суму 25 000 грн. 00 коп. Також просить застосувати до штрафних санкцій строк позовної давності.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Справа згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
За змістом статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.»
Таким чином, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Як вбачається, 13.10.2016 між позивачем - Фізичною особою - підприємцем Саранюком Миколою Петровичем, як виконавцем, та Фізичною особою - підприємцем Савченко Яною Сергіївною, як замовником, було укладено договір №8 про надання послуг (надалі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, а замовник оплатити; послуга або перелік послуг, а також вартість вказуються в додатках до договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, доповнення до договору є невід'ємною частиною.
Загальна сума Договору оцінюється вартістю всіх послуг зазначених в додатках до даного договору (пункт 2.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору замовник здійснює оплату банківським переказом на рахунок виконавця протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту прийму - передачі наданих послуг, якщо інше не обумовлено в Додатковій угоді.
Умовами частини 4 Договору передбачено, що виконавець надає послуги на умовах цього договору та додаткових угод до нього; замовник оплачує послуги на умовах цього договору та додаткових угод до нього.
Договір набирає чинності з дати підписання і діє до повного виконання умов даного Договору (пункт 9.2 Договору).
Звіт про надані послуги надається виконавцем в письмовому вигляді з підписом і печаткою, оригінали передаються за допомогою пошти, кур'єром або іншими засобами за два дні до закінчення звітного місяця або на вимогу замовника протягом дії Договору (пункт 9.4 Договору).
До договору були підписані доповнення від 13.10.2016 №1 (а.с.12), доповнення від 25.10.2016 №2 (а.с.13), доповнення від 25.10.2016 №3 (а.с.14) та доповнення від 24.04.2017 №4 (а.с.15).
Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду від 22.08.2017 №5 до Договору (надалі - Додаткова угода №5) та додаткову угоду від 02.10.2017 №6 до Договору (надалі - Додаткова угода №6).
Відповідно до пункту 1.1 Додаткової угоди №6 предметом угоди являються роботи, виконані по сайту eurorealt.net в період з 01.08.2017 по 31.08.2017 та 01.09.2017 по 30.09.2017.
Згідно з пунктом 2.3 Додаткової угоди №6 акт прийому передачі виконаних робіт підписується сторонами після тестування розробок на сайті замовника.
Вартість наданих послуг, що підлягають оплаті, станом на 01.08.2017 становить 4 788,75 доларів; розрахунки будуть проводитись в гривні, по курсу НБУ на день оплати; розрахунки здійснюються в розмірі 2 347,5$ до 15.11.2017 та 2 441,25$ до 15.12.2017 (пункти 3.1, 3.2 Додаткової угоди №6) .
Відповідно до пункту 4.1 Додаткової угоди №6 в разі затримки оплати послуг замовником, згідно пунктів 3.2, 3.3 більш ніж на 30 діб, або відмови замовника від виконання даних пунктів Договору, виконавець звертатиметься до суду, щодо відшкодування вартості робіт та штрафних санкцій у розмірі 25% від неотриманої суми.
Відповідно до пункту 1.1 Додаткової угоди №5 предметом угоди є те, що виконавець зобов'язується завершити розробку «Конструктор», що міститься в технічному завданні, що є невід'ємною частиною цієї угоди, та реалізувати її на сайті eurorealt.net, в повному робочому стані, а замовник зобов'язується прийняти цю розробку, що буде підтверджено Актом прийому-передачі виконаних робіт та оплатити ці роботи згідно пунктів 3.1 та 3.3.
Згідно з пунктом 2.1 Додаткової угоди №5 виконавець зобов'язаний у строк до 01.09.2017 завершити розробку «Конструктор» та надати замовнику для тестування.
Пунктом 2.3 Додаткової угоди №5 передбачено, що акт прийому-передачі виконаних робіт підписується сторонами після тестування розробок на сайті замовника.
Вартість наданих послуг, що підлягають оплаті, станом на 01.08.2017 становить 63 058 грн. 00 коп.; розрахунки здійснюються в розмірі: 30 000 грн. 00 коп. до 15.09.2017 та 33 058 грн. 00 коп. до 15.10.2017 (пункти 3.1, 3.2 Додаткової угоди №5).
Відповідно до пункту 4.1 Додаткової угоди №5 в разі затримки оплати послуг замовником, згідно пунктів 3.2, 3.3 більш ніж на 30 діб, або відмови замовника від виконання даних пунктів договору, виконавець звертатиметься до суду, щодо відшкодування вартості робіт та штрафних санкцій 25% від неотриманої суми.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним виставлені рахунки на загальну суму 100 038 грн. 00 коп., у тому числі:
- від 14.10.2016 №1 на суму 500 грн. 00 коп. (а.с.18);
- від 24.17.2017 №4 на суму 36 480 грн. 00 коп. (а.с. 19);
- від 22.08.2017 №5 на суму 30 000 грн. 00 коп. (а.с. 20);
- від 22.09.2017 №6 на суму 33 058 грн. 00 коп. (а.с. 21).
Проте, доказів направлення чи надання зазначених рахунків відповідачу та їх отримання відповідачем матеріали справи не містять.
Позивач зазначає, що станом на 14.06.2021 відповідачем було погашено 11 000 грн. 00 коп., що за курсом НБУ складає 412,87доларів, у зв'язку з чим сума заборгованості за надані послуги становить 4 375,88 $ (4788,75$-412,87$).
Відповідно до пункту 4.1 Додаткової угоди №5 та Додаткової угоди №6 позивач нарахував штрафні санкції у розмірі 25% від неотриманої суми, яка становить 1 093,97$ (4375,88$х25%).
Позивач просить стягнути з відповідача 5469,85$ (4375,88$+1093,97$), що за курсом НБУ станом на 14.06.2021 (27,0404) cтановить 147 906 грн. 93 коп.
Також за порушення умов Договору позивачем в порядку статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 3% річних за період з 16.12.2017 по 14.06.2021 в сумі 15 511 грн. 99 коп., та інфляційні нарахування за період з січня 2018 по травень 2021 в сумі 40 373 грн. 93 коп.
Позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу від 14.06.2021 (фіскальний чек від 15.06.2021) (а.с.22-24) про погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді
Непогашення заборгованості відповідачем стало причиною спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із частинами 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, виходячи зі змісту положень статті 14 Господарського процесуального кодексу України, констатує наявність у позивача права на визначення ним позовних вимог та розпорядження своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Однак, докази, що подаються позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, повинні відповідати критеріям належності та достатності.
Суд зазначає, що акти наданих послуг є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують фактичне здійснення такої господарської операції та, як наслідок, визначають вартість такої операції.
За правовою позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2012 №15/5005/13476/2011, акт виконаних робіт, згідно з умовами укладеного сторонами договору, є документом, який відповідним чином засвідчує факт надання послуги (здачі результатів виконаних робіт).
Матеріали справи не містять підписаних сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт, які передбачені умовами Договору та Додатковими угодами №5, №6.
Надані позивачем до позовної заяви докази не дають можливості встановити дійсний обсяг порушення відповідачем договірних грошових зобов'язань та розмір наявної заборгованості, а також періоди прострочення оплати послуг. Наведене у свою чергу унеможливлює перевірку розрахунків заявлених до стягнення похідних вимог, а саме сум інфляційного збільшення та 3% річних та розгляд заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо штрафних санкцій.
Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх недоведеністю.
Щодо викладення відповідачем у відзиві позиції щодо пропуску строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на те, що судом було встановлено недоведеність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача в даній справі, заява відповідача про пропущення строку позовної давності судом по суті не може бути розглянута.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Саранюк Миколи Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про стягнення 203 792 грн. 85 коп.
2. Судові витрати у справі віднести за рахунок Фізичної особи - підприємця Саранюк Миколи Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
" 22" грудня 2021 року