пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 грудня 2021 року Справа № 903/919/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД МСК Україна”
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Енко”
про стягнення 14177,17 грн,
Суддя Вороняк А.С.
секретар судового засідання Коритан Л. Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Іщук І. М. (адвокат, ордер серія АС № 1029051 від 10.12.2021);
від відповідача: Шевчук Я. Ю. (адвокат, ордер серія АС № 1031520 від 15.12.2021).
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД МСК Україна” звернулися з позовом до Приватного акціонерного товариства “Енко” про стягнення 14177,17 грн штрафних санкцій за договором поставки № 23-04-1 від 23.04.2021, з них 12720,42 грн штрафу, 1226,74 грн пені, 230,01 грн - 3 % річних.
При обґрунтуванні позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 23-04-1 від 23.04.2021 в частині своєчасної оплати вартості товару.
Ухвалою суду від 12.11.2021 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме, зобов'язано подати суду: докази надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.
15.11.2021 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Дана з додатками приєднана до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено 20.12.2021.
17.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що несвоєчасна оплата вартості поставленого товару в розмірі 20% дійсно мала місце. Причиною несвоєчасної оплати 20% вартості поставленого товару стало порушення зобов'язань позивачем щодо реєстрації податкової накладної. Відповідач вважає за можливе застосувати в даному випадку ст. 233 ГК України, оскільки збитки позивача відсутні, так як виконання замовлення було здійснено з авансом у 80%, а несвоєчасна оплата 20% вартості товару була нетривалою, та зумовлена невиконанням позивачем п 2.3 Договору поставки. Відповідач просить суд зменшити на 90% розмір пені та штрафу, які Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДМСК Україна» вимагає стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЕНКО» за договором поставки.
В судовому засіданні 20.12.2021 представник позивача позов підтримав. Просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90% через необгрунтованість. Додатково заявив клопотання про відшкодування понесених позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката, що докази понесених витрат будуть подані протягом 5-ти днів після ухвалення судом рішення.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву, просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 90%.
Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -
встановив:
23.04.2021 між ТОВ «ТД МСК УКРАЇНА» (далі - позивач, постачальник) та ПАТ «ЕНКО» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 23 04-1 від 23.04.2021 (а.с. 13-14).
Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору постачальник, за замовленням покупця зобов'язується передати йому у власність металопрокат чи залізні вироби (далі товар) в строки та на умовах, передбачених Договором та специфікацією, що є невід'ємною його частиною, а покупець зобов'язується прийняти Товар від постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним Договором та специфікацією. Ціна, порядок розрахунку між сторонами, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, що поставляється по даному Договору вказуються у Договорі, Специфікаціях, рахунках-фактурах, видаткових накладних, які є невід'ємними частинами Договору.
Згідно п. п.п. 2.1.-2.3. Договору поставка товару здійснюється протягом 15-ти (п'ятнадцяти) робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% вартості товару, шляхом відвантаження товару автотранспортом постачальника або самовивозом зі складу постачальника відповідно до умов даного Договору, якщо інший порядок поставки не передбачено специфікацією. Разом з товаром постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: видаткову накладну на товар; товарно-транспортну накладну (за умови використання послуг перевізника); копію сертифіката якості виробника на товар (за вимогою покупця). Постачальник в терміни, встановлені нормами діючого законодавства України, складає податкові накладні, реєструє їх в Єдиному реєстрі податкових накладних та надає покупцю за його вимогою.
05.07.2021 між сторонами було укладено специфікацію на поставку Балки 40К1 ст 3 зварна, вагою 10,524 т. та загальною вартістю 638408,32 грн., в т. ч. 106401,39 грн. ПДВ (а.с. 15).
У вказаній специфікації зазначено, що умовами оплати є розстрочення платежу.
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 50 % від вартості товару протягом 2 днів, з дня виставлення постачальником рахунку; 30 % оплати здійснюється протягом 1 дня по факту виготовлення товару, про що постачальник повідомляє покупця будь-яким способом зв'язку; решта 20 % оплати здійснюється по факту доставки товару на склад покупця. Розвантаження товару не здійснюється до моменту зарахування на розрахунковий рахунок постачальника 100 % вартості товару.
04.08.2021 ТОВ «ТД МСК Україна» було поставлено товар у повному обсязі, про що свідчить підписана видаткова накладна № 804 від 04.08.2021 та товарно-транспортна накладна № Р/804 від 04.08.2021 (а.с. 5, 10).
Товар прийнято заступником начальника ВМТЗ Блажко Н.Ю., що діяла на підставі довіреності № 163 від 04.08.2021 року (а.с. 12). Даний факт відповідачем не заперечується.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Згідно ст. 173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку здійснення поставки на умовах відстрочення чи розстрочення оплати та виникнення заборгованості з оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується за кожний день від суми такого прострочення. У випадку прострочення оплати товару понад два дні, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 10 відсотків від розміру заборгованості.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Згідно ч.2 ст 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
У відповідності до ч.2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Щодо стягнення із відповідача 1226,74 грн. пені та 12720,42 грн. штрафу за період з 05.05.2021 по 26.08.2021 (22 дні), суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ПАТ «ЕНКО» було проведено оплати за товар у наступних розмірах та у наступні дати:
319204,16 грн. (50 % від вартості товару) оплачено 06.07.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 8989 від 06.07.2021 року (а.с. 16);
192000,00 грн. (30 % від вартості товару) оплачено 03.08.2021, про що сторони не заперечують.
127204,16 грн. (20 % від вартості товару) оплачено 26.08.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 9283 від 26.08.2021 року (а.с. 17).
Датою поставки у відповідності до специфікації від 05.07.2021( тобто решта 20 % оплати здійснюється по факту доставки товару на склад покупця), якою сторони узгодили сплату відповідачем 20% від вартості товару, є - 04.08.2021.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, беручи до уваги приписи ст. 253 ЦК України, прострочення сплати 20% вартості поставленого товару 04.08.2021 почалось 05.08.2020 (наступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).
Як встановлено судом, відповідач оплатив 20% вартості 26.08.2021, тобто із простроченням сплати 127204,16 грн. у 21 день (з 05.08.2021 по 25.08.2021).
Разом з тим, при здійсненні розрахунку пені, позивачем не взято до уваги, що день сплати боргу не враховується у прострочення оплати (п. 19 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2015) та здійснено розрахунок пені за 22 дні.
Суд провів власний перерахунок пені, із врахуванням ст.253 ЦК України, за період прострочення оплати з 05.08.2021 по 25.08.2021(21 день) на суму заборгованості 127204,16 грн.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов висновку, що пеня підставна в загальній сумі 1170,98 грн., в решті частини стягнення пені в сумі 55,76 грн. слід відмовити через безпідставність.
Оскільки в даному випадку має місце прострочення оплати відповідачем 20% вартості отриманого товару на 21 день (понад два дні), то штраф за прострочення оплати товару понад два дні у розмірі 10 % від розміру заборгованості відповідно до п. 5.3 Договору, в сумі 12720,42 грн. підлягає стягненню із відповідача у повному розмірі.
Щодо стягнення з відповідача 230,01 грн. 3% річних, суд зазначає таке.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши розрахунок нарахованих 3% річних за період з 05.08.2021 по 25.08.2021 (із врахуванням помилки, у кінцевій даті періоду прострочення оплати, що також встановлено при нарахуванні пені), вважає, що остання підставна в загальній сумі 219,56 грн, а в решті частини стягнення 3% річних в сумі 10,45 грн слід відмовити через безпідставність.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 14110,96 грн, з них 1170,98 грн пені, 12720,42 грн - штрафу, 219,56 грн - 3% річних. У задоволенні позовних вимог на суму 66,21 грн, з них 55,76 грн пені, 10,45 грн - 3% річних слід відмовити через безпідставність.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, що несвоєчасна оплата поставленого товару спричинена порушенням позивачем строків реєстрації податкової накладної, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За визначенням ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За приписами ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Беручи до уваги викладене, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів позивача щодо його відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань згідно Договору поставки № 23-04-1 від 23.04.2021.
Щодо клопотання відповідача про зменшення на 90% розміру пені та штрафу, суд зазначає таке.
Частиною 1 статі 550 ЦК України встановлено, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
В свою чергу, право господарського суду зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, безпосередньо визначається дефініціями частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Господарський суд не застосовує матеріальний закон в частині врахування значного розміру неустойки, як критерій для її зменшення порівняно з розміром збитків кредитора, оскільки не встановлював наявність у позивача збитків через порушення відповідачем зобов'язань за Договором.
В свою чергу, як вже було зазначено, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю також інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, суд приймає до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Судом відхиляється посилання позивача на п. 2.3 Договору, як підставу для зменшення пені та штрафу, оскільки позивачем не порушено строків складання податкових накладних. Останні були зареєстровані за № 23 від 04.08.2021. Крім того, дана обставина не є відкладальною умовою для оплати товару та не може бути підставою для зменшення сплати штрафних санкцій, оскільки специвікацією від 05.07.2021 сторони передбачили сплату решти 20 % вартості товару по факту доставки товару на склад покупця, тобто 04.08.2021.
Враховуючи викладене беручи до уваги інтереси обох сторін, співвідношення між нарахованими штрафними санкціями (які не є надмірно великими) і в цілому зобов'язаннями по договору, зважаючи, що відповідачем не наведено наявності обставин, які можуть бути підставою для зменшення пені та штрафу до 90%, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні даного клопотання.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2259,40 грн. судового збору пропорційно до задоволених вимог, в іншій частині сплата судового збору залишається за позивачем.
Щодо заяви представника позивача про вирішення питання розподілу витрат пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Положеннями частин 1-4 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно до п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Враховуючи заяву представника позивача, яка подана до закінчення судових дебатів, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про розподіл витрат пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги адвокатом позивача.
Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Енко” (вул.Електроапаратна, 3, м.Луцьк, Волинська область, 43020, код ЄДРПОУ 13367676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД МСК Україна” (вул.Академіка Корольова,1, офіс 2/2, м.Київ, 03134, код ЄДРПОУ 43526618) 14110,96 грн (чотирнадцять тисяч сто десять гривень 96 коп.), з них 1170,98 грн пені, 12720,42 грн -штрафу, 219,56 грн - 3% річних та 2259,40 грн (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень 40 коп.) судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог на суму 66,21 грн, з них 55,76 грн пені, 10,45 грн - 3% річних - відмовити.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на "28" грудня 2021 року о 12:30 год.
5. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а).
6. Надати позивачу строк 5 днів з дня винесення рішення по справі для надання доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу відповідно до п. 5 ч. 6 ст.238 ГПК України, копії яких надіслати іншій стороні, докази надіслання надати суду.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 23.12.2021
Суддя А. С. Вороняк