пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 грудня 2021 року Справа № 903/857/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Приватного підприємства “Дружба-Нафтопродукт”
до відповідача: Приватного підприємства “Лігро Трейд”
про стягнення 243420,00 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Іванців Ю. С., адвокат, довіреність від 16.09.2021;
від відповідача: н/з.
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: 21.10.2021 Приватне підприємство “Дружба-Нафтопродукт” звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства “Лігро Трейд” про стягнення 243420,00 грн(з урахуванням ухвали суду про закриття провадження у справі в частині стягнення 7000 грн) основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 50 від 07.04.2021.
В обґрунтування позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині повної оплати поставленого товару.
Ухвалою суду від 25.10.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.11.2021, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
16.11.2021 позивач подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 7000,00 грн основної суми заборгованості, оскільки відповідачем 25.10.2021 та 04.11.2021 здійснено погашення боргу на суму 7000,00 грн. дане клопотання з додатками приєднано до матеріалів справи.
В судовому засіданні 16.11.2021 представник позивача підтримав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 7000,00 грн основного боргу.
Ухвалою суду від 16.11.2021 задоволено клопотання позивача про закриття провадження в частині стягнення 7000,00 грн. Суд ухвалив на місці відкласти підготовче засідання на 02.12.2021.
В судовому засіданні 02.12.2021 з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці відкласти підготовче засідання на 07.12.2021
В судовому засіданні 07.12.2021 суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.12.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав. Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки 07.12.2021 адвокат відповідача брав участь у судовому засідання, де судом було ухвалено на місці про призначення справи по суті на 20.12.2021 на 16.30 год.(протокол судового засідання від 07.12.2021).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
07.04.2021 між ПП “Дружба-Нафтопродукт” (постачальник) та ПП “Лігро Трейд” (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 50 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (а.с.12-17).
Відповідно до пункту 1.2 договору номенклатура товару, його кількість, ціна та строки поставки встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах: рахунках-фактурах та/чи в відвантажувальних документах: видаткових накладних та/чи специфікаціях на товар, які складають невід'ємну частину цього договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Усна заявка покупця на поставку партії товару допускається за згодою постачальника. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі та/чи специфікаціями), які підписані представниками обох сторін.
Відповідно до п. 2.5 договору товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем по кількості - відповідно до накладних документів (накладна та/або акт приймання-передачі) у відповідності з вибраним базисом поставки товару.
Згідно із п. 3.1 договору загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та/чи накладних та/чи специфікаціях. Ціна, вартість та спосіб оплати товару, що постачається по цьому договору, фіксується та зазначається в рахунках-фактурах, накладних та/чи специфікаціях.
Пунктом 3.2 сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити повну вартість товару: в розмірі 100 % вартості товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), у строк, визначений у відповідних рахунках-фактурах, але у всякому разі до моменту відвантаження такого товару. Оплата вартості поставленої партії товару може здійснюватися покупцем протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інший строк на оплату не вказаний у рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі).
Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана у видаткових накладних та чи специфікаціях на товар (п.3.3 договору).
Згідно з п. 3.4 договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківських рахунок постачальника.
Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача 243420,00 грн заборгованості за товар поставлений в квітні-травні 2021 року згідно видаткових та товарно-транспортних накладних на загальну суму 4751256,00 грн, які підписано сторонами та скріплено їх печатками без будь-яких зауважень (а.с.18-38).
Проведені господарські операції з продажу нафтопродуктів відображені в обліку позивача про що останнім зареєстровано на користь відповідача податкові накладні (а.с.39-64).
Також, між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.08.2020 по 31.06.2021, згідно якого заборгованість відповідача становить 1744996,50 грн (а.с.23).
Однак відповідач лише частково виконав свої зобов'язання з оплати поставленого товару, перерахувавши позивачу в рахунок оплати одержаних нафтопродуктів 4507836,00 грн, у зв'язку з чим заборгованість по оплаті поставленого товару становить 243420,00 грн.
Норми права якими керувався суд при вирішенні спору.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 243420,00 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, тому дана підлягає стягненню з відповідача, як підставна та обґрунтована.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 243420,00 грн заборгованості за поставлений товар.
Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3651,30 грн. в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути із Приватного підприємства “Лігро Трейд” (вул. Рівненська, 48, м. Луцьк, Волинська область, 43020, код ЄДРПОУ 43553348) на користь Приватного підприємства “Дружба-Нафтопродукт” (вул. Шевченка, 65, с. Нагірянка, Чортківський район, Тернопільська область, 48543, код ЄДРПОУ 34042478) 243420,00 грн(двісті сорок три тисячі чотириста двадцять гривень 00 коп. ) основної заборгованості та 3651,30 грн (три тисячі шістсот п'ятдесят одну гривню 30 коп.) судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
23.12.2021.
Суддя А. С. Вороняк