ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
30 листопада 2021 року Справа № 903/408/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Пузирко В.В.,
представники учасників справи:
позивача- Бондар Л.М.;
відповідача - Ткачук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Відповідача-Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводо-канал» на рішення господарського суду Волинської області від 15.09.2021, повний текст якого складено 16.09.2021, у справі №903/408/21 (суддя Кравчук А.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі філії «Центр
будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого
структурного підрозділу «Рівненсько-Тернопільське територіальне
управління» м.Рівне
до Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства
«Ковельводоканал» м.Ковель Волинської обл.
про стягнення 355 320 грн 41 коп. заборгованості, пені, інфляційних втрат та річних,-
У червні 2021 року до господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» (надалі в тексті - Залізниця) про стягнення з Ковельсь-кого управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» (надалі в тексті - Управління) 355 320 грн 41 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних втрат та річних. Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати послуг з відведення стічних вод.(арк.справи 1-8).
За наслідками розгляду справи №903/408/21 рішенням від 15.09.2021 господарський суд Волинської області задоволив позов частково, присудивши до стягнення з Відповідача на користь Позивача 315 133 грн 11 коп. заборгованості по розрахунках, 10 887 грн 43 коп. пені, 19 680 грн 10 коп. інфляційних втрат, 7 352 грн 41 коп. -3% річних та 5 295 грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору. В частині в частині стягнення 2 267 грн. 36 коп. пені та -3% річних у позові відмовлено. Постановляючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що взяті на себе договірні зобов'язання з оплати наданих послуг Відповідач не виконав належ-ним чином, однак обчислюючи суми пені та -3% річних Позивач припустився помилки, тому позов підлягає частковому задоволенню.(арк.справи 206-211).
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Відповідач подав скаргу до апеляційного госпо-дарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 15.09.2021 у даній справі та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. (арк. справи 213-217).
Обґрунтовуючи скаргу Управління зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що Договір №БМЕСУ-18-97К-002 є чинним в редакції від 07.08.2018, оскільки додаткові угоди до договору були повернуті Управлінням без погодження та без підписання. Коли Залізниця 27.11.2020 вчергове звернулась до Управління з пропозицією підписати додаткову угоду - останнє підписало її 18.12.2020 з протоколом розбіжностей та повернуло листом №1373 від 18.12.2020. Жодної відповіді з приводу листа від 18.12.2020 та протоколу розбіжностей від Залізниці на адресу Управління не надходило, протокол розбіжностей не повернуто. Помилковим є висновок суду, що за Договором про відведення стічних вод від 07.08.2018 надаються житлово-комунальні послуги. При цьому, Договір про відведення стічних вод не є договором про надання житлово-комунальної послуги з централізованого водовідведення, тому такий договір може бути укладе-ним лише за згодою сторін щодо його істотних умов. Крім того, безпосередня очистка стоків від фізичних та юридичних осіб району Ковель-2 здійснюється очисними спорудами Управління (замовника). Щодо умови п.2.1 Договору, що вартість відведення одного метра кубічного стічних вод визначається на підставі Постанови НКРЕКП від 25.12.2014 №929 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення Державному територіально-галузе-вому об'єднанню «Львівська залізниця» - Управління зазначає, що підписання Договору саме в такій редакції п.2.1 було помилковим, позаяк правові підстави для визначення ціни на послугу за Договором на підставі постанов НКРЕКП відсутні, оскільки це не є комунальна послуга.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №903/408/21.(арк.справи 227).
У судовому засіданні апеляційної інстанції 30.11.2021 представник Відповідача підтримав доводи скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав свої пояснення, просив залишити рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господар-ський суд
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Українська залізниця»-виконавець та Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал»-замовник уклали договір про відведення стічних вод від 07.08.2018 №БМЕСУ-18-97К-002 (надалі в тексті - Дого-вір), за умовами п.1.1 якого виконавець зобов'язується відводити стічні води від абонентів замовника.(арк.справи 9-11).
Фактична кількість стічних вод, що відводяться протягом відповідного місяця, вважається рівною кількості спожитої води абонентів замовника, які визначені на підставі Переліку спожи-вачів (Ковель-2), стоки яких в подальшому перекачуються каналізаційно-насосною станцією виробничого підрозділу «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця». (п.1.2 Договору).
Вартість відведення одного метра кубічного стічних вод визначається на підставі поста-нови НКРЕ КП від 25.12.2014 №929 «Про встановлення тарифів на централізоване водопоста-чання та водовідведення ДТГО «Львівська залізниця» та складає 7,06 грн., в тому числі ПДВ - 1,18 грн.(п. 2.1 Договору).
Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що за результатами наданих послуг уповнова-жені представники сторін підписують акт приймання-передачі наданих послуг (додаток №3). Після отримання акта замовник зобов'язаний в п'ятиденний термін підписати акт приймання-передачі наданих послуг та повернути його виконавцю. У випадку не повернення акта виконавцю з боку замовника, послуги вважаються такими, що погоджені та підтверджені замовником.
Замовник зобов'язаний сплатити за послуги по відведенню стічних вод за об'єм, визначений в акті приймання-здачі наданих послуг відповідно до п.1.2 Договору. Замовник проводить оплату за отримані послуги згідно договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно 20 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі актів приймання передачі наданих послуг, складених відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Договору.(п.п.2.3, 2.4 Договору).
Відповідно до п.6.1.3 Договору за прострочення замовником оплати вартості наданих пос-луг, відповідно до п.2.3 Договору, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період оплати.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.(п.8.1 Договору). Договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах якщо за місяць до закінчення терміну його дії будь яка із сторін письмово не повідомила другу сторону про його припинення. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.(п.8.2 Договору).
Договір підписано уповноваженими представниками, скріплено відтисками печаток сторін. (арк.справи 11).
Матеріалами справи стверджується, що постановою НКРЕ КП №283 від 04.02.2020 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 №1141» постанову доповнено новим під-пунктом 107, яким передбачено, зокрема АТ «Українська залізниця» зі структурою, наведеною в додатку 107 до цієї постанови, встановлено тариф на централізоване водовідведення спожива-чам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідве-дення - 9,20 грн. за 1 куб.м (без податку на додану вартість).
Матеріали справи свідчать, що листом №102 від 11.02.2020 Залізниця запропонувала Управлінню внести зміни до Договору про відведення стічних вод. До листа долучено додаткову угоду до договору №БМЕСУ-18-97к-02 від 07.08.2018 про відведення стічних вод, копію постанови НКРЕКП від 04.02.2020 №283.(арк.справи 40).
Листами №367 від 12.05.2020, №778 від 25.06.2020, №968 від 27.11.2020 Позивач повторно пропонував Відповідачеві прийняти тариф 9,20 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ) за центра-лізоване водовідведення споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Для недопущення невиконання ліцензійних умов провад-ження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення в частині реалізації послуг за затвердженими тарифами, погодити та підписати додаткову угоду до договору №БМЕСУ-18-97-002 від 07.08.2018 (арк.справи 41-45).
18.12.2020 листом №1373 Відповідач повернув Позивачу додаткову угоду з протоколом розбіжностей, вмотивувавши їх тим, що безпосередня очистка стоків від фізичних та юридичних осіб району Ковель-2 здійснюється очисними спорудами Управління, тому збільшення тарифу на водопостачання та водовідведення на підставі постанови НКРЕКП від 04.02.2020 є безпідставним.(арк.справи 46-53).
Листами №11 від 06.01.2020, №33 від 21.01.2021, №88 від 12.02.2021 Відповідач просив Позивача направити на його адресу акти приймання-передачі наданих послуг відповідно до умов діючого договору від 07.08.2018, згідно якого вартість відведення стічних вод складає 7,06 грн. за 1 куб.м. Крім того, зауважує, що на адресу Позивача надіслано розрахунки Відповідача вартості відведення стічних вод. Вважає, що сторонами укладено додаткову угоду з урахуванням протоколу розбіжностей Відповідача з посиланням на ст.181 ГК України.(арк.справи 54-63).
Проте, вважаючи, що неоплатою вартості спожитих послуг Управління порушило його право, Залізниця звернулась до суду з позовом про стягнення з Управління 315 133 грн 11 коп. заборгованості по розрахунках та 12 516 грн 37 коп. пені згідно п.6.1.3 укладеного Договору та на підставі ст.625 ЦК України 19 680 грн. 10 коп. інфляційних втрат і 7 990 грн 83 коп. -3% річних. (арк.справи 1-8).
Як зазначалось вище господарський суд Волинської області рішенням від 15.09.221 частково задоволив позов.(арк.справи 206-211).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеля-ційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'-язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).
Господарські зобов'язання, відповідно до ст.174 ГК України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Предметом даного спору є стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи стверджено, що з 07.08.2018 між сторонами виникли правовідносини з надання послуг, оскільки такі відносини відповідають дефініції ст.901 ЦК України: коли одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'-язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити на-дану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.(ст.903 ЦК України).
В силу статті 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.
Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів зауважує, що згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі в тексті - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійсню-ється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централі-зованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. (ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів відхиляє посилання Скаржника на те, що послуги за Договором не є житлово-комунальними, оскільки такий вид комунальної послуги як водовідведення прямо передбачений Законом.
Згідно зі статтею 10 Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлю-ються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Як передбачено статтею 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утво-рюється Кабінетом міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Положеннями пункту 3 частини 2 статті 3 названого Закону - регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. А пунктом 13 частини 1 статті 17 вказаного Закону визначено, що НКРЕ КП встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
З огляду на зазначені положення законодавства, оскільки тариф на централізоване водо-відведення встановлено регулятором у сфері надання таких послуг - цей тариф не може бути договірним і змінюватись за домовленістю сторін.
Згідно з п.1.2 постанови НКРЕ КП від 22.03.2017 №307 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізова-ного водовідведення» суб'єкт господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій оператора ринку (далі - ліцензіат), зобов'язаний виконувати вимоги цих Ліцензійних умов.
Згідно ст.5 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» доступ до інформації, зазначеної у пунктах 1, 2, 5-14 частини першої статті 1 цього Закону, забезпечується відповідними суб'єктами господарювання шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет (за наявності) та на інформаційних стендах, що розміщуються в абонентських відділах таких суб'єктів господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог закону Позивач на своєму веб-сайті розмістив відповідну інформація про зміну тарифів на централізоване водопостачання і водовідведення.
Крім того, листами №102 від 11.02.2020, №367 від 12.05.2020, №778 від 25.06.2020, №968 від 27.11.2020 Позивач пропонував Відповідачеві внести зміни до Договору про відведення стічних вод.(арк.справи 40, 41-45).
Проте, лише 18.12.2020 Відповідач повернув Позивачу додаткову угоду з протоколом розбіжностей.(арк.справи 46-53).
Листами №11 від 06.01.2020, №33 від 21.01.2021, №88 від 12.02.2021 Відповідач просив Позивача направити йому акти приймання-передачі наданих послуг відповідно до умов діючого Договору від 07.08.2018, згідно якого вартість відведення стічних вод складає 7,06 грн. за 1 куб.м. Крім того, Відповідач повідомив про надіслання на адресу Залізниці розрахунків вартості відведення стічних вод. Вважає, що на підставі ст.181 ГК України сторонами укладено додаткову угоду з урахуванням протоколу розбіжностей Управління.(арк.справи 54-63).
При цьому, матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору за період з лютого по грудень 2020 року Позивачем надано послуги з водовідведення стічних вод на загальну суму 315 133 грн 11 коп., що стверджується відповідними рахунками та актами виконання робіт.(арк. справи 13-38).
Отримання рахунків та актів виконаних робіт за ціною 9,20 грн. за куб.м., обсяг наданих послуг за спірний період - Відповідачем не заперечуються, тому не потребують додаткового доказування в силу приписів статті 75 ГПК України.
Однак, докази повернення актів у встановлений п.2.2 Договору п'ятиденний термін в матеріалах справи відсутні, отже вважаються погодженими та схваленими Відповідачем, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження Відповідача про безпідставне збіль-шення вартості відведення одного метра кубічного стічних вод на підставі постанов Націо-нальної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, якими встановлюються тарифи на централізоване водовідведення в цілому, а не на окремі його складові (відведення та очищення стічних вод).
Так п.2.1 Договору сторони визначили, що вартість одного метра кубічного стічних вод визначається на підставі постанови НКРЕ КП від 25.12.2014 №929 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» та складає 7,06 грн., в тому числі ПДВ 1,18 грн.
Додатком №2 до постанови НКРЕ КП №929 від 25.12.2014 визначено структуру тарифів на централізоване водовідведення ДТГО «Львівська залізниця», в яку входять витрати, зокрема на очищення власних стічних вод іншими підприємствами.
Структура тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення в додатку №107 до постанови НКРЕ КП №283 від 04.02.2020 «Про внесення змін до постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 №1141» є аналогічною, в тому числі витрати на придбання води в інших суб'єктів господарю-вання/очищення власних стічних вод іншими суб'єктами господарювання.
Таким чином, у постанові НКРЕ КП №283 від 04.02.2020 змінились лише розміри тарифів, проте структура тарифів залишилась незмінною.
Позивачем надаються послуги в їх комплексі, затвердженому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, і від надання їх саме в такому обсязі він немає права відмовитись.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання Скаржника на помилкове погодження з пунктами 2.1 Договору, оскільки доказів внесення змін, розірвання чи визнання недійсним цього пункту Договору або Договору вцілому матеріали справи не містять.
Скаржник вважає, що до спірних відносин сторін належить застосувати порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений ст.188 ГК України.
Згідно п.п.2-4 ст.188 ГК України - сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Проте, оскільки спірний тариф не є предметом договірного регулювання і його розмір не може змінюватись за домовленістю сторін - твердження Відповідача про укладення додаткової угоди в редакції його протоколу розбіжностей від 18.12.2020 у зв'язку з непереданням Позива-чем у двадцятиденний строк до суду розбіжностей, що залишились не врегульованими - відхиляється судом як безпідставне.
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господар-ських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (пере-дати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.ст. 525, 526 ЦК України).
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що заборгованість Відповідача за надані послуги становить 315 133 грн 11 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача, про що вірного висновку дійшов суд першої інстанції.
Позивач заявив також додаткові нарахування.
Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов'я-зання може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом п.6.1.3 Договору сторони передбачили, що за прострочення замовником оплати вартості наданих послуг, відповідно до п.2.3 Договору - останній сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період оплати.
Перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 10 887 грн 43 коп. пені, з яких:
- по рахунку за червень з 21.07.2020 по 29.12.2020 - 1 552 грн 16 коп.;
- по рахунку за липень з 21.08.2020 по 28.01.2021 - 1 552 грн. 53 коп.;
- по рахунку за серпень з 22.09.2020 (20.09.2020 - вихідний) по 28.02.2021 - 1 376 грн 19 коп.;
- по рахунку за вересень з 21.10.2020 по 29.03.2021 - 1 607 грн 10 коп.;
- по рахунку за жовтень з 21.11.2020 по 23.04.2021 - 1 479 грн 60 коп.;
- по рахунку за листопад з 22.12.2020 (20.09.2020 - вихідний) по 27.05.2021 - 1 493 грн 79 коп.;
- по рахунку за грудень з 21.01.2021 по 18.06.2021 - 1 826 грн 06 коп.
У позові на суму 1 628 грн. 94 коп. пені обґрунтовано відмовлено у зв'язку з помилкою Позивача у визначенні строку оплати наданих послуг.
Перевіривши згідно з ст.625 ЦК України розрахунок суми додаткових вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що інфляційні втрати підставні та підлягають задоволенню в сумі, заявленій Позивачем - 19 680 грн 10 коп.
Однак, у частині стягнення -3% річних в сумі 638 грн 42 коп. належить відмовити з огляду на помилки, здійснені Позивачем при нарахування.
Так, обґрунтованим є 7 352 грн. 41 коп. 3% річних, з яких:
- по рахунку за лютий за період з 21.03.2020 по 01.06.2021 - 1 112 грн 65 коп.;
- по рахунку за березень з 21.04.2020 по 01.06.2021 - 1 053 грн 17 коп.;
- по рахунку за квітень з 21.05.2020 по 01.06.2021 - 744 грн 29 коп.;
- по рахунку за травень з 23.06.2020 (20.06.2020- вихідний) по 01.06.2021 - 740 грн 01 коп.;
- по рахунку за червень з 21.07.2020 по 01.06.2021 - 756 грн 92 коп.;
- по рахунку за липень з 21.08.2020 по 01.06.2021 - 687 грн 07 коп.;
- по рахунку за серпень з 22.09.2020 (20.09.2020 - вихідний) по 01.06.2021 - 544 грн 03 коп.;
- по рахунку за вересень з 21.10.2020 по 01.06.2021 - 555 грн 26 коп.;
- по рахунку за жовтень з 21.11.2020 по 01.06.2021 - 447 грн 59 коп.;
- по рахунку за листопад з 22.12.2020 (20.09.2020 - вихідний) по 01.06.2021 - 353 грн 79 коп.;
- по рахунку за грудень з 21.01.2021 по 01.06.2021 - 357 грн 63 коп.
Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 315 133 грн 11 коп. основного боргу, 10 887 грн 43 коп. пені, 19 680 грн 10 коп. інфляційних втрат та 7 352 грн 41 коп. -3% річних. В позові в частині стягнення 1 628 грн. 94 коп. пені та 638 грн 42 коп. -3% річних відмовлено обґрунтовано.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню, тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.
Розглянуто всі доводи та вимоги апеляційної скарги, порушених, невизнаних або оспо-рених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» на рішення господарського суду Волинської області від 15.09.2021 у справі №903/408/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верхов-ного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
3. Матеріали справи №903/408/21 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Розізнана І.В.