вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" грудня 2021 р. Справа№ 927/1020/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Владимиренко С.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: не з'явились,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь»
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2021 (повний текст складено 05.10.2021)
у справі № 927/1020/21 (суддя Федоренко Ю.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ-Консалтинг» про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ-Консалтинг»,
до Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь»,
про стягнення 7 654 288,71 грн,-
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ-Консалтинг» (далі - ТОВ «БФ-Консалтинг») після подання позову у цій справі звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти у межах ціни позову, які знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім'я Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь» (далі - ПСП «Промінь»).
В обґрунтування поданої заяви ТОВ «БФ-Консалтинг» посилається на значну ціну позову (7 654 288,71 грн) та тривалий термін прострочення відповідачем виконання зобов'язання.
Заявник виказує побоювання щодо ймовірного утруднення виконання судового рішення. Так, ТОВ «БФ-Консалтин» зазначає, що, з урахуванням характеру правовідносин, що склались між сторонами, суттєвого розміру позовних вимог, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення коштів, які наявні у відповідача, на момент ухвалення рішення по справі.
На думку ТОВ «БФ-Консалтинг», такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, що застосовуються виключно в межах суми позову, не є перешкодою у здійсненні відповідачем господарської діяльності.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2021 заяву ТОВ «БФ-Консалтинг» про забезпечення позову задоволено повністю; накладено арешт на грошові кошти у межах ціни позову в розмірі 7 654 288,71 грн, які знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім'я ПСП «Промінь».
Задовольняючи заяву ТОВ «БФ-Консалтинг», господарський суд першої інстанції вказав, що заявник підтвердив наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів по забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на банківських рахунках, в межах ціни позову, що є співмірним, розумними і адекватним заявленим позовним вимогам, відповідає критеріям забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, спроможності забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Чернігівської області, ПСП «Промінь» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «БФ-Консалтинг» відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги ПСП «Промінь» посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
ПСП «Промінь» вважає, що додані до заяви про забезпечення позову документи не свідчать, що майно або кошти, які є у відповідача, на момент прийняття рішення у справі можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю.
На думку скаржника, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1020/21. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2021 у справі № 927/1020/21.
01.11.2021 матеріали справи №927/1020/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПСП «Промінь» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2021 у справі № 927/1020/21. Розгляд справи призначено на 29.11.2021.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В. (у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 прийнято апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2021 у справі № 927/1020/21 до провадження у визначеному складі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 відкладено судове засідання на 20.12.2021. Витребувано у Господарського суду Чернігівської області належним чином засвідчену копію позовної заяви з додатками.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В. (у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 прийнято апеляційну скаргу ПСП «Промінь» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2021 у справі №927/1020/21 до провадження у визначеному складі суду.
Позиції учасників справи.
Від ТОВ «БФ-Консалтинг» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
У вересні 2021 ТОВ «БФ-Консалтинг» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з ПСП «Промінь» заборгованість за договором позики №28/01-2019-13 від 28.01.2019 в сумі: 115 539,28 грн, 3% річних - 5641,54 грн, інфляційні збитки - 13 344,75 грн; заборгованість за договором позики №23/04-2019 від 23.04.2019 в сумі: 1964000,00 грн, 3% річних - 82 053,56 грн, інфляційні збитки - 198756,80 грн; заборгованість за договором позики №23/10-2019-13 від 23.10.2019 в сумі: 4731685,00 грн, 3% річних - 125 933,16 грн, інфляційні збитки - 417334,62 грн, що загалом складає 6 811 224,28 грн заборгованості за договорами позики, 213628,26 грн 3% річних, 629436,17 грн інфляційні втрати/збитки.
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «БФ-Консалтинг» посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами позики №28/01-2019-13 від 28.01.2019, №23/04-2019 від 23.04.2019 та №23/10-2019-13 від 23.10.2019, на загальну суму 6 811 224,28 грн заборгованості, на які нараховано 213 628,26 грн - 3% річних, 629436,17 грн - інфляційні втрати/збитки.
ТОВ «БФ-Консалтинг» звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти у межах ціни позову, які знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім'я ПСП «Промінь», в обґрунтування якою наводить підстави, зазначені вище за текстом цієї постанови.
Наявні у справі матеріали свідчать про тривале невиконання ПСП «Промінь» зобов'язань за договорами позики №28/01-2019-13 від 28.01.2019, №23/04-2019 від 23.04.2019 та №23/10-2019-13 від 23.10.2019.
Зокрема, за договором позики від 28.01.2019 №28/01-2019-13 з терміном надання безпроцентної позики по 27.01.2020 розмір неповернутої позики складає 115539,28 грн; за договором позики від 23.04.2019 №23/04-2019 з терміном надання безпроцентної позики терміном по 22.04.2020 розмір неповернутої позики складає 1964000 грн; за договором позики від 23.10.2019 № 23/10-2019-13 з терміном надання безпроцентної позики по 24.10.2020 розмір неповернутої позики складає 4731685 грн.
Надані позивачем матеріали свідчать, що останні платежі з повернення позики за договором №28/01-2019-13 від 28.01.2019 ПСП «Промінь» здійснило в березні 2020, за договором №23/10-2019-13 від 23.10.2019 - в липні 2020; доказів про повернення позики за договором №23/04-2019 від 23.04.2019 матеріали позовної заяви не містять.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У свою чергу, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має виходити з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Як встановлено вище, підставою для звернення позивача з позовом у цій справі є неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами позики №28/01-2019-13 від 28.01.2019, №23/04-2019 від 23.04.2019, №23/10-2019-13 від 23.10.2019; загальна сума заборгованості складає 6 811 224,28 грн, 213 628,26 грн - 3% річних та 629 436,17 грн - інфляційні втрати/збитки.
Твердження позивача про тривале невиконання відповідачем зобов'язань за цими договорами підтверджується наданими позивачем доказами. Зокрема, за договором позики від 28.01.2019 № 28/01-2019-13 (термін надання безпроцентної позики - по 27.01.2020) останні платежі з повернення позики відповідач здійснив в березні 2020; останні платежі з повернення позики за договором №23/10-2019-13 від 23.10.2019 (термін надання безпроцентної позики - по 24.10.2020) відповідач здійснив в липні 2020; доказів повернення позики за договором №23/04-2019 від 23.04.2019 (термін надання безпроцентної позики - по 22.04.2020) матеріали позовної заяви не містять. Строки повернення позив за даними договорами настали у 2020 році.
Таким чином заявник підтвердив наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на банківських рахунках, в межах ціни позову. Оскільки позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, такий захід забезпечення позову є співмірним, розумними і адекватним заявленим позовним вимогам, відповідає критеріям забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, спроможності забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Враховуючи встановлені у справі обставини, покладені позивачем в обґрунтування поданої заяви доводи та надані на їх підтвердження докази, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача на рахунку, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
За наведених підстав у їх сукупності колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення заяви позивача та забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача, відкритих у банківських установах, в межах позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2021 у справі №927/1020/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2021 у справі №927/1020/21 залишити без змін.
Справу №927/1020/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.12.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.В. Владимиренко