вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" грудня 2021 р. Справа№ 910/16784/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
секретар судового засідання Денисевич К.Ю.
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 (повний текст складено 04.08.2021)
у справі №910/16784/20 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Приватного підприємства «Атланта-Агро»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про розірвання додаткової угоди,-
29.10.2020 до Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «АТЛАНТА-АГРО» з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про розірвання додаткової угоди.
11 січня 2021 року до суду надійшла заява Приватного підприємства "АТЛАНТА - АГРО" про зміну предмета позову.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/16784/20 позовні вимоги задоволено частково. Розірвано додаток 1-8 Умов надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8203375 від 16.03.2020, укладений між Приватним підприємством "Атланта-Агро" та Акціонерним товариством "Українська Залізниця", без застосування до Приватного підприємства "Атланта-Агро" будь-яких штрафних санкцій та неустойки передбачених положеннями пунктів 4.1.3. та 7.2. Додатку 1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8203375 від 16.03.2020.
Зобов'язано Акціонерне товариство Українська залізниця внести зміни до особового рахунку Приватного підприємства Атланта-Агро №8203375 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 3 401 216,00 грн.
Зобов'язано Акціонерне товариство "Українська Залізниця" скасувати операції з нарахування неустойки на особовий рахунок Приватного підприємства "Атланта-Агро № 8"203375, нарахованих після 02 листопада 2020 року за невиконання погодженого замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 25.06.2020 № 32150080/2020-00011 (повідомлення про погодження від 02.07.2020 за № УЗ-32150080/2020-00013) та від 31.07.2020 № 32150080/2020-00018 (повідомлення про погодження від 03.08.2020 за №УЗ-32150080/2020-00020).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" на користь Приватного підприємства "Атланта-Агро" судовий збір у сумі 6 642,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/16784/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
15.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні ним спору, а також на неповне дослідження ним обставин справи.
Апелянт у доводах апеляційної оскарження стверджував, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: що між сторонами виникли договірні відносини; умови договору про організацію та здійснення перевезень в власних вагонах Перевізника не покладають за Замовника обов'язок замовляти такі перевезення. Позивач, здійснивши замовлення послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника на умовах, визначених в Додатку 1-8 до Договору, самостійно прийняв не себе зобов'язання; суд не звернув увагу на ту обставину, що право односторонньої зміни (зниження або підвищення) ставки плати за використання власних вагонів Перевізника передбачено Договором про надання послуг. На думку апелянта, відсутні підстави для розірвання Додатку 1-8 до Договору на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України, тож позивач мав спиратися на норми ст. 634 ЦК України.
На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність першої та четвертої умови, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, і відсутність підстав для застосування положень ч. З ст. 652 ЦК України щодо звільнення від відповідальності за неправомірне невиконання взятих Позивачем зобов'язань. Додатково апелянт спирався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і вважав, що суд допустив одночасну зміну позивачем предмета і підстав позову.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у справі № 910/16784/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Залізниця) та призначено справу до розгляду на 01.12.2021.
26.11.2021 Приватним підприємством «Атланта-Агро» подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач у справі, ПП «Атланта-Агро», зазначав, що обізнаність Позивача із правом односторонньої зміни (зниження або підвищення) ставки плати за використання власних вагонів Перевізника не є підставою позовних вимог та не заявлялась Позивачем, як обставина, яка є істотною зміною обставин укладеного правочину.
Істотною зміною обставин, визначених ним для розірвання договору, позивач вважав зміну економічно вигідної різниці між базовою ставкою та ставкою за довгостроковими контрактами, яка є умовою, на незмінність якої покладалися сторони при укладенні договору (clausula rebus sic stantibus - обставина, яка сама собою розумілась або була передбачена договором, відповідно до якої договір залишається в силі до тих пір, поки залишаються незмінними обставини, які обумовили його укладення та дію).
Позивач указував, що доводи Залізниці засновані на невірному розумінні нею підстав позовних вимог. Посилання Залізниці на підприємницькі ризики, на думку Позивача, є неспроможними, адже Залізниця, як сторона договору, не може посилатись на інструменти судового захисту, які кваліфікуються як підприємницькі ризики, коли результатом негативних наслідків, які зумовили необхідність розірвання або зміни договору, стали її власні дії.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції вірно установлено, що 16 березня 2020 року між Приватним підприємство "АТЛАНТА - АГРО" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8203375 (Договір перевезення) в електронній формі, шляхом приєднання позивача, що підтверджується його заявою №32150080/2020-001 від 16.03.2020 та повідомленням відповідача №99-32150080/2020-001 від 16.03.2020.
Водночас редакція умов Договору перевезення опублікована відповідачем на веб-сайті http://uz-cargo.com/ 25 лютого 2020 року.
За умовами договору:
- п. 1.1. предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги;
- п. 2.3.2. обов'язком перевізника є: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.;
- п. 2.3.4. обов'язком перевізника є: вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в Додатку 1-1 до Договору через станцію або через один з підрозділів філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця», що вказано у такому зверненні замовника. В разі, оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно;
- п. 12.1. Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення замовника умови Договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію;
- п. 12.2. Договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: - за згодою сторін; - за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення Договору має бути мотивованою; - з підстав визначених законодавством.
5 червня 2020 року відповідач в рамках укладеного Договору запровадив нову/додаткову послугу: перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника http://uz-cargo.com/news.html#n200403 та розпочав прийняття замовлень вантажовідправників на отримання даної послуги.
Згідно офіційної презентації послуги довгострокових вагонів, розміщеної на веб-сайті http://uz-cargo.com/, відповідач наголошував, що замовники даної послуги отримають здешевлення плати за використання вагону-зерновозу перевізника (відповідача) до 50% від розрахункової (загальної ставки за користування вагонами відповідача), і тому довгострокові договори вигідні для всіх учасників перевезення залізницею.
Виходячи з умов, наведених у презентації послуги, яка може розглядатися як публічна оферта, позивач погодився на укладення з відповідачем додаткової угоди. Відповідач цих обставин не заперечував і фактично визнавав, що під час залучення клієнтів до впровадження нової послуги запевняв їх у здешевлені плати за використання вагонів-зерновозів, порівняно із загальною базовою ставкою за використання вагонів.
У подальшому між сторонами укладено додаткову угоду про перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, за умовами якої відповідач надає позивачу послуги з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах відповідача (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги) (Послуги довгострокових вагонів).
02 липня 2020 року Залізниця розглянула та погодила замовлення ПП «Атланта-Агро» на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 02.07.2020 №УЗ-32150080/2020-0013. І надала зерновози в кількості 332 шт на період 07.2020 -03.2021 при ставці плати за користування вагонами у розмірі 682 грн.
03 серпня 2020 року АТ «Укрзалізниця» розглянула та погодила замовлення ПП «Атланта-Агро» на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 03.08.2020 № УЗ--32150080/2020-00020, надала зерновози в кількості 1201 шт. на період з 08.2020 - 07.2021 при ставці плати за користування вагонів у розмірі 584 грн.
Надалі послуги довгострокових вагонів були викладені відповідачем у формі Додатку 1-8 до Договору перевезення «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» (опублікованій 21.07.2020, та який вводився в дію 21.08.2020, на веб-сайті відповідача за посиланням http://uz-cargo.com/contractcarriage.html) (Додаток I- 8).
Станом на момент укладення спірної угоди у формі Додатку 1-8, відносини сторін регулювалися Договором перевезення в редакції від 19.10.2020.
Відповідно до п.2.1. Додатку 1-8, перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги), надалі в цьому Додатку до Договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього Додатку до Договору.
Згідно п.2.2. Додатку 1-8, сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього Додатку до Договору, які матимуть пріоритет над умовами Договору. Умови Договору, не визначені цим Додатком до Договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому Додатку до Договору.
На момент подання замовлень позивачем на отримання даної послуги стандартна ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника становила 1136,00 грн./доба без ПДВ. При цьому ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника згідно послуги перевезення з узгодженими строками та обсягам за дванадцять місяців становила 584 грн./доба без ПДВ та 682 грн./доба без ПДВ за дев'ять місяців.
Як вказував позивач, такі умови надавали йому можливість, як замовнику послуги, брати на себе зобов'язання по здійсненню замовленої кількості відправлень щомісяця, протягом року, та виконувати їх, адже позивач мав цінову (конкурентну) перевагу перед тими вантажовідправниками, які не укладали з АТ «Укрзалізниця» Додатку 1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом і планували разово використовувати вагони за ставкою 1136,00 грн./доба без ПДВ.
Починаючи з 04 вересня 2020 року на офіційному сайті АТ «Укрзалізниці» оприлюднено нову редакцію Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, яким було введено поетапне зниження базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника за наступним графіком з 05.09.2020 - 800,00 грн. за одиницю без ПДВ, з 06.10.2020 - 900,00 грн. за одиницю без ПДВ та з 05.11.2020 - 1000,00 грн. за одиницю, без ПДВ.
19 жовтня 2020 року на офіційному сайті АТ «Укрзалізниці» відбулась повторна зміна базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме з 20.10.2020 по 18.11.2020 - 650, 00 грн./доба без ПДВ, з 19.11.2020 по 31.12.2020 - 800,00 грн./доба без ПДВ.
13 листопада 2020 року рішенням правління АТ «Укрзалізниця» продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України.
10 грудня 2020 року на сайті філії Центр транспортної логістики АТ «Укрзалізниця» http://uz-cargo.com/, було опубліковано інформацію щодо продажів із застосуванням ЕТС «ProZorro. Продажі» послуг з використання вагонів власності перевізника за методом покрокового зниження стартової ціни («Голландський аукціон») на зерновозів, вагон для перевезення муки умовного типу 972-533,00 грн/вагон на добу (без ПДВ).
31 грудня 2020 року опубліковано нову редакцію Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, зокрема змінами в Договір перевезення з 01.01.2021 затверджено зменшення ставок плати завикористання власних вагонів перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України на зерновозів, вагон для перевезення муки умовного типу 972 - 550 грн. (з 01.01.2021 по 31.01.2021).
27 січня 2021 року Злізницею змінено базову загальну ставку за використання вагонузерновозу перевізника АТ "Укрзалізниця", вагон для перевезення муки умовного типу 972 - 450 грн/вагон на добу (без ПДВ) (з 01.02.2021 по 28.02.2021).
26 лютого 2021 року змінено базову загальну ставку за використання вагону-зерновозу перевізника АТ "Укрзалізниця", вагон для перевезення муки умовного типу 972 - 350 грн/вагон на добу (без ПДВ) (з 01.03.2021 по 31.03.2021).
26 березня 2021 року змінено базову загальну ставку за використання вагону-зерновозу перевізника АТ "Укрзалізниця", вагон для перевезення муки умовного типу 972 - 250 грн/вагон на добу (без ПДВ) (з 01.04.2021 по 30.04.2021).
26 квітня 2021 року змінено базову загальну ставку за використання вагону-зерновозу перевізника АТ "Укрзалізниця", вагон для перевезення муки умовного типу 972 - 150 грн/вагон на добу (без ПДВ) (з 01.05.2021 по 31.05.2021).
27 травня 2021 року змінено базову загальну ставку за використання вагонузерновозу перевізника АТ "Укрзалізниця", вагон для перевезення муки умовного типу 972 -111 грн/вагон на добу (без ПДВ) (з 01.06.2021 по 30.06.2021).
Утім, ставка на перевезення вантажу за довгостроковими контрактами з узгодженими строками та обсягами залишилася незмінною.
Таким чином, стверджував позивач, внаслідок дій відповідача економічно вигідна різниця між базовою загальною ставкою за використання вагону перевізника та погодженою ставкою за довгостроковими контрактами, яка була погоджена із позивачем, змінилась в бік зменшення з (+) 552 грн./доба до (-) 473 грн./доба за погодженим замовленням на 12 місяців та з (+) 454 грн./доба до (-) 432 грн./доба за погодженим замовленням на 9 місяців.
Позивач просив суд розірвати Додаток 1-8 до Договору про надання послуг перевезення, виходячи із того, що відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладені договору, змінилася економічна вигідна різниця між базовою ставкою та ставкою за довгостроковими контрактами. Утім наявність такого рішення була умовою, із незмінності якої виходили сторони при укладенні договору на умовах Додатку 1-8. (clausa rebus sic) і на незмінність якої покладався позивач.
Натомість Апелянт вказував, що право односторонньої зміни (зниження або підвищення) ставки плати за використання власних вагонів Перевізника передбачено Договором про надання послуг, а отже незмінність базової ставки не є обставиною, яку можна визнати істотною.
Відхиляючи вказані доводи за неспроможністю, апеляційний господарський суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Під зміною господарського договору слід розуміти зміну зобов'язань, які сторони прийняли на себе за договором, відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Статтею 652 ЦК України врегульовано зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. За приписами даної норми зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Предметом спору у даній справі є розірвання Додатку 1-8 «Умов надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8203375 у зв'язку з істотною зміною обставин.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, позивач, з метою збереження для сторін загальногосподарського інтересу, листом у жовтні 2020 року звертався до Залізниці з приводу неможливості подальшого належного виконання Договору з підстав, які перебували поза волею позивача, і стали наслідком істотної зміни обставин, з якої позивач виходив при укладенні договору.
Метою такого звернення було приведення положень договору до обставин, які
істотно змінились, та мали своїм наслідком втрату економічної доцільності його
виконання для позивача.
Однак, Залізниця таке звернення позивача залишила без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги установлено, що у серпні 2020 року з особового рахунку ПП «Атланта-Агро» в односторонньому порядку АТ «Укрзалізниця» списала неустойку за нереалізацію погодженого обсягу перевезень за узгодженими строками та обсягами за серпень 2020 року в розмірі 1 246 840,00 грн.
У вересні 2020 року з особового рахунку ПП «Атланта-Агро, АТ «Укрзалізниця» списала неустойку за нереалізацію погодженого обсягу перевезень за узгодженими строками та обсягами за вересень 2020 року в розмірі 1 721 048,00 грн.
У жовтні 2020 року з особового рахунку ПП «Атланта-Агро», АТ«Укрзалізниця» списала неустойку за не реалізацію погодженого обсягу перевезень за узгодженими строками та обсягами за жовтень 2020 року в розмірі 433 328 грн.
Таким чином, склалася ситуація, за якою принцип обов'язковості умов договору використовується однією із сторін договору на шкоду іншій його стороні, тобто порушується баланс інтересів між сторонами при тому, що настанню невигідних умов сприяла сторона, яка запевняла у економічній перевазі такого договору порівняно з умовами надання послуг за користування вагонами .
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції з приводу того, що відповідач, як особа, яка надавала гарантії збереження економічної вигідної різниці між стандартною ставкою плати за використання вагонів та ставкою за погодженими замовленнями в силу принципу добросовісності, зобов'язаний утриматись від дій, які невілюють такі гарантії.
Без укладенням між сторонами Додатку 1-8 до Договору перевезення, позивач мав би право сплачувати орендну плату за користування вагонами відповідача на рівні базової загальної ставки без взяття на себе тягаря обов'язкового використання погодженого обсягу вагонів та сплати неустойки за їх невикористання.
Як вбачається із положень Договору та Додатку 1-8, їх умовами не передбачено прийняття Позивачем ризику настання істотної зміни обставин, тож апелянтом не доведено, що ризик зміни обставин несе Позивач, або такий ризик, у відповідності до конкретних обставин справи, має слідувати із самого характеру договору.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 634 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.
Апелянт посилається на положення ч. 4 п. 9.4 Договору якими визначено, що якщо Замовник не згоден з внесеними Перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до Договору в порядку, передбаченому п. 9.3 Договору.
Посилаючись на наведені положення Апелянт зазначає, що Позивач, після оприлюднення Договору та 21.07.2020 нової редакції, в який Договір доповнено Додатком 1-8, не ініціював змін до нього.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта з приводу того, що Позивач, який приєднався до умов Договору за Додатком 1-8, мав можливість брати участь у визначенні умов договору, оскільки такі доводи суперечать частині 1 статті 634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін, при тому, що друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В частині доводів Апелянта на те, що неустойка не може бути кваліфікована, як витрати, понесені у зв'язку із виконання договору, то колегія судів апеляційного суду не може погодитись з апелянтом з таких мотивів.
Списана та/або нарахована неустойка дійсно не може бути кваліфікована як «виконання за договором».
Утім, частиною 3 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Тобто, положення зазначеної статті поширюються на витрати, які сторони вже понесли у зв'язку з виконанням договору, вимоги про розірвання якого заявлені у зв'язку з істотною зміною обставин.
При цьому, оскільки застосування штрафних санкцій не може бути кваліфіковане, як належне виконання зобов'язань, то застосована залізницею неустойка є витратами позивача, які він поніс у зв'язку із виконання договору. Відтак, в залежності від встановлення відповідних обставин та фактів у даній справі, ступеня вини Позивача, суд вправі у відповідності до положень ч. 3 ст. 652 ЦК України, в контексті здійснення справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору, вирішити питання щодо нарахованої та списаної Відповідачем неустойки з суми передоплати, внесеної Позивачем на виконання Договору, які є витратами, понесеними Позивачем у зв'язку із виконанням договору.
Колегія суддів вважає, що у зв'язку із розірванням Додатку 1-8 до Договору Позивач має право ініціювати в порядку ч. 3 ст. 652 ЦК України питання про визначення судом наслідків розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Вирішуючи питання про справедливий розподіл між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору, суд апеляційної інстанції виходить із того, що спір у даній справі виник внаслідок зловживання Залізницею належним їй цивільним правом .
В свою чергу, позивачем заявлено вимогу про повернення списаної неустойки, як справедливого розподілу між сторонами витрат, які сторони понесли у зв'язку виконанням договору до його розірвання. Внесення змін до особового рахунку замовника послуг у залізничному перевезенні та відображення (відновлення, збільшення) на ньому списаних Залізницею грошових коштів відповідатиме способам захисту, як визначених спеціальним нормами права (п. 62 Статуту та Правилам № 644), умовам укладеного між сторонами договору, так і узгоджуватиметься із загальними вимогами щодо належності засобів правового захисту відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України , ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та ч. 6 статті 13 ЦК України.
Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 914/873/17 та від 30.01.2020 у справі № 910/9794/18.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що здійснюючи справедливий розподіл витрат, які сторони понесли у зв'язку із виконанням договору, принципу справедливості буде відповідати зобов'язання Відповідача внести зміни до особового рахунку Позивача про зарахування коштів в розмірі, що дорівнює нарахованим та списаним штрафним санкціям до 03.11.2020 (дати вжиття заходів забезпечення позову), шляхом відображення (відновлення, збільшення) на особовому рахунку Позивача грошової суми в розмірі 3 401 216,00 грн.
Висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи та не суперечать положенням закону. Відтак, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знаходять свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Щодо посилань Апелянта на порушення норм процесуального права, а саме одночасну зміну предмета та підстав позову, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі посилання не підтверджуються матеріалами справи.
Так, дослідивши заяву про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову), у якій позивач просив суд розірвати вказану додаткову угоду без застосування до Позивача будь-яких штрафних санкцій та неустойки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що така заява є заявою про зміну предмету позову та правомірно прийняв їі до розгляду, а відтак, в цій частині доводи апелянта є безпідставними.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
Позивач у заяві про зміну підстав позову виклав нові аргументи, додатково до попередньо викладених, проте підстави позову (обставини, якими ці вимоги обґрунтовувались) фактично залишились незмінними, у зв'язку з чим, відповідно до зазначених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, подана позивачем заява не є зміною підстав позову, а по своїй суті є заявою про зміну предмету позову в розумінні частини 3 статті 46 ГПК України.
За викладених обставин, під час апеляційного розгляду не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Українська Залізниця» на рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2021 у справі №910/16784/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2021 у справі №910/16784/20 залишити без змін.
Матеріали справи №910/16784/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.12.2021.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко