Провадження № 22-ц/803/11455/21 Справа № 205/3384/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
23 грудня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді Макарова М.О. ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРАВЕКС-БАНК” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
За наслідками автоматичного розподілу справ колегії суддів Дніпровського апеляційного суду у складі головуючого судді: Макаров М.О., суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р., розподілена цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 вересня 2013 року.
Втім, ретельно ознайомившись з матеріалами справи, вважаю за необхідне заявити у даній справі самовідвід, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Згідно пункту 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, передбачено що при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір'ям не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір'я до незалежної судової влади буде підірвано.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Тобто, в разі переконання судді в наявності обставин, які унеможливлюють винесення ним об'єктивного рішення або обґрунтовано викликають сумнів у стороннього спостерігача в його упередженості, він зобов'язаний заявити самовідвід.
Згідно до роз'яснень ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі головуючого судді: Макарова М.О. та суддів:Демченко Е.Л.,Куценко Т.Р. вже переглядалась заочне рішення Ленінського районного суду від 27 квітня 2013 року у даній справі № 205/3384/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та постановою від 27 квітня 2021 року заочне рішення скасоване в частині стягнення солідарного стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 4279-005/08Р від 08 лютого 2008 року в сумі 295003,24 грн. та судового збору.В задоволенні позовних вимог ПАТ КБ “ПРАВЕКС-БАНК” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Тобто, мною вже була висловлена позиція з приводу спору між сторонами у вказаній справі, що може викликати у сторін сумніви в неупередженості або об'єктивності суддів, що є підставою для самовідводу.
Керуючись ст.ст. 33, 36-41 ЦПК України, суддя,-
Взяти самовідвід по цивільній справі №205/3384/13 (апеляційне провадження №22-ц/803/11455/21) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 вересня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРАВЕКС-БАНК” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Справу передати до Дніпровського апеляційного суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Макаров