Провадження № 11-кп/803/3185/21 Справа № 199/8453/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 грудня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,24.12.21
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Нікополі Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 156 КК України,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
перекладача - ОСОБА_9 ,
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 грудня 2021 року включно, із визначенням розміру застави у сумі 47 580 грн.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його особу, те, що стадія судового розгляду не розпочата у кримінальному провадженні, прийшов до висновку про те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, а тому продовжив строк тримання обвинуваченого під вартою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу суду першої інстанції змінити, визначений судом у провадженні розмір застави зменшити.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_5 посилається на необґрунтованість оскаржуваної ухвали, оскільки суд, незважаючи на його вимогу зменшити розмір застави, навпаки його збільшив, що є непомірним для нього. Також, звертається увага на те, що у провадження був залучений перекладач, однак апелянт вважає, що точного перекладу він так і не отримав, що свідчить про бездіяльність перекладача. Окрім того, указує апелянт на те, що бесіда з адвокатом мала місце в присутності конвою, однак він бажав спілкуватися конфіденційно, що є порушенням його права на захист.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, співставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд зазначає таке.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 , були дотриманні в повній мірі.
Так, апеляційним судом встановлено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2021 на стадії досудового розслідування було обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався ухвалами суду першої інстанції.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував характер та тяжкість діяння, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_10 , його особу, який раніше судимий, в тому числі і за аналогічні правопорушення, офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, а також те, що провадження перебуває на стадії судового слідства, зокрема, враховуючи те, що судовий розгляд у цій справі не розпочато, не допитані потерпіла, свідки, не досліджені усі докази, встановив, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строку тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_10 й доводи сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м'який, та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Разом з цим, колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою.
Апеляційний суд, також, не вбачає й підстав для застосування щодо ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу.
Окрім того, суд, враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 47 580 грн., який не виходить за межі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, й визначено з урахуванням обставин провадження, є співмірним з існуючими у провадженні ризиками, й на переконання апеляційного суду, достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірним дня нього.
Доводи обвинуваченого про неналежне виконання перекладачем своїх процесуальних обов'язків є безпідставними, оскільки, як видно з матеріалів провадження, у суді першої інстанції приймав участь як захисник, так і перекладач та будь-яких фактичних даних, які б свідчили про порушення права ОСОБА_10 на захист судом не встановлено.
Отже, вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, врахувавши при цьому й практику ЄСПЛ.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4