Справа № 727/8167/21
Провадження № 1-кп/727/403/21
23 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого - судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_3
потерпілої: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021262020002096 від 07.08.2021 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, із середньою освітою, розлученого, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.3 ст.185 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_6 у серпні 2021 року вчинив умисні злочини при наступних обставинах:
Так, 07.08.2021 року біля 09 год. 00 хв. ОСОБА_6 зайшов на територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_4 , яке розташовано за адресою АДРЕСА_2 .
Перебуваючи за вказаною адресою шляхом вільного доступу, через незачинену хвіртку, зайшов на територію домоволодіння, де через привідчинене вікно проник до приміщення ванної кімнати цього будинку.
Перебуваючи на порозі ванної кімнати, побачив потерпілу ОСОБА_4 , та раптово застосував до останньої невідому речовину сльозоточивої дратівливої дії, шляхом розпилювання в ділянку обличчя, внаслідок чого остання, отримавши подразливу дію даної речовини, покинула будинок. Вказаними діями ОСОБА_6 завдав ОСОБА_4 тілесні ушкодження, а саме хімічний опік кон'юнктиви обох очей легкого ступеня. У відповідності до висновку експерта судово-медичної експертизи №850екс. від 20.08.2021 року зазначені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.
У подальшому, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що потерпіла покинула помешкання та будь-яких інших сторонніх осіб поруч немає, а також те, що його ніхто не бачить, продовжуючи свої протиправні дії, здійснив таємну крадіжку чужого майна, а саме грошових коштів в сумі 2000 гривень, які знаходились у верхній шухляді тумби в кімнаті, що розташована зліва від ванної кімнати.
Після вищевказаних дій ОСОБА_6 вийшов з будинку через двері та покинув місце події, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим своїми умисними діями спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав частково. Зокрема, визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України не визнав.
Суду пояснив, що 06.08.2021 року він разом із своїм товаришем на ім'я ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_4 в магазині вживали алкогольні напої. Там потерпіла зацікавилась телефоном його товариша. Після цього ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 пішли до неї додому, а він пішов до себе. Пізніше цього ж дня він побачив ОСОБА_7 біля магазину. Товариш сказав, що залишив у потерпілої вдома свій мобільний телефон. Вони пішли до неї, але ОСОБА_8 сказала, що у неї телефону немає.
Наступного дня, вранці, вони з ОСОБА_7 знову пішли до ОСОБА_4 , щоб повернути телефон. Він розмовляв із нею через вікно у ванній кімнаті, ОСОБА_8 кричала, казала, що телефону у неї не має.
Він заліз до неї в будинок через вікно у ванній кімнаті, хотів поговорити, але ОСОБА_4 почала на нього кричати, тому він використав газовий балончик, який мав при собі для захисту.
Після цього, потерпіла вибігла з будинку на вулицю. Він побіг за нею, бо в нього пекли очі. На подвір'ї бачив як назустріч йшла мати потерпілої. Будь-які кошти у будинку не брав.Шкодує, що так сталося.
Потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що біля 09 год. 00 хв. 07.08.2021 року була вдома, спала. Почула, що хтось лізе до неї у вікно у ванній кімнаті. Вона встала, пішла до ванної кімнати і побачила там ОСОБА_6 . Останній приснув їй в обличчя газовим балончиком, від чого у неї дуже почали пекти очі. Обвинувачений їй погрожував. Вона вибігла з будинку і побігла до будинку матері, яка живе поруч на відстані 2 хвилин. Коли виходила з свого будинку, побачила у дворі на сходах ОСОБА_9 .
Назустріч їй йшла мати, яка пішла до неї на подвіря та вигнала ОСОБА_7 з ОСОБА_10 . Вдома у матері була ще її сестра, яка викликала поліцію.
Повернувшись додому, потерпіла виявила, що в кімнаті, де жив її покійний батько з шугляди у тумбочці зникли 2000 гривень купюрами по 500 гривень. Проте, що вона зберігала ці кошти було відомо її сестрі. Кошти їй були потрібні на поїздку до доньки за кордон.
Також зазначила, що обвинувачений раніше неодноразово бував у неї вдома, оскільки спілкувався з її хворим батьком. Напередодні 06.08.2021 року ОСОБА_11 у неї вдома не був.
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що 06.08.2021 року вони разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в магазині поминали її покійного батька. Після цього він пішов разом із ОСОБА_8 до неї додому, у нього при собі був мобільний телефон, який останній сподобався. У ОСОБА_8 він поставив телефон на зарядку і забув його там. Згодом свідок повернувся за телефоном, проте потерпіла сказала, що у неї вдома немає його телефона.
Наступного дня, вранці, вони разом із ОСОБА_6 пішли до ОСОБА_4 за його телефоном, але остання через вікно сказала, що немає телефону. Він засмутився і присів, а обвинувачений на декілька хвилин зник з його поля зору. Через деякий час потерпіла вибігла з будинку, а після неї з'явився обвинувачений. Грошових коштів у нього він не бачив.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що 07.08.2021 року біля 09 години почула як хтось кричить. Подивилась у вікно і побачила, як біжить її тітка ОСОБА_4 і кричить. Її обличчя було залите якоюсь рідиною, вона кричала, щоб ми викликали поліцію. Тітка забігла до бабусі і почала вмиватись.
Свідок пішла на подвір'я до будинку тітки і бачила як ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 виходили з подвір'я.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що потерпіла її донька. Того дня вранці вона була на подвір'ї будинку та побачила як ОСОБА_15 ліз до вікна ванної кімнати у будинку її доньки. Вона запитала його чого він туди лізе, обвинувачений сказав, що донька вкрала телефон.
Свідок вийшла і пішла до подвір'я потерпілої, остання бігла їй назустріч, обличчя в неї було чимось залито. Вона зайшла на подвір'я, там був обвинувачений із ОСОБА_7 . ОСОБА_15 вийшов з будинку, а ОСОБА_7 сидів біля будинку.
До приїзду поліції до будинку ніхто більше не заходив, оскільки вона сиділа на подвір'ї і спостерігала за ним.
Донька казала, що з будинку зникли гроші в сумі 2000 гривень.
Свідок ОСОБА_16 суду показав, що 06.08.2021 року ОСОБА_4 пригощала його, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , хотіла, щоб вони помянули її батька. У ОСОБА_7 був новий телефон. Потерпіла запросила ОСОБА_7 до себе додому. Наступного дня ОСОБА_7 сказав, що у нього зник телефон. Того вечора вони усі вживали алкогольні напої.
Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, його вина у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, крім показів потерпілої ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , підтверджується письмовими доказами, дослідженими та проаналізованими судом, а саме:
-Витягом з кримінального провадження №12021262020002096 від 07.08.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 повідомила про вчинення крадіжки з її будинку по АДРЕСА_2 в розмірі 2000 гривень, а також про факт завдання їй тілесних ушкоджень шляхом розпилення сльозоточивої речовини дратівливої дії у ділянку обличчя (а.п.1-6 Том 1);
-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.08.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомила, що 07.08.2021 року біля 09 год. 00 хв. її знайомий на ім'я ОСОБА_10 проник до її будинку, що по АДРЕСА_2 , застосував до неї сльозоточиву речовину дратівливої дії, розпиливши в обличчя (а.п. 9 Том 1);
-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.08.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомила, що 07.08.2021 року біля 09 год. 00 хв. її знайомий на ім'я ОСОБА_10 проник до її будинку, що по АДРЕСА_2 через вікно та викрав кошти в сумі 2000 гривень (а.п. 16 Том 1);
-Протоколом огляду місця події від 07.08.2021 року та фото таблицею до нього, у ході проведення якого було оглянуто територію господарства по АДРЕСА_2 . Дана територія огороджена огорожею з металевої бляхи сірого кольору. Також оглянуто будинок, розташований на території. Під час огляду виявлено сліди рук на вікні у ванній кімнаті та металеву застібку (а.п.18-46 Том 1);
-Протоколом проведення слідчого експерименту від 07.08.2021 року та відеозаписом до нього за участю потерпілої ОСОБА_4 , у ході проведення якого остання повідомила наступні обставини. Зокрема, потерпіла розповіла як її знайомий ОСОБА_10 заліз до неї в будинок через вікно, де заприскав їй очі сльозоточивим газом та показала кімнату, в якій стояла тумба, в шухляді якої були кошти (а.п.57-60 Том 1);
-Стенограмою судового засідання від 11.08.2021 року та диском з аудіо записом до нього, під час прослуховування якого встановлено, що слідчим суддею Першотравневого районного суду м.Чернівці було допитано свідка ОСОБА_17 . Під час допиту свідок ОСОБА_17 повідомила, що потерпіла ОСОБА_8 її сестра. Напередодні вона була у сестри, сиділа в кімнаті, де колись мешкав їх батько. Бачила у шухляді в тумбочці кімнаті грошові кошти номіналом по 500 гривень. Скільки їх там було не знає оскільки не рахувала (а.п.122-124 Том 1);
-Висновоком судово-медичної експертизи №850 екс від 20.08.2021 року, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлено наступні тілесні ушкодження: хімічний опік кон'юнктиви обох очей легкого ступеня. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії хімічної речовини, можливо внаслідок дії газу сльозоточивої та дратівливої дії, по строку та обставинами можуть відповідати вказаному в фабілу постанови і відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.157-158 Том 1).
Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що орган досудового розслідування правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.125 КК України, оскільки останній спричинив умисне легке тілесне ушкодження.
Також вірною є кваліфікація дії ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що він таємно викрав чуже майно (крадіжка), за кваліфікуючою ознакою: поєднана з проникненням у житло.
Суд критично оцінює позицію обвинуваченого щодо невизнання винуватості, оскільки його винуватість у злочині доведена і сумніву не викликає. Таку позицію обвинуваченого і його захисника, суд вважає способом, обраним ним для свого захисту з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Аналізуючи досліджені судом докази, що надані сторонами обвинувачення та захисту, суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого та захисника про те, що його слід виправдати у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України.
Так, визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.
Крім того, як зазначено у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 15 листопада 2012 року (справа № 5-15кс12), при здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа. Для з'ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.
Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім як у випадках, передбачених зазначеним Кодексом.
На виконання вказаних вимог Закону судом було досліджено наявні у матеріалах кримінального провадження докази.
Зокрема, судом на підставі показів потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_14 , протоколу проведення слідчого експерименту від 07.09.2021 року встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 07.08.2021 року біля 09 год. 00 хв. через привідчинене вікно проник до приміщення ванної кімнати будинку за адресою АДРЕСА_2 .
Вказану обставину обвинувачений не заперечував, проте вказував на те, що він проник до приміщення з метою пошуку мобільного телефону свого товариша та коштів у потерпілої не викрадав.
Даючи оцінку зазначеним показам, суд критично їх оцінює та вважає неправдивими.
Так, як зазначив свідок ОСОБА_12 06.08.2021 року ввечері він приходив до потерпілої додому, проте остання повідомила, що у неї немає його мобільного телефону. Про вказану обставину також було відомо ОСОБА_6 .
При цьому, потерпіла ОСОБА_4 заперечувала той факт, що 06.08.2021 року ОСОБА_12 взагалі перебував у неї вдома.
Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_6 ще ввечері 06.08.2021 року було відомо про те, що у потерпілої ОСОБА_4 немає телефону ОСОБА_12 .
Окрім того, суд зауважує, що мобільний телефон, про існування якого стверджують ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , згідно їх показів, належав саме ОСОБА_12 , а не обвинуваченому.
При цьому, ОСОБА_12 не повідомляв суд про те, що просив ОСОБА_6 шукати його мобільний телефон у будинку потерпілої.
Покази свідка ОСОБА_12 з приводу крадіжки його мобільного телефону суд до уваги не приймає, оскільки це не є предметом судового розгляду. Окрім того, причетність потерпілої до вчинення злочину будь-якими доказами не підтверджено.
Аргументи сторони захисту про недоведеність факту наявності коштів у потерпілої спростовуються показами самої потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_17 , яка була допитана слідчим суддею та повідомила, що напередодні та бачила у шухляді в тумбочці у кімнаті грошові кошти номіналом по 500 гривень.
Окрім того, суд приймає до уваги покази свідка ОСОБА_14 , яка підтвердила суду, що до приїзду поліції до будинку ніхто, після того як вийшов обвинувачений, більше не заходив.
З урахуванням досліджених доказів, суд приходить до висновку, що всі досліджені докази належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Суд вважає, що у даному випадку вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований кримінальний проступок був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, те, що згідно до ст.12 КК України, правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України є тяжким, а правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України є проступком.
Крім того, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей (зі слів), виявляє ознаки психічного розладу у формі розладу особистості органічного генезису.
Також, суд враховує, що обвинувачений під час судового розгляду жодного разу не вибачився перед потерпілою, мотивуючи це неприязними відносинами між ними, та не відшкодував завдану ним шкоду.
Тому обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого правопорушення, відсутність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому в межах санкції статтей обвинуваченого.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених
Конституцією України.
При цьому суд враховує положення п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».
У справі «Гарькавий проти України» (рішення від 18.02.2010) Європейський суд з прав людини зазначив, «що, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Це право є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції. Суд нагадує, що коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Отже, неодмінна вимога полягає в тому, що умови, за яких має здійснюватися позбавлення свободи, мають бути чітко сформульовані в національному законі і що застосування самого цього закону має бути передбачуваним і відповідати в цьому відношенні нормі «законності», яку встановлює Конвенція».
Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину частково, а також те, що він раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Таку міру покараня суд вважає необхідною та достатньою не тільки для покарання ОСОБА_6 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.3 ст.185 КК України і за їх вчинення призначити йому покарання:
-за ч.1 ст.125 КК України у виді ста годин громадських робіт;
-за ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнити від призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, зобов'язавши його протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь держави понесені судові витрати у розмірі 686 грн. 48 коп.
Речовий доказ: металеву застібку, що упакована до паперового конверту та передана до камери зберігання речових доказів Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області - знищити.
На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1