Справа № 204/34/21
Провадження № 2/932/449/21
14 грудня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді - Куцевола В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
12.01.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 23517,38 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13.06.2018 року відповідач звернувся до АТ "Універсал Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 13.06.2018, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язався виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
АТ "Універсал Банк" свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.
Відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом утворилась заборгованість у розмірі 23517,38 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 23517,38 грн.
Ухвалою суду від 01.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.
Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї, однак до суду повернувся поштовий конверт, у зв'язку із неможливістю вручення відповідачу. Відповідно до вимог ст. ст.128, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнта встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня інформація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта , РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https//www.monobank/ua/terms.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що між сторонами 13.06.2018 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Кредитним договором, на думку позивача, є сукупність документів, що містять умови надання кредиту, а саме: анкета - заява позичальника від 13.06.2018 року, Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту.
Відповідач, на думку позивача, неналежно виконує свої зобов'язання, і у нього перед позивачем, утворилась заборгованість у розмірі розмірі 23517,38 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 23517,38 грн..
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ «Універсал Банк» надано анкету-заяву від 13.06.2018 року про приєднання відповідача до умов та правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», яка підписана сторонами, довідку про розмір кредитного ліміту, розрахунок заборгованості.
Однак, як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить суми кредиту, чи кредитного ліміту, розміру відсоткової ставки, даних про видачу кредитної картки та строку дії такої картки. Анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про позичальника. Крім цього, до банківських послуг, окрім надання коштів у платне користування, відноситься і цілий перелік інших видів послуг, не пов'язаних із наданням банком у тимчасове, платне користування грошових коштів фізичним особам, як позичальникам.
Інших доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, а саме, Умови, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, позивачем суду не надано.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із вимогами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували те, що між сторонами дійсно був укладений саме кредитний договір від 13.06.2018 року, оскільки анкета-заява, що містить підпис відповідача про ознайомлення його із Умовами, Тарифами, не містить відомостей про ту банківський послугу, яку обрав відповідач, як споживачка цих тарифів, а також про обумовлений сторонами кредитний ліміт, строку дії та який кредитний ліміт було встановлено; заява не містить істотних умов договору (базову відсоткову ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше), а містить лише ідентифікуючі відомості про позичальника. Позивачем, як кредитором, суду не надано будь-якого доказу, що підтверджує факт встановлення кредитного ліміту та видачі відповідачу саме кредитної картки.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Надані позивачем докази на обґрунтування своїх позовних вимог позбавляють суд не тільки можливості з'ясувати із якими саме тарифами погодилась позичальниця та перевірити обґрунтованість розрахунку заборгованості, а й взагалі перевірити сам факт укладання кредитного договору від 13.06.2018 року, та розмір наданого відповідачу кредиту, через відсутність доказів встановлення кредитного ліміту, зарахування на картковий рахунок кредитних коштів та їх використання відповідачем, а також документальних доказів волевиявлення відповідача на споживання банківської послуги у вигляді фінансового кредиту.
Суд, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що вони не підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у вказаній позивачем сумі та не вказують на умови, на яких укладено кредитний договір. Будь - яких інших доказів на підтвердження факту видачі банком відповідачу кредитної картки, зарахування на цю картку коштів, зняття таких коштів відповідачем, відкриття рахунків на ім'я відповідача (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо) позивачем не надано.
Окрім цього, суд окремо звертає увагу на той факт, що позивач мав надати докази видачі кредитних коштів та наявності заборгованості за первинними бухгалтерськими документами одразу із поданням позову, в порядку ст. 177 ЦПК України.
Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, адже будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано, і нічим іншим не підтверджується та його правильність неможливо перевірити.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Внаслідок недоведеності факту укладення кредитного договору через неконкретність документів, позовні вимоги АТ «Універсал Банк», що спрямовані на захист права кредитора, задоволенню не підлягають. Не можуть бути задоволеними і вимоги АТ «Універсал Банк» щодо повернення суми наданих кредитних коштів, із врахуванням положень ст. 625, 1212 ЦК України, оскільки факт надання кредитних коштів або кредитної картки із встановленим кредитним лімітом, використання встановленого кредитного ліміту відповідачем, не доводиться наданими позивачем доказами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору при поданні позову до суду, не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя В.В. Куцевол